Німецький політик: Ми зацікавлені в євроінтеграції України без членства в НАТО

360

Карл-Ґеорґ Вельманн (Karl-Georg Wellmann): Росія з Асадом хоч і домоглися військової перемоги в Алеппо, але вони ще дуже далекі від того, щоб заспокоїти весь регіон. І росіяни, до речі, дуже побоюються загрузнути в близькосхідному болоті з його вкрай суперечливими інтересами - шиїтським Іраном, який претендує на роль лідера, і сунітськими державами Перської затоки на чолі з Саудівською Аравією.

Було абсолютно правильно, що жоден політичний лідер - ні в США, ні в Європі - не був готовий направити туди солдатів для наземних операцій. Втрати в цьому киплячому казані були б жахливими. Там взагалі неможливе військове рішення. Ми повинні подбати про те, щоб спільно вести боротьбу з "Ісламською державою" (ІД), таким є мотив і нового американського президента, і росіян. Європейці будуть в цьому брати участь. Але мирне врегулювання в Сирії - це найважче на сьогодні.

І все ж таки. Як варто ЄС реагувати на переговори в Астані? Адже йдеться очевидно, про те, що президент Асад - принаймні, на якийсь час - залишиться при владі, що європейці завжди виключали? Чи готова тепер Європа з цим змиритися?

Питання не в тому, чи можемо ми це зробити або чи повинні. Ми повинні проводити реальну політику, будь-який крок до досягнення миру в регіоні має сенс. Таку спробу, нагадаю, зробив ще вісім років тому німецький міністр закордонних справ Франк-Вальтер Штайнмаєр (Frank-Walter Steinmeier). Тоді це викликало бурхливий протест. Відтоді ми маємо 400 тисяч загиблих у громадянській війні - рядові жителі, жінки, діти, літні люди.

Такі переговори треба було починати раніше - до ескалації конфлікту і не вдаватися до ілюзій арабської весни з надіями на демократичні сили, здатні побудувати там такі ж демократії, як в Данії, Німеччині або Франції. Потрібен реалістичний підхід, що враховує інтереси регіональних держав, у тому числі Туреччини. Європейці можуть допомогти, вони вже багато роблять, особливо в гуманітарній сфері. Але ми тут не граємо роль лідера.

Тобто і з президентом Асадом треба змиритися?

Очевидно, доведеться рахуватися з тим, що впродовж певного часу він залишиться важливим політичним гравцем. Важко уявити, що так буде завжди, але для початку слід почекати і подивитися, якою буде політика США, які рішення будуть пропонувати американці.

Невідомо, до речі, яку політику буде проводити Вашингтон і стосовно української кризи. Як ви в зв'язку з цим оцінюєте шанси мінського процесу? Чи не вважатимуть тепер Росія і Україна - в надії знайти спільну мову з США - "нормандський формат" таким, що себе вичерпав?

Мінський процес застопорився через те, що і росіяни, і українці не готові втілити в життя досягнуті домовленості і спихають одне на одного відповідальність за невиконання тих і чи інших пунктів - чи то розведення важких озброєнь, чи допуск спостерігачів ОБСЄ. Так. Доведеться почекати, яку позицію займуть американці. Ми зацікавлені в європейській інтеграції України, але не в її членстві в НАТО, та в поверненні до нормальних робочих відносин з Росією. Для цього нам потрібні також і американці.

Виходить, "нормандський формат" все ж застарів?

Ні, адже він зупинив війну на сході України і сприяв тому, щоб війна не поширилася на інші регіони України - на Маріуполь, Одесу, Київ, Львів. Така війна могла б перекинутися й на інші частини Європи. Тому я вважаю мінські домовленості неймовірно важливими. Це велика заслуга канцлерки ФРН і міністра закордонних справ, які допомогли зупинити стрілянину і загибель людей. Сам же конфлікт ще не подоланий. І знайти для нього рішення можна тільки, якщо разом з Росією та іншими учасниками створити новий європейський світовий лад.

Чи означає це, що "нормандський формат" своє завдання виконав, і тепер треба шукати новий, можливо, за участі США?

Знайти треба, в першу чергу, європейський формат. Такий, в рамках якого можна було б обговорити, якими є становище та роль Росії у великій Європі. Якими можуть бути європейські структури безпеки? Як врахувати законні російські безпекові інтереси? Яке місце в Європі - зараз і в майбутньому - має Україна, Білорусь, Грузія... Адже тривалий час Росія вважала, що такі країни цілком можуть стати членами Євросоюзу, але не НАТО. У Росії також є свої торгові та економічні інтереси. Треба подумати і про синхронізацію Європейського Союзу з Євразійським Економічним Союзом, тобто з проектом Путіна. Це все завдання на майбутнє, за вирішення яких треба братися вже зараз.

Читайте всі новини по темі "Deutsche Welle" на сайті "Обозреватель".

Приєднуйтесь до групи "УкрОбоз" на Facebook, читайте свіжі новини!

Наші блоги

Останні новини