Блог | Dzidzio Контрабас: мене попереджали...
Мене попереджали, але я пішов на фільм "DZIDZIO Контрабас".
Що я побачив?
Побачив людину, яка розривається навпіл між підступними спокусами і щирим каяттям. Впізнав в цій людині себе, своїх друзів, своїх знайомих, своїх студентів. Із вдячністю відчув, що автори ставляться з симпатією до мене, до моїх родичів, до моїх друзів, до моїх знайомих (знайшовся хтось, хто любить мої недоліки!)
Ще мені запропонували дефіцит: запропонували Героя. Герой ломанувся у бік персонального щастя, як дурний на стріху і ніяк не може долізти до неба – сповзає і боляче шмякається об землю. Піднімається і знову лізе. Поважаю.
Мені запропонували ще один дефіцит – Комедію. Мене неодноразово попереджали: "Клоуни не продаються", але я ніколи не міг осягнути філософської глибини цієї мудрості. Не знайшов пояснень і тепер після фільму. І взагалі – до чого тут "продаються", коли йдеться про любов? До речі, продається фільм дуже добре. Сьогодні дізнався, що фільм повернув витрачені гроші. Наскільки я знаю, це перший випадок в нашому кіновиробництві. Вітаю!
Читайте: О бедной гусарке замолвите слово
Мене попереджали: в українському кіно є традиція – відсутність Перемоги. Так склалося. Врешті, це не Голлівуд. Перемогою в українському фільмі традиційно вважається сумна пісня у фіналі і гордий погляд у бік ворога. Dzidzio, мабуть, не попереджали. Він зухвало порушує на традицію. І перемагає.
Мене попереджали, що до Бога не можна звертатися як звертаються до сусіда, коли закінчується сигарети або сірники. Dzidzio, мабуть, і про це не попереджали. Але Бог йому допоміг.
Серед попереджень були сором’язливі, в яких симпатія ховалася за ремарками: "Фільм, звичайно, не рівний" або "Я сміявся, але дурня, звичайно"…
Мене попереджали, що потім за мною на десять кроків буде тягнутися шлейф поп-корну. Поп-корн не вживаю, але… мабуть ще раз піду на "Dzidzio Контрабас".
