Валерій Кондрук: Нинішня партсистема дискредитувала себе

Валерій Кондрук із тих, кого називають новими обличчями у київському політикумі. Менеджер з багаторічним досвідом реалізації соціальних проектів, патріот, ефективний бізнесмен і борець з корупцією, Валерій Кондрук нині балотується на посаду столичного голови, аби зробити Київ справжньою європейською столицею. Його плюс - позапартійність. Працювати не на інтереси якоїсь партії, а на інтереси київської громади – так Валерій Кондрук формулює своє основне завдання. Як він пропонує подолати корупцію та змінити столицю України, Валерій Кондрук розповів в інтерв’ю "Обозревателю".

– Пане Валерію, чому вирішили йти у мери Києва?

– Перша причина – це невдоволення тим, що я бачу довкола. Усе, що відбувалося в столиці останніми десятиріччями, перетворило наш колись зручний, гарний і зелений Київ на місто некомфортне для життя. Місто, в якому неможливо нормально, без пробок проїхати по вулицях. Місто, що стає дедалі схожим на кам’яні джунглі.

Друга причина мого рішення – це злам у свідомості, який відбувся під час Майдану. Ці події пробудили багатьох, подарували надію, змусили подивитися на своє життя новим поглядом. Вважаю, що внаслідок цього в Україні народилася нова генерація зрілих свідомих людей, які сьогодні знаходяться на хвилі патріотизму. Вони активні та хочуть бути корисними своїй країні. Це ті люди, які раніше не були заплямовані в політиці, які мають величезні енергію та бажання щось змінити. І щоб не втратити цей безцінний актив, цю нову силу, треба допомогти їм прийти у владу, реалізувати свої сили для блага киян. У цьому, власне, я бачу свою місію.

– Ви маєте чималий досвід менеджерської роботи у владі та бізнесі. Вас називають професійним "соціальним менеджером". Як ви збираєтеся використовувати ці навички на посаді мера столиці?

– Справді, так сталося, що дуже багато реалізованих мною успішних проектів стосуються саме соціальної сфери. Вже близько 20 років я працюю у фармацевтичному бізнесі. Після першого Майдану мене запросили до команди нової влади і у 2005 – 2010 роках я працював заступником голови Київської облдержадміністрації, де зокрема опікувався проблемами інфраструктури. Саме тут реалізовував низку соціальних програм, які були на той час "революційними" для області та принесли реальну користь людям. У ті часи за позабюджетні кошти ми відкрили на Київщині понад 70 амбулаторій сімейної медицини, придбали більш як 50 шкільних автобусів, добудували п’ять шкіл, які протягом десятиріччя вважались довгобудами. За моєї безпосередньої участі був розроблений проект великої кільцевої дороги Києва, який мав реалізовуватися на землях області. На жаль, зі зміною керівництва держави у 2010 році були відновлені корупційні схеми, і реалізовувати заплановані великі інфраструктурні та соціальні програми виявилося неможливим. З цієї причини я вирішив тоді піти з влади. Тривалий час я очолював різні громадські організації. Нині я є власником компанії "Фармпланета", яка також бере активну участь у реформуванні медичної та фармацевтичної галузей, у проектах корпоративної соціальної відповідальності бізнесу, програмі заміщення імпортних ліків ефективними вітчизняними аналогами тощо. Із останніх відомих соціальних проектів можу назвати "Відкриті долоні", завдяки якому соціально незахищені люди безоплатно отримують ліки!

– Чому, на вашу думку, чинна столична влада не здатна ефективно вирішувати проблеми киян?

– Передусім тому, що сьогодні вся влада не лише в Києві, а й у всій Україні, зосереджена в руках кількох політичних партій. Причому партій – далеко не в найкращому європейському розумінні цього слова. В Україні немає партій – є самі вивіски. Бо суть справжньої політичної партії – представляти інтереси частини суспільства. Проблема України в тому, що наші політичні партії, за дуже рідкісним винятком, не представляють нічиї інтереси, окрім корисливих інтересів партактиву та спонсорів. Вони не живуть життям людей. Це такі собі ширми, які виконують тільки одну функцію – служити прикриттям для тих, хто, маючи доступ до державних і суспільних ресурсів, спрямовує їх у "потрібне" русло. Звідси всі збочення: від самих протиприродних голосувань – до "масовок", які збираються за гроші та імітують народне волевиявлення. З цієї ж причини політики можуть "перебігати" з партії у партію. Такі команди в принципі нічого не зможуть розвивати.

Очевидно, що нинішня партійна система дискредитувала себе. До влади в Києві мають прийти нові позапартійні лідери. Я переконаний, що мер столиці повинен бути позапартійним. Це має бути господарник, управлінець, здатний об'єднати будь-які політичні сили для виконання конкретних справ. Бо працювати мером Києва – це суто менеджерська робота: керувати містом, робити його комфортним, представляючи інтереси простих киян, а не політичних кланів.

– З яких кадрів ви плануєте формувати вашу команду?

– Основу команди мають утворити позапартійні лідери, професіонали, які готові взяти на себе відповідальність за долю Києва. Щоб зібрати таких людей, 20 травня у столиці ми проведемо I Міжнародний Форум "Громадські ініціативи як рушійна сила розбудови міст". Ця зустріч стане першою публічною експертною платформою діалогу та взаємодії між громадськими діячами, міжнародним співтовариством та позапартійними кандидатами у депутати з метою консолідації їхніх зусиль. Під час Форуму планується визначити найважливіші проблеми міста, що вимагають спеціальної уваги, сформувати механізм взаємодії між активістами після виборів та обговорити механізми прямої демократії та розвитку громадських ініціатив як основної форми місцевого управління, а також задекларувати вимоги до влади.

– Які головні принципи роботи мають бути у столичної влади?

– Я переконаний: усе, що робить Київрада, вона має обов’язково погоджувати з громадою, а також залучати професійних експертів. Це те, чого раніше не робилося, і що нині вкрай потрібно відродити. В усьому цивілізованому світі рішення в містах приймає не одна людина і не жменька людей, а громада. Саме з цього потрібно починати: забезпечити прозорість, публічність і відкритість роботи влади. Причому Київрада не просто має бути відкрита до спілкування, вона має організувати діалог з киянами, аби напевно знати, які пріоритетні питання громади їй потрібно вирішувати. Так, набір муніципальних проблем відомий: і дороги, і транспортні розв’язки, і незаконні забудови, і соціальні негаразди. Але попри все, перше, що повинен зробити мер Києва, прийшовши на цю посаду, – запитати в киян, які проблеми в місті вони вважають найгострішими. Таким чином можна виявити всі реальні больові точки та будувати свою програму на цьому, а не на відірваних від справжнього життя ідеях і політичних гаслах.

– Що, на вашу думку, в Києві потрібно зробити у першу чергу?

– Перше – сформувати команду професіоналів, які мають досвід у розв’язанні конкретних проблем міста. При цьому, на моє переконання, затвердження заступників міського голови та керівників профільних департаментів має відбуватися через захист кандидатами на посади власних антикризових проектів. Друге – створити Київську міську експертну раду, до якої буде запрошено вітчизняних та іноземних фахівців з усіх напрямків інфраструктурного та соціально-гуманітарного розвитку міста. Спільно з експертами ми організуємо громадське обговорення найболючіших проблем Києва та на його підставі розробимо та затвердимо конкретний План пріоритетних дій розвитку міста.

Надзвичайно важливо з перших днів оголосити Київську міську владу територією вільною від корупції. За нашими підрахунками, жорсткі антикорупційні заходи дозволять припинити розкрадання коштів та повернути до бюджету міста додатково приблизно 10 млрд. грн. на рік.

Є в нашій програмі першочергових кроків і соціальна програма кредитування житла для молодих сімей, і "розмороження" проекту нової кільцевої дороги довкола Києва з одночасним спорудженням мостів через Дніпро біля міст Вишгород та Українка. Ми маємо на меті забезпечити всіх маленьких киян місцями у дитсадочках, зробивши пункт "будівництво садка" обов’язковою умовою допуску до конкурсу на отримання земельної ділянки для усіх житлових забудовників. Плануємо розробити дієву систему пільгової "картки киянина", насамперед для забезпечення продуктами харчування, медичними послугами та медикаментами за доступними цінами. З цією метою будуть укладені відповідні угоди з основними харчовими та фармацевтичними компаніями міста, лікувальними установами. І таких корисних для киян проектів передбачено багато.

Власне, цей документ поки що не можна назвати повноцінною програмою – це лише робочий ескіз, короткий опис напрямів розвитку столиці. Остаточно його можна буде ухвалити лише після того, як ми зберемо пропозиції киян, проаналізуємо цей масив інформації з експертами. Наразі робочий проект викладено на моєму сайті та на сторінці у Фейсбук. Вже сьогодні до нас надходять конструктивні пропозиції, які ми ретельно збираємо та опрацьовуємо. Кожен може прочитати цю програму, поставити запитання, висловити зауваження та надіслати свої пропозиції. Принагідно запрошую всіх небайдужих людей до такої співпраці.

– Ви сказали, що оголосите Київську міську владу територією вільною від корупції. Як ви збираєтеся боротися з цим явищем?

– Вважаю, що цю боротьбу кожному потрібно починати з себе. Наприклад, я і моя родина прийняли для себе рішення не давати жодних грошей за розв’язання будь-яких проблем: починаючи від спілкування з інспектором ДАІ, закінчуючи дозволами на ведення бізнесу. Корупція – це спрут, якого словами перемогти неможливо. Потрібні дії. Чим більше людей будуть розуміти, що давати хабара – це гріх і зрадництво, тим швидше ми поборемо цю проблему. Таку саму ідеологію я буду сповідувати в усіх коридорах влади і передусім у Київраді.

– Злободенне питання: де в наших непростих економічних умовах братимете кошти для розв’язання проблем міста?

– По-перше, як я сказав, значні кошти в бюджеті мають з’явитися після знищення численних корупційних схем. По-друге, потрібно правильно вибудувати стосунки між місцевою владою і державною вертикаллю, закріпити законодавчо, щоб зароблені гроші залишалися в місті, а не йшли "нагору" і зникали там у невідомому напрямку. По-третє, ми чудово розуміємо, що жодного бюджету не вистачить на те, щоб реалізувати ті проекти, які сьогодні так потрібні Києву – потрібно залучати інвестиції. Якщо діяльність влади відкрита і прозора, жодних проблем із залученням інвестицій – як внутрішніх, так і зовнішніх – не виникає. У такий спосіб завдяки тісній співпраці з громадськими організаціями та рухами ми свого часу побудували на Київщини близько ста об’єктів соціальної інфраструктури: лікарень, поліклінік, шкіл, дитячих садків тощо. Отже, такі проекти можна і потрібно реалізовувати. А мер Києва має бути стратегом і професіоналом, який передусім вміє залучати інвестиції під реальні проекти розвитку міста.

– Скільки, на вашу думку, потрібно часу, аби навести лад у Києві?

– Я б сказав так: для того, щоб зробити наш Київ справжнім європейським містом, таким як Відень, Париж, Берлін, мені знадобиться 10 років. Але головна умова: для цього потрібна команда. Ми маємо зібрати небайдужих, незаангажованих, позапартійних людей, які завдяки революції "прокинулися" як громадяни. Це мають бути професіонали, ентузіасти, люди справи, люди совісті, з яких у майбутньому слід створити потужну команду менеджерів, лідерів нової генерації. Саме за допомогою таких людей можна буде побудувати новий Київ і нову Україну.