Діти кубанських козаків "били смертним боєм" однолітків за російську - дисидент

У 50-ті роки минулого століття на Кубані дошкільнята навчали дітей переселенців спілкуватися українською мовою за допомогою тумаків.

Про це розповіла на своїй сторінці у Фейсбуці вокалістка гурту "Крихітка" Каша Сальцова, виклавши уривок зі спогадами радянського дисидента Григорія Померанца, що працював тоді учителем на Кубані.

ЧИТАЙТЕ:

Ступка: Донбас втрачено тому, що він не вихований українською культурою

Це частина статті Померанца "Догматы полемики и этнический мир". Пропонуємо її в перекладеному вигляді:

"У 1953 році я почав працювати вчителем у станиці Шкуринській (колишнього кубанського козачого війська), і виявилося, що деякі школярі 8-го класу не говорять російською. Мені відповідали за підручником напам'ять. Кубанці - нащадки запорожців, їх рідна мова - українська, але за 7 років можна ж було чогось навчитися... Я вирішив обійти батьків найбільш недорікуватих учнів і порадити їм стежити за читанням дітей. Почав випадково з дівчинки, в якої було російське прізвище. Припустімо, Горкина. Мати відповіла мені не літературною, з якимись місцевими рисами, але безперечно російською мовою. З явним задоволенням відповіла, з усмішкою. "То ви росіянка?" - "Так, ми з-під Воронежа. Нас переселили в 1933 році замість вимерлих від голоду". - "Чому ж не навчили доньку своїй рідній мові?" - "Що ви, їй проходу не було! Били смертним боєм!"

ЧИТАЙТЕ: Українська мова на ТБ: збільшити квоту чи проблеми немає?

Виявилося, що хлопчаки років п'яти, дошкільнята, своїми крихітними кулачками змусили дітей переселенців балакати по-місцевому. У школі це продовжувалося. За кожне російське слово на перерві - по зубах. "По-русски" тільки на уроці, вчителю. Заборона знімалася з 8-го класу. Учні старших класів - відрізана скиба, вони збиралися в місто, вчитися, і їм треба було говорити мовою міста. Дійсно, до 10-го класу мої козачата вже прийнятно розмовляли. Вся ця автономістська мовна політика стійко протрималася з 1933-го (коли була скасована українізація) до 1953-го і тривала при мені, тобто до 1956-го. Далі не знаю.

Читайте: Українське коріння московської культури

Я не думаю, що опір було свідомо організовано дорослими. Організацію вибили б у 1936-1939 роках або в 1944-му, під час ліквідації неблагонадійних, які співпрацювали з німцями. Ні, ніякої організації не було. Була козацька самосвідомість, яку діти відчували, і дитяча самодіяльність. Діти зберегли панування української мови в кубанських станицях; діти ж зберегли традиції цькування євреїв - там, де були євреї (в станиці єдиним євреєм був я)..."

Уродженець Вільнюса Григорій Померанц був засуджений за антирадянську діяльність. У часи СРСР друкувався в Європі та США. Його стаття "Догматы полемики и этнический мир" була надрукована 2003 року в російському журналі "Звезда". Помер Померанц 16 лютого 2013-гоуМоскві.

Нагадаємо, що раніше українці виступили за телетрансляції виключно державною мовою. Такими є результати онлайн-голосування, проведеного "Обозревателем".