Фролов: патріарх Кирило - головний посередник між Києвом і Москвою

Москвич Кирило Фролов відноситься до радикального і непримиренному крилу бійців Російського світу . За що свого часу, при Вікторі Ющенку, постраждав - був оголошений двічі персоною нон грата за свої війни з Київським патріархатом. Заборона зняли тільки при Вікторі Януковичі. Його ЖЖ та статті читають багато, в тому числі і вищі ієрархи Російської православної церкви. Сьогодні під час візиту Патріарха Кирила на Україну він знову приїхав до Києва, щоб презентувати свою нову книгу "Україна: вибір віри, вибір долі. 20 років незалежності України - 20 років боротьби за єдність Російської церкви ". Книга вийшла в статусному російському видавництві "Алетейя".

- У чому мета нинішнього візиту Патріарха Кирила ?

- Я вважаю, що в РПЦ з'явилася священна традиція, яку вже ніхто не може скасувати. Дні Хрещення Русі і дні, йому, попередні, Патріарх Московський і Всієї Русі проводить на Україні, а напередодні цього дня Патріарх проводить у Києві засідання Синоду РПЦ. І відповідно він проводить сам день Хрещення він проводить у Києві. Думаю, що цю традицію треба розвинути: у Києві мають проходити і засідання Вищої Церковної Ради РПЦ і Міжсоборної присутності. Якщо до Статуту РПЦ будуть внесені поправки про те, що Архієрейські собори всієї РПЦ будуть проводиться щорічно, то логічно їх проводити один рік у Москві, а другий рік у Києві. Також необхідно реалізувати рішення Архієрейського собору РПЦ 2008 року про відкритті подвір'я Патріарха в Києві та подвір'я Києво-Печерської Лаври в Москві. Так от, мета цього візиту Патріарха - закріплення цієї традиції. Також вважаю, що після скасування візиту Президента Росії Медведєва на Україну Патріарх Кирило став ключовим посередником між Москвою і Києвом, тому що Україна стоїть перед цивілізаційним вибором: або відхід у постхристиянський Європейський союз, або повернення додому, в Російський Світ, який власне Київська Русь і породила. Що таке сучасний Європейський союз. Я не буду перебільшувати, але це гей-парад на вулицях Києва, що ведуть до Києво-Печерській лаврі, до Софійського собору, до будь-якої святині. Я не перебільшую, така ідеологія і практика Євросоюзу. Якщо Україна туди влізе і відмовиться проводити гей-парад у Києві, Севастополі та Євросоюзі, то підуть санкції з боку Євросоюзу. Тому я вважаю розкольників та уніатів, які агітують за Євроінтеграцію, винними в дехристиянізації України. Патріарх Кирило, кажучи про Руський світ, кличе Україну додому. Вона родітельніца Російського світу. У ЗМІ України замовчують звернення Кирила до Дня-Хрещення Русі, де він говорить, що Росія, Україна і Беларуст - це єдине "духовне Отечество". - Як, по-вашому, проблема створення на Україні так званої "помісної церкви", коли держава давило на УПЦ МП з тим, щоб та відмовилася від єдності з РПЦ, в президентсво Януковича вже подолана або така небезпека зберігається? -Така небезпека зберігається. Про це свідчать підсумки Собору УПЦ 8 липня, зокрема спроби протягнути таку версію Статуту УПЦ, яка входить в протиріччя з Статутом РПЦ. Чи буде приведений Статут УПЦ зі Статутом РПЦ - це принципове питання. На даний момент діє комісія за Статутом УПЦ на чолі з Донецьким митрополитом Іларіоном. Ми не знаємо її складу, але коли дізнаємося, тоді буде ясно, куди вона веде ця комісія. Чи увійдуть до її складу представники Московського Патріархату, і люди, що зайняли засадничо в питанні єдності Російської Церкви, а саме Одеський митрополит Агафангел, Тульчинський архієпископ Іонафан, член біблійної богословської комісії РПЦ одеський протоієрей Андрій Новиков і мирянин Віктор Леонідовітч Нусенкіс, якого автокефалізатори УПЦ залили брудом . Я хочу їм сказати: "Якщо він такий поганий, то чому ви стільки років ви брали у нього пожертвування або для вас гроші не пахнуть? Якщо він поганий, поверніть йому куплені їм машини, квартири і відрядження та турпоїздки, а після цього лайте, так буде чесніше ". - Архієпископ Переяславський Олександр Драбинко, як і раніше, очолює автокефалістськими партію в УПЦ МП? - Я можу судити про його позицію тільки за його відкритим публікаціям. Що стосується його публікацій, то мене покоробило прослизнув в одній з них висловлювання про Патріарха Кирила, як про іноземного громадянина, як ніби це щось змінює. Більш того, що Святіший Патріарх Кирил говорив, що він готовий взяти і українське громадянство і глава Відділу Зовнішніх Церковних зв'язків УПЦ МП, яким є архієпископ Олександр, міг і за посадою допомогти своєму Патріарху в цьому. Та за законом України подвійне громадянство заборонене, але можна ініціювати поправки і з цього питання, і з питання російської мови, наприклад. Адже мільйони російськомовних громадян - це паства УПЦ Московського патріархату, яка позбавлена ??своїх прав. От у Росії церква в особі Патріарха і глави Відділу по взаєминах Церкви і суспільства протоієрея Всеволода Чапліна висловлюють свої оцінки тим чи іншим законодавчим актам. Натомість читаємо дивні судження на розкольницьких сайтах. Розкольники типу Євстратія Зорі публічно говорять, що у них з київською митрополією УПЦ в тому числі з її відділом зовнішніх церковних зв'язків немає ніяких проблем. Більш того, розкольники заявляють, чтоспасают Київську митрополію від втручання Патріарха і РПЦ. Ми не бачимо, що зовнішньоцерковних відділ відмежовуються від такої підтримки. Архієпископ Олександр на цю тему просто віджартувався, що він знає "єпископа" Євстратія просто як Ваню. Це, звичайно, добре, що він не визнає його сан, було б дивно, якщо б визнавав, але цей Ваня Зоря є не просто "знайомим Ванею", але представником кримінально-терористичного угрупування, яке займалося вербуванням бойовиків в банди Басаєва, Дудаєва і так далі. Як довів Василь Анісімов, глава прес-служби УПЦ МП, вербування йшли прямо в резиденції Денисенко на Пушкінській, 26. Я вважаю, що це питання кримінально-терористичної діяльності "Київського патріархату" має бути внесений в пакет переговорів Росії та України на вищому рівні. По розуму це питання і питання повернення храмів розкольниками, починаючи з Володимирського собору в Києві, повинен бути поставлений відділом внешнецерквоних связйе УПЦ МП. Але ми не бачимо навіть відмежування від підтримки розкольників, яку розкольники постійно декларують. Все це про щось говорить. Люди, які пікетували собор УПЦ 8 липня бачили Євстратія, ходівшіего в Київську митрополію УПЦ. Звичайно, вони б були раді, якби Євстратій та інші ходили б туди каятися в гріху розколу, але чомусь ці люди сумніваються, що він ходив за цим. Люди хочуть знати, що він там робив. - Що ви думаєте з приводу так званого "лексусного православ'я" і відлучення Валентина Лук'яник? - Давайте про все по черзі. Я не проти "лексусного правовославія", але от у якому контексті. Я прихильник святого Йосипа Волоцького, який вважав, що Церква повинна бути сильною, в тому числі і економічно. Його Иосифо-Волоколамський монастир годував десятки тясяч людей. Рішення Архієрейського собору РПЦ про введення в кожній парафії РПЦ штатних посад молодіжного організатора і місіонера, про тотальне всеобуче мирян і духовенства, про відкриття православних парафій в кожному населеному пункті на канонічній території Московського патріархату вимагають матеріального забезпечення. Тому якщо священик займається місією, освітою і створенням громад, якщо у нього багатодітна сім'я і парафіяни, бачачи його старанність, подарували йому "лексус", то я за таке "лексусное православ'я". Але проблема в тому, що найчастіше "Лексуси" з'являються за рахунок місії, катехізації, освіти та створення нових громад. Наведу приклад. Яполучіл після довгої перерви запрошення приїхати до Києва. Я сьогодні посеред робочого дня відвідав будівництво Кафедрального собору УПЦ МП на Либедьской. На будівництві нікого не було, вона простоювала, але, наскільки мені відомо, Несенкіс не припинив фінансування зведення Кафедрального собору. Поки я не був у Києві, в цьому районі виросли красиві тридцятиповерхових будинку, побудована розв'язка, а собор так і залишився на цокальном рівні. Мені борльно про це говорити, я сподіваюся, що помиляюся, що за цей будівельний сезон храм дотягнуть до куполів, що робітники просто відійшли пообідати. Я хочу, щоб нові райони Києва були забудовані православними, а не розкольницькими храмами. Що стосується відлучення Лук'яник, я не уявляю собі в Москві подібну ситуацію, тому що в Москві є очолюваний о. Всеволодом Чапліним Синодальний Відділ по взаємодії Церкви і суспільства. При ньому є Громадська рада, куди входять всі наявні на "поле" громадські організації. І там обговорюються найгостріші питання. Більше того, ми члени ради беремо участь у вирішенні церковних завдань. Ми писали папір у Міжсоборна присутність про процедуру обрання Патріарха. Тобто православна громадськість залучена до вирішення ключових церковних питань (природно, згідно каноном, влада залишається у єпископату але миряни в Московському Патріархаті реально залучені). У Московському Патріархаті прийняти, наприклад, закулісно Статут неможливо, тому й стільки питань по Собору УПЦ від 8 липня. Це ще раз доводить, що вже трапилося відокремлення УПЦ від решти РПЦ згубно. Однак повернемося в Лук'яник. У нього є повне канонічне право - звернеться до Патріарха Кирила з приводу рішення свого питання, тому що Патріарх не номінальне, а реальний Першоієрарх всієї Руської церкви, включаючи УПЦ. Мене також насторожує якийсь подвійний стандарт: Лук'яник відлучили, але з іншого краю є відвертий "відморозок" Юрій Чорноморець, який заявляє про свою приналежність до УПЦ, який поливає брудом Патріарха Кирила, розхвалює раскольничий "Київський патріархат", чому його тоді ніхто не відлучив, хоча апологія розколу - гріх проти Церкви, грубе нехтування її канонів. Також я вважаю, що після рішення своїх еканоніческіх питань, У Лук'яник і таких як він дуже гарні дані, щоб йти в політику, адже саме в цій сфері необхідно відстоювати православні цінності .. Скоро вибори до Верховної Ради, там потрібні такі депутати, але частка цього треба серйозно працювати над собою - не допускати крайнощів а оцінках, в тому числі Священоначалія, "зав'язати" з цією та ідіотської боротьбою з ІПН, яка тільки відволікає від серйозної місіонерської, інтелектуальної діяльності . Лук'яник є лікарем-реаніматологом. Такі православні лікарі-реаніматологи в політиці набагато цікавіше, ніж зажравшиеся олігархи.