Літ. конкурс. Гуцульські казки. Солдат і Ведмідь

У стародавні часи, коли у наших прадідів ще вуса не росли, а може, ще раніше, жив-був солдат Іван. Багато років служив він в імператорському війську *, на війні бився. А як постарів малість, ляснув його капрал по плечу, сунув три крейцера ** в жменю і вигнав геть за ворота казарми.

Пішов Іван у рідні місця, у свої гори, тому що краще своя солома, ніж чужа перина. Став він у лісі жити та полюванням годуватися.

Одного разу довго полював відставний солдат, багато качок настріляв і в зворотний шлях вже пустився. Раптом, звідки не візьмись, вивалилися на дорогу з гущавини ведмідь з дикою свинею. Схопив Іван рушницю, засунув руку в подсумок - а там пусто, як у жебрака в кишені - всі заряди розстріляв. Бігти було пізно, і живо видерся мисливець на ялину.

Побачив ведмідь, що до чого, і каже:

- Не підемо ми звідси, поки ти не злізеш. Я тебе відучу на мою лісі з рушницею шлятися! Сідай, - каже, - кума Свиня. Нам поспішати нікуди.

Сіли ведмідь зі свинею під ялину і ні з місця.

Минула година, друга, третя ... У Івана вже й руки і ноги заніміли, і в животі від голоду бурчить - з ранку не їв.

- Ех, що ж це я! - Думає Іван. - Всю Боснію да Герцеговину пройшов, в Адріатичному морі онучі стирав, під Стамбулом турка бив, а тут через якогось клишоногого ведмедя сиджу на гілці, немов горобець! Потрібно кмітливість напружити, інакше чиста погибель.

Нахилився він з ялини і каже:

- Послухай-но, пане Ведмідь! А я ж знайомий з твоєї поважної дружиною-ведмедицею.

- І що з того? - Здивувався ведмідь.

- А те, що ось зараз сльозу і піду розповім їй про те, як ти розгулювала по лісу з невмитою свинею - знатний рід свій ганьбиш. Вона тоді тобі мізки вправить! Злякався клишоногий:

- Що ти, дорогенький! Та я цю свиню і знати не знаю. Ув'язалася вона за мною, відігнати не можу.

- Ах ти, старий брехун, - заверещала свиня, - сам же ти до мене на картопляному полі пристав! Всі скаржився, що дружина тебе погано годує, і просив тебе товченої картоплею почастувати. Тоді-то мене красунею називав, а на людях ганьбити надумав!

Хотіла було свиня схопити ведмедя за горло, та встиг він хряснуть її по хребту.

Упала свиня і здохла.

А Іван знай своє гніт:

- Доведеться тобі, пане Ведмідь, за свої гріхи від мене бочкою меду відкуповуватися, а не те як сказав, так і зроблю.

- Не гнівайся, солдат, - пробурмотів ведмідь. - Все виконаю ... І кинувся клишоногий геть.

Спустився тоді Іван на землю, визволили свиню на плечі і подався додому. А як прийшов, біля дверей своєї хати і бочку меду знайшов. Ось і казка вся.

* В армії австрійського імператора.

** Крейцер - дрібна срібна монета