ГоловнаБлоги

У цьому розділі відвідувачі сайту самі генерують контент. Редакція «Обозревателя» не несе відповідальності за цей контент.

В Україні з`явився новий фронт - релігійний

656

Днями чи не всі українські ЗМІ вибухнули новинами про запорізьку родину, що за трагічних обставин втратила 2-річного сина. Щиро співчуваю горю батьків, і не дозволила б собі коментувати цей випадок, якби не одна деталь, яка стала каталізатором для багатьох українців: під час похорону малюка запрошений священик відмовився відспівувати тіло дитини.

Причиною відмови стало те, що малюка хрестили в Українській православній церкві Київського Патріархату. Натомість запрошений священик виявився служителем Московського Патріархату, який, за його словами, на відміну від УПЦ КП, є визнаним. На знак підтримки батьків, друг родини Юрій Гудименко закликав українців розпочати акцію #принеси_куклу (#принеси_ляльку). І заклик виявився дієвим: протягом кількох днів після кричущого випадку люди почали масово нести іграшки під храми Московського Патріархату - як нагадування про цинізм та біль батьків, які почули відмову просто на похороні малюка. Акції відбулись у багатьох містах України: Запоріжжі, Львові, Вінниці, Харкові, Чернігові, Черкасах. Масові акції, гучні протистояння під храмами з тітушками, чи поодинокі акції з принесеними ляльками - неважливо. Важливо те, що цей випадок став останньою краплею.

Насамперед, хочу сказати про те, що людина я абсолютно не релігійна, однак із повагою ставлюсь до щирих вірян. Думаю, так буде правильно - отже, я не є прихильником ані Київського, ані Московського Патріархатів. Попереду - лише факти, без жодних упереджень.

Отже, на 27-му році незалежності України, на 4му році війни з російськими окупантами, українці мають відстоювати церкву із центром у Києві, а не Москві.І що віряни чують у відповідь? «Ваша церква – невизнана. Йдіть до церкви країни-агресора». Не знаю, як для вас, але особисто для мене це дикість. Релігія, не залежно від її форми, завжди була складником культури. Що має на сьогодні Україна? Московський елемент української культури?

Я добре пам’ятаю випадок, коли служитель УПЦ Московського Патріархату сипав прокльони на людей, що вийшли на Майдан - тоді він молився за те, щоб, цитую, «Господь послав у серця людей страх і щоб Бог послав їм хворобу в дім і на вулиці, страх на вулиці і страх вдома, щоб вони зжерли один одного, нехай гад зжере гада».

І я також добре пам`ятаю, як забили дзвони Михайлівського монастиря Київського Патріархату, коли на Майдані почались протистояння із «беркутом».

Для мене, як для людини не релігійної, невимовно незвично писати на тему релігії. Але ця тема стосується не віри, не ідей і не форм. Ця тема стосується гасел. Гасла бувають небезпечні, руйнівні, і проникаючи у голови людей, гасла, немов хвороба, знищують нації. Загравшись у форми, віряни часто забувають про суть, але така помилка може коштувати занадто дорого.

Мені боляче бачити як в країні назріває новий фронт. Цього разу – релігійний, однак ворог залишається тим самим, що і тисячі, сотні років тому. Чотири роки тому цей ворог почав відкриту війну, а зараз намагається нищити мою націю через церкву. Саме тому сьогодні і я приєдналась до акції.

#принеси_ляльку і ти.

Не будь байдужим.

Місце

Наші блоги