Як Київ закривали на карантин через епідемії у різні періоди історії: вражаючі дані
Після того, як в Україні, а зокрема і в Києві, ввели карантин через поширення коронавірусу COVID-19, почали з'являтися суперечки про те, наскільки суворим він повинен бути і взагалі чи потрібні ці обмежувальні заходи.
ЧИТАЙТЕ: ОСТАННІ НОВИНИ ПРО КОРОНАВІРУС
В історії столиці неодноразово траплялися епідемії, тоді часто вдавалися до жорсткого карантину, але іноді його взагалі не запроваджували, йдеться у блозі письменника, краєзнавця Станіслава Цалика для ВВС Україна.
Епідемія чуми
Так, 2 вересня 1770 року Київський магістрат був повідомлений про те, що в одній родині на Подолі померли аж троє чоловіків, а також жінка в сусідній хаті. З'ясувалося, що причиною стала чума. Син господині будинку повернувся з-за кордон з високою температурою і заразив родичів.
Про чуму повідомили у Петербург. Осіб, які контактували з померлими примусово відправили на карантин на Труханів острів, біля спорожнілих хат поставили охорону. Водночас мешканці Подолу продовжували вільно пересуватися Києвом, і за десять днів хворобу виявили у середмісті, а ще за тиждень – на Печерську.
Тоді російська імператриця Катерина ІІ призначила генерал-майора князя Платона Мещерського уповноваженим з ліквідації чуми і доручила "рятувати" місто. Її посланці не поїхали у сам Київ, а керували з відстані. Троє генералів видавали накази, не узгоджуючи свої дії один з одним.
В результаті Поділ оточили військом із значним запізненням. А люди припинили повідомляти про нових хворих, аби не втрапити на карантин. Мертвих таємно вночі ховали на подвір'ях або викидали трупи під чужі паркани.
Також мешканці міста не розуміли, навіщо здорових людей, родичів хворого, ізолювати на острові, а влада нічого не пояснювала. Тому кияни вийшли протестувати з вимогою не відправляти їх на Труханів острів, а ще вільно пересуватися Києвом. Людям пообіцяли задовольнити вимоги. Зовсім скоро з острова повернули близько 300 осіб.
Наприкінці листопада 1770-го року епідемія почала слабнути, а в лютому наступного року завершилася. Але через місяць спалахнула друга хвиля – у передмісті, де солдати нелегально продавали одяг померлих. Чума 1770-1771 років забрала життя близько 4 тисяч киян.
Епідемія "іспанки"
У 1918 році Києву загрожувала епідемія "іспанки". Смертельна хвороба "косила" Західну Європу, а наприкінці серпня з'явилася неподалік міста. У Київському повіті на той час уже захворіли 1 262 особи, з них – 201 померла. У вересні епідемія охопила й інші повіти Київської губернії.
Інфекція швидко потрапила і до самого Києва. За офіційною статистикою 26 вересня у місті було 126 випадків "іспанки" – саме стільки людей було госпіталізовано до Олександрівської лікарні.
Київ закрили на в'їзд, а біженців помістили на Лук'янівці в концентраційному таборі (він був місцем обсервації), де раніше тримали хворих на тиф і холеру. Порожній залізничний вокзал пристосували під лазарет. Кожна київська лікарня виділила окреме приміщення для пацієнтів з "іспанкою". У місті відкрилися пункти чергування лікарів, куди могли звернутися ті, хто виявив у себе симптоми вірусу. Двірникам наказали тримати підконтрольну територію у особливій чистоті.
Але водночас зі сторінок газет зникли будь-які повідомлення про розповсюдження вірусу у Києві. А місто продовжувало жити у звичний спосіб: вулицями вільно пересувалися люди, працювали магазини, перукарні та майстерні, виходили газети, були відкриті музеї і театри.
Лікар Іван Загорський, який 1918 року завідував міськими дезінфекційними станціями, повідомляв у відділ народного здоров'я, що має у розпорядженні інформацію про десятки нових випадків "іспанки" щодня. З рапорту медика історики зробили припущення про реальні втрати Києва – близько 10 тисяч смертей. Але, зважаючи на населення міста, смертність від іспанки склала 1,5%, що 15-20 разів менше, ніж у європейських столицях.
Як повідомляв OBOZREVATEL, Київ, де зафіксовано сотні випадків зараження коронавірусом COVID-19, вже багато разів стикався з небезпечними хворобами, але місто завжди долало їх. Наприклад, на початку минулого століття найбільшою загрозою була епідемія холери.