Чому в СРСР були проблеми з гігієною: розкрита вражаюча правда
У Радянському союзі серед більшості людей спостерігалися серйозні проблеми з особистою гігієною. Основною причиною були побутові обмеження – квартира з ванною вважалася розкішшю, а також багато хто не мав банальних засобів для догляду за тілом.
Про це написав у своєму блозі Максим Мирович. Він зазначив, що радянська влада приділяла дуже мало уваги цій проблемі.
Так, за його словами, в багатьох містах у будинках не було води – не тільки гарячої, а й холодної. У селищах і селах ситуація була ще гірша.
"До шістдесятих років ванна кімната в квартирі вважалася розкішшю (навіть у старих фільмах можна часто почути – "йому дали окрему квартиру з ванною, уявляєш?"), а в лазню радянські громадяни ходили не дуже часто, а також не надто часто прали одяг. Нормою вважалося миття один раз на тиждень, і в багатьох гуртожитках замок із душових знімався тільки в єдиний так званий "банний день", – розповів Мирович.
Також він вказав, що радянські ЗМІ і фільми абсолютно не помічали цієї проблеми і не залучали до неї жодної уваги.
Чому в СРСР милися рідко?
Першою й основною причиною зневаги до особистої гігієни, на думку Максима Мировича, була відсутність елементарної можливості помитися.
"У сталінські часи (приблизно до кінця п'ятдесятих років) більшість звичайних містян жили в робочих бараках і комунальних квартирах, а гарні персональні квартири були доступні тільки для радянської еліти – думаю, її було не більше, ніж 5-10% від загальної кількості населення. Радянський барак або комуналка – це або колишня "буржуазна" велика квартира, або гуртожиток, або барак коридорного типу з так званим блоком-кухнею на поверсі. Якщо в перших двох типах житла могла бути хоч якась ванна кімната, то барак не мав жодної ванної зовсім – звичайна радянська людина повинна була раз на тиждень йти митися в лазню, а весь інший час ходити брудною. У кращому разі – обтираючись холодною водою з цебра в кухні", – підсумував блогер.
Також він уточнив, у маленьких містах був поширений тип квартир, в яких не було не тільки ванної, але навіть і туалету, а з усіх зручностей було тільки парове опалення. Зовні будинок міг виглядати як звичайна "хрущовка", але туалет був на вулиці, а митися потрібно було ходити в загальну лазню.
"Як результат усього цього – милися радянські люди рідко, і досить часто ходили в невипраному одязі з запахом поту – по-перше, через бідність загалом, а по-друге – ручне прання було цілою подією, що вимагала великої затрати часу та сил. На відміну від розвинених США – жодних масових пральних машин в СРСР не було", – наголосив він.
"Що цікаво – радянська влада взагалі не приділяла уваги цій проблемі. Ну, тобто, звичайно, розповідали щось там про те, що треба мити руки перед їжею, але те, що люди не миються тижнями – вважалося, нібито, і нормальним. Зрозуміло , чому так відбувалося – радянська влада ніяк не могла вирішити цю проблему, провівши кожному в будинок гарячу воду".
Яких засобів гігієни не було в СРСР
Мирович також розповів про те, що радянською владою не вживалися спроби налагодити випуск простих гігієнічних засобів. Жінки в СРСР не мали гігієнічних прокладок, і навіть туалетний папір був рідкістю.
"Жіночих прокладок в СРСР не існувало в принципі – це вважалося якоюсь "неважливою", "сороміцькою" темою. Дамам доводилося створювати їх із підручних засобів – для цих цілей використовувалася марля або бинт, всередину якого загорталася вата. Іноді всередину могли додати також листочок поліетилену. Це правда "совкового" життя. Ще для цих же цілей могли використовувати шматки простирадла, порізані на смуги і виварені у воді", – додав блогер.
До 1968 року в країні не було туалетного паперу. У 1961 році Гагарін полетів у космос, і тільки через 7 років радянські громадяни дізналися, що, крім ракет, у світі є ще таке досягнення цивілізації, як туалетний папір. Цікаво, що до відсутності банального засобу особистої гігієни настільки звикли, що перший час туалетний папір навіть ніхто не хотів брати, але потім він різко став дефіцитом.
Мирович також підсумував, що в СРСР не існувало нормальної культури догляду за зубами.
"Радянська влада могла запропонувати громадянам лише плакати "чистіть зуби вранці і ввечері" і зубний порошок, який за два десятиліття стирав зуби до кореня. Додайте до цього погане й одноманітне високовуглеводне харчування, важку роботу і погану екологію – і стане зрозуміло, чому часто вже до 30-40 років у радянських громадян випадали зуби", – наголосив він.
Раніше OBOZREVATEL розповідав про те, як гналися за модою за часів пізнього СРСР. Адже тоді вибір одягу в магазинах залишав бажати кращого: радянські фабрики шили речі одноманітних посередніх фасонів.