У цьому розділі відвідувачі сайту самі генерують контент. Редакція «Обозревателя» не несе відповідальності за цей контент.

Чому солідарність політичних еліт неминуча?

334

Вже як три роки Україна бореться з російською агресією на сході та окупацією в Криму. За цей час ми встигли “підтягнути” озброєність та професійність нашої армії, здобути та згуртувати підтримку міжнародних партнерів, розпочати юридичні процеси з вирішення конфлікту мирним, дипломатичним шляхом.

Безумовно, на противагу перемогам за часи нашої боротьби були і провальні військово-тактичні маневри, невдалі кадрові призначення, програшні політичні рішення. Країні, якій явно бракувало військового досвіду, доводилося методом спроб та помилок вчитися захищати свою незалежність.

Але не дивлячись на всі “ups and downs”, протягом трьох років нашим політичним елітам так і не вдалося всередині своєї країни сформувати спільну стратегію, направлену на врегулювання ситуації на сході та в Криму. В країні досі немає спільної позиції щодо Мінських угод, миротворців та військового стану.

Така ситуація говорить про слабкість самих політичних еліт і неготовність у складні для країни часи об’єднуватись. Вміння поступитися власними інтересами заради спільного блага для суспільства та держави є показником по-справжньому сильних та вольових еліт, яких на жаль, бракує нашій країні.

Ми неодноразово бували свідками кардинально різних бачень та оцінок з приводу того, що взагалі відбувається і що з цим робити. Дискусії навколо питань сходу та Криму більше схожі на предмет піару, аніж фахових обговорень. І це жодним чином немає відношення до демократії і плюралізму думок.

Наша проблема в тому, що ми не вміємо слухати один одного. Влада не підтримує ініціатив опозиції навіть якщо вони необхідні, а опозиція критикує ідеї влади навіть якщо вони є позитивними та корисними для країни. Всі грають у “картковий будинок” і готуються до майбутнього виборчого сезону. Ніхто не ставить у пріоритет інтереси країни та її громадян.

Такий стан речей є неприпустимим для країни, що перебуває в стані війни. Потреба в об’єднанні всіх політичних еліт, формуванні єдиної стратегії за столом переговорів, де буде представлена позиція як влади, так і опозиції, є очевидною. Тільки вироблений спільний консенсус з “гострих” питань може привести нас до успіху в боротьбі з ворогом.

Будь-яка роздрібненість позицій всередині держави призводить до послаблення наших позицій як на міжнародних, так і на військових фронтах. Ми можемо сперечатись навколо судової, пенсійної, медичної реформ, але ні в якому разі ми не можемо влаштовувати внутрішньополітичну боротьбу навколо питань, які стосуються військової агресії РФ.

Але поки що, на жаль, ми вимушені констатувати примітивність мотивів перебування політичних еліт у системі інститутів державного управління. Кланово-олігархічна політична система передбачає виключно матеріально-фінансові задачі, а умови воєнних дій навпаки можуть стати вигідними для власного збагачення і навіть перетворитися на довгостроковий бізнес.

Тому чекати “просвітлення” сучасних політичних еліт немає надій. Більшість політиків не керуються парадигмами спільного блага для всього суспільства і не вміють дивитись далі, аніж початок бюджетного процесу, коли їхня активність набуває пікових показників. Виходячи з цього, маємо констатувати, що існує тільки одна реальна умова, яка може дати імпульс об’єднанню завзятих політичних супротивників. Це - форсована ескалація військового конфлікту на фронті. Якщо політичні еліти відчують, що існує ризик втратити все набуте “непосильною працею”, то це може стати причиною їх згуртованості проти загрози для них самих.

Згадайте, як політичні еліти Дніпропетровщини захищали “своїх громадян” від “русского мира”. І робили вони це не тому, що відчували відповідальність перед своїми громадянами, а тому, що боялись втратити свої активи. Ніхто не любить втрачати свої гроші. Правда? А політичні еліти, які в нашій державі уособлюються олігархічними кланами, тим паче цього не люблять, бо це є основною ціллю їхнього існування і перебування при владі.

Іншою умовою, яка також могла би створити можливість появи спільного “політичного авангарду” в питаннях сходу та Криму, ¬– це прихід нових політичних еліт, які будуть в змозі згладити всі “гострі кути” суперечок і випрацювати спільну та єдину стратегію дій. Але дана умова є вкрай малоймовірною. Нові політичні еліти тільки починають формуватись і ще не мають достатньо сил для боротьби зі старими та досвідченими “володарями залізного трону”.

Тому, виходячи з обставин, що склалися, солідарність політичних еліт у військових питаннях просто неминуча. Хочеться сподіватись, що наші політичні лідери не будуть чекати, коли Росія змусить їх об’єднуватись не по своїй волі, а самі підуть один одному назустріч і зрозуміють, що політика політикою, а за безпеку держави і свого народу вони відповідають всі разом. Іншого шляху просто не існує. Ми всі в одному човні, а запасних шлюпок вже немає. Або ми спільно визначимось із нашим курсом, або всі разом підемо на дно історії.

Приєднуйтесь до групи "УкрОбоз" на Facebook, читайте свіжі новини!

Місце:

Наші блоги

Останні новини