Блог | Про божі наміри, людську правду і "Дике поле"
"Вони приходять і забирають у тебе все, що тобі належить. Вони позбавляють тебе твоєї свободи і твоєї території. Вони забирають у тебе твоє минуле і твою пам'ять. І все, що ти можеш їм протиставити - це свою любов і свою ненависть. Ну, і свої кримінальні навички.Історії українськогорейдерства присвячується", - вступ, який багато про що відразу говорить і націлює на наступні тяжкі дві години.
Фільм "Дике поле" в певному сенсі не схожий на стандартне українське кіно. Не можна сказати, що в ньому відчувається стиль, але безумовно є смак.
Написаний по книзі-бестселеру "Ворошиловград" Сергія Жадана, ще до початку прокату зацікавив всіх.
Молодий хлопець приїжджає в своє рідне село розгрібати справи, які залишилися після зникнення його старшого брата. І сюжет на кшталт нехитрий. Легко вгадати, що буде далі, але, тим не менш, фільм проникає глибше. В першу чергу, за рахунок гри акторів. Персонажі, навіть другорядні, опрацьовані до кожної жилки і зшиті заново голкою.
Читайте: Кого зіграє Жадан: вийшов другий трейлер фільму "Дике поле" за романом письменника
Не знайшлося жодного зайвого образу, кожен привніс щось в саму сюжетну лінійку, яка то втрачається, то знаходиться. Але Шура, Коча, Отче, Микола Миколайович і навіть його водій тримають до кінця характером. Непоганий в свій першої ролі Олег Москаленко, який і зіграв головного героя - Германа. Видатним його персонаж не назвеш, що запам'ятовується теж, але з роллю цілком впорався.
У самій початку картини ми розуміємо, що додому повертатися хлопець не особливо хотів. Та й своїм його тут не відразу сприймають. Великі плани, характерні для вестернів, на заправці посеред пустельного поля виглядають дійсно красиво.
А сцена з кочовими племенами, яка проходять повз героя в його мареві тонко відсилає нас в далеке минуле. Більше вона нам не розкрита. Але пізніше ми розуміємо, що Герман явно не збирається приєднуватися до кочівників і йти зі своєї землі.
Фільм з характером. Фільм спірний. Більшою мірою для людини, яка тільки чула про рейдерство, але ніколи не бачила його.
Велику роль зіграли сцени захисту заправки, де кожен один одного страхує. Саме завдяки заплутаним зв'язків героїв фільму, ми помічаємо, що влада - справа мінлива. Коли приходить натовп - гроші відступають.
Коли ми дивимося голлівудські фільми, для нас цілком явними і передбачуваними є деталі, на які у фільмі українського виробництва ти дивишся дико: автомати через плече просто на прогулянці, особисті поїзди кримінальних авторитетів, "фермери", які тримають склади НЕ з пшеницею , кукурудзники, які явно не катають людей заради видовищ. Але цілком правдиво.
Читайте: В Україні заборонили популярний фільм із Зеленським: що про це відомо
Стилістика і атмосфера відправляє до Братів Коенів, в основному до фільмів "Залізна хватка" і "Старим тут не місце", які є сильним прикладом кіно такого формату і ідеї.
Фільм досить відвертий, хоча і тримається на постулатах про всесвіт справедливості і моралі. Тут немає цензури. Незвично. Коли дивишся перші хвилин тридцять, велика кількість матів занадто ріже слух. Потім пристосовуєшся. Самі діалоги не насичені метафорами, тут не можна знайти сенсів або розбирати репліки на цитати. Але вони життєві. Такі, як є в українському селі, у місцевих кримінальних авторитетів. І без такої великої кількості матюків фільм не був би хорошим.
Картина самого села порожня. Нам буквально не акцентували увагу на людях звідти або їх рутині, тільки на окремих персонажах. Школярка, яка поспішає подорослішати і виїхати у велике місто; жінки, які давно стали самі собі "мужиками"; бізнесмени, які з відкритою душею, але брудними від крові руками. Але така повільна і спекотна рутина добре прикрашена музикою: фоновою і в навушниках Германа.
Фільм не перевели в патріотизм або національну боротьбу. Залишили відкритим питання майбутнього, як головного персонажа, так і рейдерства загалом. Для когось це боротьба за землю, для когось гроші. Комусь помста або жага справедливості. Хтось знайшов у цьому мету свого життя. Кожен персонаж відкрив нам різні варіанти, що і робить його доступним, важливим.
Не можна сказати, що фільм цікавий. Але і нудно точно не буде. Емоцій він не викликає різких, але змушує зануритися і задуматися.
Основну ідею нам геніально переніс в своїх проповідях Олексій Горбунов - він же Отче. Промисел Божий у всіх діяннях людини. І це не можна піддавати сумніву. Паралель з пророком Даниїлом красиво закінчує історію. Тому що лев не чіпатиме людину, яка дихає вогнем.
Фільм, однозначно, хороший як для українського кіно.
Хороший для тих, хто не знає, як жилося в далекому 2010 році на самому Сході нашої країни. Багато хто чув. Але знають правду мало. Це правда перебільшена літературно і режисерськи. Але ці фарби і змушують помічати те, про що зараз деякі продовжують мовчати.
