Літературний конкурс. Артисти сільського кіно
У спокійну, повільну сільське життя cтремітельно увірвалася міліцейська машина, снували від будинку до будинку і щось винюхує.
Баба Параня, зачувши гул рідкісного в селі звіра, поспішаючи, сповзла з теплою російської печі і прилипла до вікна - час від часу там показували більш захоплююче кіно, ніж по TV, де повторюються із серіалу в серіал артисти вже набили порядну оскому навіть стареньким. Повторювані ж артисти живого сільського серіалу навпаки викликали неповторні довічні спогади, оскільки грали так професійно, що мимоволі замилуєшся.
Пухнаста триколірна кішка Муська обожнювала розділяти раптові спалахи цікавості господині і поспішила зайняти позицію на підвіконні. І кіно почалося ...
Два міліціонера вийшли з машини і попрямували в будинок навпроти, де жила сусідка баби Парані - Таїсія.
Щоб додати гучність того, що відбувається, бабі Парані довелося навіть відкрити вікно ширше.
- Де ваші молодята? - Поцікавилися непрохані гості у вийшла на ганок Таїсії.
- Дак поїхали вже. Це раніше по три дні гуляли, а ноне - день, і поминай як звали, - відповіла злегка налякана невідомістю Таїсія. - А це тако натворили?
- Та нічого! Просто привітати хотіли ...
- Дивні у вас якісь поздоровлення - приїхали за сотню верст на ментовской машині, після гулянь, та й зовсім не в парадній формі ... - запідозрила щось недобре Таїсія.
- Може, все-таки впустили в будинок-то?
- Так уже входите, раз приїхали.
Більше баба Параня нічого не змогла почути, але цікавість нестерпно розпирало її. Рекламна пауза сильно затягувалася ... Але, слава богу, і їй іноді приходить кінець.
Міліціонери вийшли з будинку і ледве встигли відчалити, як Таїсія помчала до сусідки доповісти обстановку:
- О-о-о, діва, це я знаю! - Якимось глузливо-таємничим голосом промовила Таїсія, поспішаючи переказати бабі Парані щойно прокручену серію сільського життя:
- Значить так, - багатозначно почала вона свою розповідь. - Після реєстрації шлюбу молоді наші попрямували ніби як додому - куди ще в селі-то поїдеш? А тут дітвора вирішила дорогу їм перегородити, да викуп за наречену зажадати - ну це вже сам бог велів дітей цукерками пригостити. Все б нічого, та звідки не візьмись намалювався поддатий Прошка-п'яні. Нюх у нього відмінний на заходи, де випити дадуть на халяву. Але не розрахував він трохи - весілля-то безалкогольного була! Він давай горілку вимагати - цукерки-то йому навіщо?! Молодята мінералку запропонували, а він знову у відмову. Пристав, мовляв, беру тільки горілкою. А молоді-то ж не чарівники, ну от вони і сунули йому 500 рублів, щоб відстав. Той охламон на радості, шибко задоволений бігом в магазин. Уяви-ко собі - незвично здоровенний чолов'яга подає продавцю, незвично маленьку п'ятисотку і каже:
- Мені горілки на все!
Продавець загадково посміхнулася, покрутивши в руці книжкову закладку з твердої паперу, із зворотного боку якої взагалі нічого не було, і хитро запитала:
- Горілку-то тобі теж фальшиву подати?
Ось тут-то Прошка в мить протверезів, розлютився да поперся додому з мішком образ на весь фальшивий світ. Справа просто так не залишив, а заявив у міліцію, що в селі підроблені гроші да горілка завелися ... Во как буває!