Фесенко: ідея єдиної партії - це світогляд Тимошенко

Юлія Тимошенко закликає колег по опозиційному цеху до створення єдиної партії, спрямованої на боротьбу з чинним владним режимом. На переконання екс-прем'єра, відносини між опонентами нинішньої влади повинні бути втіленням солідарності: "Ідеальний варіант - продовження об'єднавчих процесів опозиційних сил, створення єдиної партії, тому як каток Партії регіонів може зупинити тільки потужна опозиційна сила, яка матиме переважну підтримку суспільства" " . Пані Тимошенко також вважає, що об'єднавчі процеси опозиціонерів із суспільством "прискорять загибель цього колоса на глиняних ногах, яким насправді є режим Януковича".

В опозиційному таборі на заклик екс-прем'єра відреагували більш ніж оперативно. Однак ідея про єдину партію сподобалася далеко не всім. "За" виступив Арсеній Яценюк, категорично "проти" - Олег Тягнибок. Віталій Кличко промовчав. Але навряд чи саме в цьому випадку мовчання є знаком згоди. Швидше, навпаки.

Про доцільність створення єдиної партійної платформи та перспективи опозиційного альянсу говоримо з відомим політологом Володимиром Фесенком.

Екс-прем'єр закликає опозиціонерів створити єдину партію. Ідея в принципі не нова. Раніше про це часто заявляв Президент Ющенко, та й Тимошенко теж говорила про необхідність об'єднуватися. Як ви вважаєте, наскільки в сьогоднішніх політичних умовах це, по-перше, реально, по-друге, доцільно?

Насамперед, зазначу, що ідея про створення єдиної партії належить Тимошенко. Ющенко, швидше, виявляв лише загальні наміри і далі цього справа не пішла. Навіть з "Нашою Україною" ідею почали здійснювати вже тоді, коли час, скажімо так, було втрачено. А ось Тимошенко, хоч і частково, але вже реалізує дану ідею. Я маю на увазі її проект об'єднання опозиційних сил на виборах. Нехай в обмеженому форматі, однак, ця ідея була реалізована. Я сам скептично оцінював імовірність участі в опозиційному об'єднанні Арсенія Яценюка. Але, врешті-решт, він, зі своїми мотивами, безумовно, погодився на участь у цьому проекті. До цього проекту долучилися й лідери малорейтингових партій: Гриценко, Катеринчук, Тарасюк, Луценко і т.д. Тобто, вже на виборах ця ідея частково була реалізована.

Думаю, що ідея створення єдиної партії - це ідея, яка відображає погляд самої Тимошенко на те, як має розвиватися опозиція. Вона хоче згуртувати опозицію в єдиний потужний кулак, вважаючи, що тільки єдність опозиції може привести до перемоги. Це зараз її світогляд. Швидше за все, ця ідея зараз може реалізуватися тільки на базі "Батьківщини". Я думаю, на таке об'єднання піде Яценюк, інші відомі опозиційні політики, які раніше були в інших партіях.

Тобто, шанси створити єдину партію є.

Так, швидше за все, цей проект на базі "Батьківщини" буде реалізований.

А що стосується ролі в цьому процесі "УДАРу" та "Свободи"?

Сьогодні з дуже великою часткою ймовірності можна прогнозувати, що Кличко і Тягнибок в єдину партію не підуть. У "Свободи" після виборів зростають амбіції. До того ж вони ідеологічно істотно відрізняються від "Батьківщини". Словом, і "Свобода", і "УДАР" не хочуть втрачати політичну незалежність та ідеологічну ідентичність. У Кличка дуже сильні президентські амбіції, як і у його команди, яка вже відчула смак успіху на парламентських виборах. "Ударівці", вважаючи, що Тимошенко не вийде з в'язниці до президентських виборів, вважають, що у Кличка є високі шанси пройти в другий тур.

У Яценюка теж є президентські амбіції. На що він розраховує, погоджуючись з ідеєю про створення єдиної партії?

Ідея об'єднання в єдину партію - це ще й спроба зняти внутрішні протиріччя між представниками партії Тимошенко і новоприбулими Яценюком і його соратниками. Щоб подолати ці внутрішні розбіжності необхідно створити єдину партію. Що стосується Яценюка, то, звичайно ж, у нього є президентські амбіції, і він цього навіть не приховує. Але він досить гнучкий політик і сьогодні, думаю, вже грає в довгу гру. Яценюк знає, що навряд чи Тимошенко випустять до 2015-го. І зараз він свідомо заявляє про готовність підтримати її кандидатуру на президентських виборах. Це - чисто політичний крок, покликаний продемонструвати відданість Яценюка Тимошенко.

Яценюк прекрасно розуміє, що Тимошенко не вийде до президентських виборів і тоді виникає питання: "Кого висувати?". Найбільш рейтинговий кандидат в "Батьківщині", людина, яка зможе знайти ресурси на виборчу кампанію - це Яценюк. Ось на що сподівається Яценюк. Так що тут немає ніяких протиріч, є тільки тактика, яку використовує Арсеній Петрович.

На що в такому випадку розраховує Тимошенко, очевидно адже, що вона читає тактичні ходи Яценюка між рядків? Десь цинічні ходи.

Цинізм у політиці завжди був, є і буде. Така природа і політики, і бізнесу. Тут справа в іншому. Для Тимошенко зараз головне не президентські амбіції (свої або Яценюка). Головне для неї - вийти з в'язниці. І вона, я думаю, чудово розуміє, що вийти з в'язниці їй вдасться лише у разі перемоги на президентських виборах опозиційного кандидата. Словом, у неї теж свої, можливо, навіть десь цинічні судження. Тож інтереси Яценюка і Тимошенко сходяться і в питанні створення єдиної партії ніяких принципових розбіжностей, думаю, не виникне.

Тимошенко закликатиме всю опозицію висувати єдиного кандидата?

Так. Хоча мені здається, що два інших опозиційних лідера (Кличко і Тягнибок) на даний момент схиляються до ідеї проведення праймеріз. Тобто, хто з опозиціонерів вийде в другий тур, той і буде єдиним кандидатом. А Тимошенко буде їх переконувати в тому, що єдиний кандидат має бути вже в першому турі. Хто це буде? Не виключаю, що тут можуть бути несподівані сюрпризи з боку Юлії Володимирівни. Я думаю, вона майже до останнього моменту не буде персонально вказувати на того, хто повинен стати єдиним кандидатом.

Чому?

З одного боку, щоб різні опозиційні лідери не лаялися між собою. З іншого боку, щоб тримати процес під контролем.

Як вважаєте, Луценко може стати єдиним кандидатом?

Теоретично можливо все. Але, на мій погляд, якщо виходити з сьогоднішніх реалій, у Яценюка набагато більше шансів виграти вибори, ніж у Луценка. Рейтинг Луценка - 1%. А Яценюк зараз (якщо, звичайно, не вважати Тимошенко) і Кличко є найбільш рейтинговими політиками. У них майже однаковий президентський рейтинг.

Кого ж ви маєте на увазі, говорячи про можливі несподіванки і сюрпризи в процесі висування єдиного опозиційного кандидата в Президенти?

Пам'ятаєте, як Юлія Тимошенко пропонувала поставити першим номером списку "Батьківщини" Ліну Костенко? Думаю, перед виборами-2015 будуть звучати схожі заяви. Необов'язково мова буде йти про Ліну Костенко, але якісь несподівані варіанти з кандидатурою будуть. Щоб три опозиційних лідера не лаялися між собою, Тимошенко може запропонувати, скажімо так, громадську кандидатуру.

Інтерес Тимошенко у створенні єдиної партії очевидний. А якщо говорити про суспільні інтереси, як думаєте, опозиції варто об'єднуватися під єдиною партійною дахом?

Коли я чую про народних, громадських інтересах, завжди ставлюся до цього з певним скепсисом. Немає спільних інтересів! Є загальнонаціональний інтерес з точки зору добробуту і так далі. Але про які суспільних інтересах можна говорити, обговорюючи тему єдиного кандидата від опозиції? Суспільний інтерес може полягати в тому, щоб у країні розвивалася демократія. А скільки у нас буде опозицій: одна, дві, три, чотири або п'ять - це вже не принципово. Проблема й біда українського суспільства полягає в тому, що у нас навіть у ставленні до демократії немає єдиних суспільних інтересів.

Частина суспільства, безумовно, буде підтримувати ідею об'єднання опозиції. А частина суспільства буде виступати категорично проти, бо вона опозицію не підтримує, і підтримувати не буде. Так що тут немає суспільного інтересу.

Абстрактно, опозиційно налаштовані виборці в більшості своїй будуть підтримувати ідею висунення єдиного кандидата від опозиції. Що стосується підтримки єдиної партії, я думаю, тут єдності не буде.

З точки зору логіки перемоги на виборах, проблема полягає не в створенні єдиної партії, а в тому, щоб дійсно був єдиний кандидат від опозиції. Буде єдиний кандидат - шанси опозиції на перемогу суттєво зростають. А далі? Я не прихильник створення єдиного партійного колгоспу. Досвід європейської демократії свідчить про те, що опозиції бувають різними, не може бути однієї єдиної. Тому я не бачу сенсу зганяти всіх у єдиний партійний колгосп. І сьогодні, підводячи риску, можна сказати одне: ідея єдиної опозиційної партії буде підтримана далеко не всіма прихильниками нинішньої опозиції.