Іван Іваненко: хотілося навчитися керувати колективом

В гостях у "Оглядача" побував власник більярдного клубу "Шарпей" Іваненко Іван. Молодий бізнесмен розповів про те, як створював масштабний проект, поділився секретами ведення свого бізнесу і планами на майбутнє.

Іван, чому "Шарпей"? Які витоки виникнення назви Вашого більярдного клубу?

Все просто. Гра слів. Коли вибирали назву, хотілося таке, яке було б неформальним, легким і трохи інтригуючим. Слово Шарпей складається з двох частин. Куля - невід'ємна частина гри, а пий - відповідно пити.

Тобто порода собак тут не при чому?

Оскільки назва клубу співзвучно з породою собак, то на урочистому відкритті ми презентували 3-х породистих шарпеев.

Поділіться з читачами "Оглядача" як починалася історія клубу "Шарпей"?

Насправді все вийшло тривіально. Було розуміння того, що в житті необхідний процес руху вперед, тому розглядалося безліч проектів. У мене є старший брат, який займається програмуванням. У нього була ідея створити незалежний більярдний ресурс, який би об'єднував всі більярдні клуби допомогою ведення узагальнених рейтингових таблиць. Він і програмував всю начинку. Далі ми провели аналіз ринку. Хочу зауважити, що я - НЕ більярдист. У цьому плані я рибак, який рибу не їсть (сміється). Мені це цікаво виключно з точки зору інвест-проекту.

Крім усього іншого у мене були і свої амбіції з ведення бізнесу. Сказати по правді, я трохи заздрив деяким своїм знайомим, які у 23 роки вже командують шахтами. Не важливо, яким чином вони туди прийшли, але, тим не менш, в підпорядкуванні у них близько трьох тисяч чоловік. Мені хотілося навчитися керувати колективом і приймати адміністративні рішення. До того часу у мене ще не було досвіду роботи з великим колективом. Виявилося, що побудувати клуб - це ще не ВСЕ і існують важливі справи, пов'язані з адміністративними, господарськими, оптимізаційними питаннями клубу. Я усвідомив це в перший же день на урочистому відкритті.

Будівництвом клубу займався я. Побудували ми його за 5 місяців. Тут були одні стіни. Перегородок ніяких не було. Допоміг мій друг дитинства, який плюс-мінус знайомий з дизайном. Ми разом з ним з ранку до ночі працювали, не покладаючи рук. Було прийнято багато інженерних рішень. Ми розробили цікавий проект. Стільки вкладено душі в нього, що я зовсім не шкодую, що займався цілих п'ять важких місяців будівництвом.

В інтернеті пишуть, що Ви надаєте можливість відвідувати клуб людям з обмеженими можливостями. Це правда?

Так, це правда. У нас є спеціально обладнані для таких людей санвузли, а конструкції більярдних столів дозволяють їм повноцінно брати участь в процесі гри. Ми проводили два таких змагання і зробили все можливе, щоб гра стала комфортною для людей, яким вона дійсно подобається і цікава.

Також ми щільно співпрацюємо з депутатським клубом "Парламент". У зв'язку з цим до нас приходять багато відомих осіб.

Ви проводите різноманітні турніри та змагання. Як часто вони проходять і на якому рівні?

Турніри дуже різноманітні. Якраз зараз проходить комерційний турнір з снукеру. У ньому беруть участь не тільки українці, але білоруси та росіяни. Крім благодійних турнірів, у нас є турніри для зірок української естради. Також деякі імениті футболісти люблять до нас приїжджати.

Не скажу, що ми - найбільший більярдний клуб в Україні, але в Києві це точно. Звичайно, є й інші величенні клуби, але хотілося б думати, що ми не конкуренти, а партнери, які роблять одну спільну справу.

Ми часто експериментуємо. Але бувало так, що деякі експерименти були апріорі економічно невірними, інші ж - вірними. У кожному разі, ми намагаємося "бути на хвилі" всього цього руху.

А Ви особисто коли-небудь брали участь у змаганнях?

Так, я брав участь у змаганні з снукеру. Снукер - дуже цікава гра. Цікава вона й тим, що не так-то й багато гравців у ній змагається. Є шанс не відчувати себе збитковим в грі. Як тільки відкрився клуб, протягом трьох місяців я грав практично кожен день.

Коли Ви берете участь в турнірі, яке місце займає марновірство?

Я думаю, що професійним гравцям марновірство дуже сильно заважає. Я часто помічав, що у деяких гравців є своя група підтримки, яка влаштовує "шоу" на задньому плані. Безсумнівно, це заважає їх опонентам.

Насправді, все залежить від психологічного настрою спортсмена. Це ж цікаве проведення часу, яке не є збитковим для людини! Я розумію цю гру саме так! Гра не пов'язана з величезними фізичними навантаженнями або травмами. Хоча за статистикою за 2 години гри в більярд людина навколо столу може пройти близько 3-4 км.

Чи приймає участь в турнірах особи жіночої статі?

Як не дивно, грають. Звичайно це більше чоловічий вид спорту, але є і дівчата, які грають нарівні з чоловіками.

Напевно існує культура цього виду спорту. Розкажіть про неї.

Ми прихильники того, що цю гру потрібно поважати. Я не приховую, це комерційний проект. Але все ж хотілося б, щоб люди, які до нас приходять, поважали цей вид спорту. Тому багато турніри обмежують вхід у довільній одязі.

Хоча був у нас кумедний випадок. Дрес-код турніру увазі жилетку і метелика. Яке було наше здивування, коли на змагання прийшов чоловік у футболці, на якій були отпрінтовани жилетка і метелик. Звичайно, ми не могли його покарати, так як формально він відповідав. Більшість присутніх жартома оцінили (сміється).

Які плани на майбутнє? Можливо, у Вас є ідея запустити мережу "шарпея" по Україні?

З самого початку створення клубу я знав, що "Шарпей" в своїй зовнішності буде лише один. Ніякої мережі не буде. Взагалі, клуби діляться на комерційні, елітні та спортивні. Ми ж зробили такий собі мікс. У зв'язку з цим нам певним чином потрібно тримати марку. Столи повинні бути відповідної якості, приміщення - вентильований і добре провітрюване, стелі - високими, а кухня - гідною і в теж час вишуканою.

Також є ідея відновити клубні турніри виклику. Таке собі міні-шоу, куди приходили б люди грати, хворіти і заражатися, в хорошому сенсі цього слова, цією чудовою грою.

А чи є у Вас люди, які можуть навчити грі в більярд?

Так, такі люди у нас є. У клубі задіяний кваліфікований персонал, який може навчити грі в більярд, як дітей, так і дорослих.

По-приводу дітей. Цікава історія. Ми зробили деякі кроки в цьому напрямку, а саме зібрали хлопців з гімназій, щоб провести турнір між ними. Зрештою всі були дуже задоволені.

Я так думаю, навіть якщо не підуть вони в спорт, принаймні, будуть про це щось розуміти і знати. Тому діти в будь-якому випадку це важливо. Якщо думати про перспективи, то я впевнений, що це наші майбутні учасники руху.