ГоловнаБлоги

Мене попереджали, але я пішов на фільм "Припутні"

4.2т

Мене попереджали, але я пішов на фільм "Припутні".

Мене попереджали, що фільм зухвало порушив Постулат, на якому базується українське кіно часів незалежності. Цей Постулат стверджує, що Зло має бути всесильним, безмежним, послідовним, фатальним, неупинним і депресивно досконалим. Зло не має права залишати місце надії, не кажучи вже про добро. Спростовувати цей Постулат – непородисто.

Мене попереджали, що фінал "Припутніх", в якому син повинен був застрелити батька і підпалити село, "пришитий" з якогось іншого непородистого фільму.

Автори фільму ризикнули не вбивати батька і не палити село, за що я їм дуже вдячний. Вдячний сценаристам, вдячний режисеру, вдячний акторам.

Відхиленням від Постулату автори поставили себе по за законом. Вони небезпідставно претендують на власний закон, на власну конституцію.

Причарувала простота і ясність цієї конституції, що вийшла далеко за рамки вчорашнього жованого меню або шкільного диктанту, але спровокувала мене до діалогу – несподіваного і безпощадного, що триває й досі.

Останнім часом в українських фільмах з’являються нові фарби, а в залах кінотеатрів – посмішки, сльози, оплески у фіналі, а, буває, і посеред фільму.

Подякуємо за це не лише авторам "Припутніх", але й глядачам.

Піду ще раз. Хочу ще раз почути реакцію глядачів на Бетховена і приєднатися до неї.

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може не збігатися з авторською.

0
Коментарі
0
0
Смішно
0
Цікаво
0
Сумно
0
Треш
Щоб проголосувати за коментар чи залишити свій коментар на сайті, до свого облікового запису MyOboz або зареєструйтеся, якщо її ще немає.
Зареєструватися
Нові
Старі
Кращі
Найгірші
Коментарі на сайті не модеровані

Наші блоги