mamaclub

Я винна перед дитиною, яку народила в Україні?!

26.4тЧитати новину російською

Одна з найбільш резонансних тем інтернету - щеплення. Тисячі молодих батьків роками сперечаються про те, робити дитині щеплення чи ні. Одні діляться науковими статтями, в яких доведено, що щеплення необхідні, інші лякають своїх колег по материнству і батьківству випадками, коли дитина ставала інвалідом або вмирала.

Так ось, мова в цій статті піде не про риторичне питання "бути чи не бути", в моєму випадку ще до народження дитини я визначилася, що щепленням бути, а про складнощі вакцинації дитини.

Отже, все почалося з народження моєї дитини. У пологовому будинку мені пощастило - саме в цей єдиний місяць в Україні завезли щеплення БЦЖ з Польщі, а не Росії, і від гепатиту, виробництва Бельгії. При цьому, багато знайомих і подруги, які народили на кілька місяців пізніше - довгий час ще не могли знайти потрібну вакцину.

А ось далі почалися проблеми. АКДС за графіком треба робити три рази, потім після півтора років дитині роблять ревакцинацію. Сказати, що цю вакцину "Інфанрікс", виробництва Бельгії, вдень з вогнем не знайдеш, нічого не сказати.

Перший раз нам, знову ж таки, пощастило, і ми отримали "Інфанрікс" безкоштовно в районній поліклініці. Друге щеплення я ледве знайшла в аптеці, замовила її доставку в морозильному боксі, а вкололи її в тій же поліклініці.

Третій раз в аптеках її не виявилося, а в поліклініці була лише індійська АКДС. Лікар попросила написати відмову, пояснивши, що сама по собі вакцина непогана, а ось наслідки не дуже - температура і всі справи. Звичайно ж, я відмовилася. Через відсутність вакцини в аптеках і навіть дорогих клініках, де за неї переплачуєш вдвічі, я повністю відійшла від графіка щеплень, що в підсумку позначилося на здоров'ї сина не кращим чином.

У підсумку через довгі місяці очікування вакцина з'явилася в приватній клініці. Третій раз вакцину АКДС дитині зробили, коли йому було півтора року.

Планове щеплення КПК, яке дуже актуальне на даний час, в районній поліклініці зробили безкоштовно. Тоді саме в цей період завезли обмежену кількість бельгійської вакцини, яку "розібрали" за кілька днів.

Зараз я ніяк не можу ревакцинувати дитину. Вакцини в поліклініці немає, в аптеці теж. У приватній клініці вона теж на вагу золота: її треба резервувати і записуватися наперед. Як це робити в умовах того, що дитина, яка пішла в сад, постійно хворіє, незрозуміло. Можна було б, звичайно, встигнути зробити все до саду, але графік зрушився через відсутність вакцини в Україні.

Висновок, який я зробила, незважаючи на всі старання глави МОЗу Супрун, пропозиція ніяк не може задовольнити попит. Здавалося б, в той момент, коли з усіх боків одні загрози - кір, менінгіт та інші смертельні хвороби, - варто було б переглянути кількість вакцини, яку ввозять в Україну, але поліпшень в цій галузі немає. Не кажучи вже про те, що, знаючи менталітет українців, пропонувати їм індійську вакцину - це як вивішувати червону ганчірку перед биком. Хоча наш педіатр дохідливо пояснила, що стоїть за індійськими щепленнями. Заводи там будують європейські компанії, за технологіями і виробництвом ретельно стежать. Сировина найбезпечніша, але ось проблема втому, що деякі компоненти вакцини неочищені, що і викликає ускладнення у дітей після її введення.

При цьому батьків, які хочуть зробити дитині щеплення, більшість. Звідки я це знаю? Та хоча б поцікавтеся у районного педіатра, яку кількість дітей щеплено або їхні батьки хочуть зробити щеплення, а яку ні. І ви здивуєтеся. Особливо кількість тих, хто хоче прищепити дитину, збільшується в кризові моменти, коли ЗМІ пишуть про епідемії колись рідкісних і невідомих хвороб, які тепер не тільки мучать дітей, а навіть можуть їх вбивати. Мова в статті йде про те, що у мене є гроші і можливість прищепити дитину - але немає фізичної можливості це зробити. А тепер уявіть, у скількох людей немає можливості заплатити за щеплення, а не те, що взагалі подумати про те, щоб витратити 1 тисячу гривень на одне щеплення. Навіть знаючи про те, що це щеплення може врятувати життя дитині, за все життя їх треба зробити чималу кількість. А тепер уявіть собі розвинені країни, наприклад, Європу, де за календарем щеплень стежить лікар, який нагадує, що за тиждень вам треба прийти в клініку, щоб безкоштовно зробити те чи інше щеплення. Абсолютно безкоштовно.

Але, незважаючи на всі фактори, як не намагалася глава МОЗ, ситуацію переломити з щепленнями в Україні не вдалося. Ось вакцина від поліомієліту є вже другий рік поспіль. Стабільно в будь-якій дитячій поліклініці ви можете її отримати, а з АКДС, КПК - біда.

Якщо раніше рятували аптеки, в яких ця вакцина була, або приватні клініки, де вакцина коштує на 50% дорожче, ніж в аптеці + обов'язкова консультація педіатра (300-700 грн) + аналізи (300 грн), то зараз єдиний вихід - чекати, кожен день моніторити наявність вакцин в поліклініці, аптеці або звозити дитину за кордон, де поступово її можна прищеплювати європейськими вакцинами.

Цікаво, що аптечні ділки, до речі, найприбутковіший бізнес в Україні, адже українці так люблять займатися самолікуванням, вірити рекламі і слухати вказівку лікарів, які давно на короткій нозі з провізорами ліків відомих фірм, абсолютно не налаштовані заробляти на щепленнях.

Офіційна позиція - попит на вакцини європейського і американського виробника, ціна на які стартує від 500 і може досягати 2 тисячі гривень за одну дозу, а таких щеплень до віку 5 років дитини може знадобитися до 10, якщо говорити про щеплення від ротавірусу, пневмокока та інших захворювань, дуже низький. Швидше за все це правда, адже ті, у кого є гроші, можуть зробити щеплення в приватних клініках, де зараз теж спостерігаються перебої з поставками, або звозити улюблене чадо в Європу. Але що робити тим, хто може дозволити собі купити вакцину в аптеці, але не може зробити це фізично через її відсутність?

На думку відразу приходять теорії всесвітньої змови і лобі антищеплеників. Правда, щодо тих батьків, хто вибрав "безщепленєвий" шлях для своєї дитини, їх не хвилюють чужі діти, а лише свої. Держава? Вона практично ніколи не регулювала закупівлю ліків, хіба що зрідка забороняє то одні, то інше ліки. До речі, з кожним роком в аптеці все важче купити гомеопатію, яку Супрун і компанія заборонили. Незважаючи на директиву заборонити призначати дітям противірусні і гомеопатію, лікарі досі радять давати дітям якісь бездіяльні ліки, які в аптеці тепер годі й шукати: то на переатестації, то чекає ліцензію - саме так в аптеці відповідають провізори. Деякі навіть насмілюються заперечити хворому і запитати, хто ж призначив йому "фуфломіцін".

На питання, чому в аптеках немає вакцин, не відповідають ні в МОЗ, ні в районних поліклініках, ні в самих аптеках. При цьому продавці в аптеках кажуть, що майже кожен день до них приходять або телефонують з питанням про наявність тієї чи іншої вакцини. Але, зараз нічого немає. При цьому - ніде. Іноді мені здається, що Україна - це міфічна країна. Демократія, свобода вибору як би ілюзорно є, - але її немає. Хочеш прищепити дитину - молодець, але шляхи вирішення проблеми відсутності щеплення - шукай сам.

Постскриптум.

Сьогодні я дізналася про те, що якби в нашій країні була необхідна вакцина, якої нема в клініках, в аптеках, але вона є в цивілізованих країнах, то моя дитина не хворіла б отитом четвертий раз за три місяці. Сподіватися на вакцину - це нормально, а ось відчувати, що ти винен перед дитиною, яка народилася не в тій країні, - це сумно. І навіть маючи гроші, ти не можеш дати дитині все, що стосується якісного медичного обслуговування. Що вже говорити про тих людей, які живуть за межею бідності. Вірніше, виживають...

Раніше "Обозреватель" повідомляв, як лікарі приватної швидкої мало не погубили мого сина.

Блоги медицини

Новини медицини