Як колишню нацистську школу перетворили на музей

Відкриттям тематичної виставки у німецькій фортеці Фоґельзанґ закінчилася реконструкція важливого центру епохи нацизму. Її звели у 1930-х роках як будівлю школи виховання молодої аристократії "третього рейху".

З фортеці можна насолоджуватися вражаючим краєвидом на озера та лісисті пагорби західного Айфеля. Останні 60 років Фоґельзанґ був недоступним для громадськості, оскільки слугував військовою базою і тренувальним табором для сил НАТО.

Фортецю відкрили для відвідування лише у 2006-му році, коли звідти виїхали бельгійські військові. Спершу ніхто не знав, що робити з цим щедро декорованим нацистськими символами, статуями та барельєфами місцем: з велетенською свастикою на підлозі колишнього "святилища", п'ятиметровою статуєю німецького факелоносця, настінним панно з м'язистими арійськими атлетами в басейні або барельєфом з тевтонськими лицарями на баштах центрального входу.

На думку багатьох істориків, зараз такі місця набувають особливого значення. Покоління, яке пережило війну та її наслідки, поступово відходить, натомість правий популізм переживає підйом у США та Європі. "Відвідувачі замислюються над тим, яке значення все побачене має особисто для них. І, якщо згадати останні політичні події, стає зрозуміло - все це дуже важливо", - розповідає DW дослідниця Ґабріеле Гарцгайм, яка працює у замку Фоґельзанґ.

Колись - нацистська школа

Нова виставка є частиною проекту зі збереження від руйнації комплексу, який займає територію у 50 гектарів. Бюджет проекту сягає 45 мільйонів євро і розрахований на 4,5 роки. У рамках проекту запрацює і музей, присвячений місцевій фауні.

У часи націонал-соціалізму Фоґельзанґ був одним з трьох коледжів, покликаних забезпечити кваліфікованими кадрами адміністративні установи та вище партійне керівництво після приходу Гітлера до влади у 1933 році. Проте навчальний план складався передусім з фізичного виховання, а зразком для спортивного ідеалу слугували арійські статуї, що прикрашали школу.

Більшість з двох тисяч студентів чоловічої статі, які навчалися тут, були вихідцями з нижніх прошарків середнього класу, що перед приходом Гітлера до влади особливо потерпали від рецесії та безробіття. До лав націонал-соціалістів їх звабили обіцянками швидкого просування по партійній лінії та призначення на перспективні посади по завершенні чотирирічної навчальної програми.

Наукової кваліфікації не вимагали. Вік студентів становив 20-30 років. Перевагу надавали одруженим кандидатам. Роберт Лей, нацистський офіцер, який заснував колледж, вважав - людина, яка не одружилася до 25-ти років, є занадто нерішучою для того, щоб обіймати керівні посади. Самотніх чоловіків закликали одружуватися, і деякі з них, зрештою, влаштовували пишні шлюбні церемонії у фортеці.

"Головне, що зробив Фоґельзанґ - дав своїм випускникам відчуття приналежності до еліти, - пояснює історик Гайдельберзького університету Франк Енґегаузен, який брав участь у розробці нової виставки. - Вони мали спеціальну уніформу, дружби з ними добивалися багато людей, а під час поїздок Німеччиною їх представляли як майбутніх політичних лідерів".

Як нацистська ідеологія призвела до геноциду

Студенти слухали лекції про вищість німецької раси, потребу позбутися співчуття і сліпе слідування ідеалам нацизму.

Виставка ретельно простежує шлях того, як такий світогляд призвів до геноциду, нацистської програми евтаназії, а також - до вторгнення в Східну Європу та Радянський Союз. У експозиції використали вражаючі фотографії людей, які в уніформі посміхаються на роботі та під час занять спортом. Поруч - інтерактивні дисплеї зі свідченнями жертв Голокосту.

Основні приміщення замку Фоґельзанґ збудували з пишним декором у феодальному стилі, а от схожі на бараки гуртожитки зробили спартанськими - щоб підкреслити превалювання колективного над індивідуальним. Під час факельних церемоній в "святилищі" нацизм перетворювався майже на релігію. Статуя "нової німецької людини" височіла поруч з викарбуваними іменами "мучеників", які загинули під час "пивного путчу" - невдалої спроби державного перевороту в Мюнхені у 1923 році. Самої статуї вже немає, але свастика на підлозі вціліла - зараз її не видно під конструкціями виставки.

Коли почалася Друга світова війна, більшість студентів нацистських шкіл пішли на фронт простими солдатами, майже 70 відсотків полягли там. Деякі випускники працювали на окупованих територіях Радянського Союзу в окупаційних адміністраціях. Там вони займалися відправкою євреїв на примусові роботи та у концтабори, а також придушенням опору місцевого населення.

Так, один з них Франц Мурер був відповідальний за вбивство тисяч євреїв у Литві. Він відомий як "різник з Вільнюса".

Фоґельзанґ збережуть для майбутніх поколінь

Коли Фоґельзанґ відкрили для широкого загалу в 2006 році, багато хто закликав знищити фортецю. Критикували і реставрацію комплексу, яка, на думку невдоволених, коштувала забагато грошей.

"Якщо такі об'єкти закрити або знести, ми втратимо частину пам'яті та наративу," - вважає Джон Леннон, директор Центру Моффат з розвитку подорожей та бізнес-туризму при Каледонському університеті Глазго.

Альберт Моріц, керівник компанії, яка займалася реконструкцією фортеці, вважає, що таке місце має великий потенціал для майбутніх поколінь: "Воно доповнює меморіали колишніх концентраційних таборів. Це допомагає пояснити, як нацизм зміг набрати силу. Спершу шкільні екскурсії відвідують Освенцім, а потім - приїжджають сюди".

Проте у Центральній раді євреїв Німеччини заявляють, що пріоритет у фінансуванні меморіальних пам'ятників жертв нацизму слід віддати концтаборам. Голова ради Йозеф Шустер розповів DW, що першочерговим обов'язком Німеччини має бути збереження пам'ятників жертвам у Німеччині та Польщі, оскільки "вони породжують співпереживання до загиблих, яке необхідно передати й наступним поколінням". "Інвестувати мільйони євро у символи злочинців варто тільки тоді, якщо, на наш погляд, гарантовано позитивний результат", - наголосив Шустер.

Зростаючий інтерес до нацистських місць

Проте Фоґельзанґ є тільки однією з найновіших інвестицій серед колишніх осередків нацизму, які отримали великі фінансові вливання за останні два десятиліття. Це стало необхідним через зростання кількості відвідувачів та намір зберегти ці місця для майбутніх поколінь.

Після війни найбільше уваги Німеччина приділяла збереженню пам'яті про концтабори, щоб спокутувати провину за Голокост. Багато років частина нацистських місць залишалися табу, бо їх використовували збройні сили Німеччини та західних союзників. Інші тихо і повільно відходили у забуття під тиском неприємних спогадів про нацизм.

Однак із завершенням "холодної війни" до таких місць з'явився доступ. І молоде покоління дедалі більш цікавилось, чому ж їхні діди підтримали Гітлера. Проте виник зворотній бік медалі - німецьке суспільство почало непокоїтися тим, як не допустити перетворення подібних місць на центри паломництва прихильників нацизму. Проте історик Франк Енґегаузен переконаний: "Жоден неонацист не почуватиметься комфортно на нашій виставці у Фоґельзанґу".