Візьміть участь
у розіграші
подушки «Венето Комфорт Антистрес» Взяти участь
Приз
Конкурс
Реєстрація
City Відео

/Блоги - Кардіологія

Якщо не готувати кардіохірургів зараз, за шість років буде катастрофа

3.3тЧитати матеріал російською

Сьогодні хірургія серця – на порозі великих змін. Мова йде про стрімкий перехід на мініінвазивні методики. Ще декілька років тому мініінвазивні операції на серці були скоріше винятком, а вже сьогодні всі ізольовані втручання – операції із пластики та протезування клапанів серця, багатосудинне коронарне шунтування, корекція окремих вроджених вад, без травматичного розрізу грудини.

Це справді прорив, і є надія, що мініінвазивні методики швидко проникнуть в усі кардіохірургічні центри країни. Україні, де від виліковних (!) серцево-судинних захворювань помирає більше людей, ніж від онкології, такі зміни в підході до надання медичної допомоги вкрай необхідні. Але, існує проблема підготовки медичних кадрів для кардіохірургії. Проблема, до речі, актуальна для всіх розвинутих країн світу. І якщо зараз у країні не буде впорядковано систему підготовки кардіохірургів, за шість років можемо розгубити всі сьогоднішні обнадійливі здобутки нашої хірургії серця. І це вже буде катастрофою.

Щоб не здавалося, що я згущую барви, декілька красномовних цифр.

194 кардіохірурги сьогодні значаться у списку Асоціації серцево-судинних хірургів України. Тобто на всю країну із 40-мільйонним населенням є менше 200 кардіохірургів. При цьому немає актуальної статистики, скільки із цих хірургів пройшли всі кваліфікації і активно оперують, а скільки ще знаходяться на різних етапах навчання і роблять по 10 операцій на рік. Навряд чи є зараз у країні людина, яка достеменно знає: достатньо у нас кваліфікованих кардіохірургів чи ні. А це загрозливе незнання: підготовка повністю сформованого кардіохірурга – процес тривалий і складний.

Близько 150 операцій на рік має робити хірург, який працює в дорослій кардіохірургії, мінімум 125 – дитячий. Причому в межах своєї спеціалізації – доросла/дитяча хірургія серця – лікар повинен вміти робити будь-які операції. Це європейські норми. А що в нас? А в нас є кардіохірурги, які впродовж 10 років бачили, наприклад, тільки операції на клапанах серця і ніколи самостійно не робили коронарне шунтування, або навпаки. І кількість проведених ними операцій не відповідає кваліфікаційним вимогам. Нонсенс з точки зору західної системи підготовки кардіохірургів! Цікаво, що якщо за кордоном є розділення на дорослу і дитячу кардіохірургію, то у нас цього офіційно нема, але неофіційно в Україні є поділ не тільки на дорослих і дитячих кардіохірургів, а й неприпустимий для сучасної медицини поділ на хірургів, які оперують тільки коронарне шунтування або займаються тільки патологією аорти або клапанами серця. "Дорослий" кардіохірург повинен проводити весь спектр операцій на серці. В першу чергу, потрібно опанувати найпоширеніші операції на серці - коронарне шунтування, протезування клапанів серця, операції при аневризмах аорти. З набуттям досвіду приходить час до більш складнішої патології - пластика мітрального клапана, операції при розшаруваннях аорти, операції при хронічній емболії легеневої артерії, пухлинах серця. Згодом, можна поставити ще більшу мету - мініінвазивна хірургія всього спектру ізольованої патології серця. Не відмовляють пацієнтам з тяжкою чи комбінованою патологією. Це є наслідком великого багаторічного досвіду, який формується при оптимальній організації процесів підготовки і навчання. Тоді, навіть при операціях всього спектру тяжкої і різнопланової патології серця можна досягти мінімального (менше 0,5%) ризику.

6-8 років триває підготовка кардіохірурга: офіційно, в Україні, після отримання диплома випускник медвузу проходить трирічну інтернатуру із загальної хірургії, потім тримісячну первинну спеціалізацію із серцево-судинної хірургії, а далі ще впродовж декількох років набирається досвіду під керівництвом досвідчених кардіохірургів. Зрозуміло, що 3 місяці спеціалізації на будь-якій кафедрі з хірургії серця не зроблять кардіохірурга з хірурга. Так само, як друга, перша чи вища категорія лікаря з спеціальності "хірургія серця та магістральних судин" не свідчать про практичний досвід чи хірургічну активність кардіохірурга в Україні. Багаторічне стажування, "тренування" кардіохірурга на базі різних провідних клінік, ось, що дає необхідні знання і кваліфікацію, і як результат - сертифікацію.

В англо-саксонській системі процеси навчання кардіохірурга є чітко структурованими і тривають 6-8 років після закінчення медичного університету. Отже, процес становлення кваліфікованого кардіохірурга займає багато часу. Особливо з урахуванням того, що зараз медицина стрімко розвивається, і об’єм знань і вмінь, якими має оволодіти хірург, колосальний. Щоб мати кваліфікованих сильних хірургів через 8-10 років, треба займатися їх підготовкою сьогодні.

50/50 – співвідношення теорії і практики під час післядипломної освіти хірургів, зокрема й кардіохірургів, в Україні. На Заході цифри зовсім інші – 5/95. І це багато що каже про нашу підготовку медичних кадрів. Уточню для тих, хто далекий від медичної кухні: лікарем стають не в медінституті; у підготовці лікарів є ще один важливий етап – післядипломне навчання (інтернатура, спеціалізація). Якраз воно і формує нового спеціаліста. Так от якщо в найкращій у світі – англосаксонській (Штати, Британія, Австралія) – системі підготовки лікарів інтерни (там вони називаються резидентами) працюють безпосередньо з пацієнтами в лікарнях 95 % часу, то у нас – тільки 50 %. Половина навчання в українській інтернатурі – лекції і семінари! Є ще один показовий момент: за кордоном резидент мінімум третину часу практики проводить у відділенні інтенсивної терапії. У нас цього й близько нема. Тоді як навички, отримані в інтенсивній терапії, безцінні для лікаря.

У середньому декілька тисяч гривень – зарплата, на яку може розраховувати лікар-інтерн в Україні. Утримувати себе, а якщо вже з’явилася сім’я, і сім’ю, на ці гроші складно. І це відлякує багатьох здібних випускників медвузів від таких складних спеціальностей, як хірургія й кардіохірургія, де післядипломне навчання триває роками. Я бачу, що тільки ті, хто фанатично хочуть бути саме кардіохірургами, витримують цей довгий час навчання, незважаючи на матеріальні проблеми. Багато ж талановитих молодих людей обирають спеціальність, де можна швидше пройти інтернатуру й почати заробляти гроші. Як результат – складні напрямки медицини втрачають немало дійсно здібної молоді. На Заході це розуміють, а тому їхні резиденти отримують фінансове забезпечення, яке дозволяє їм утримувати й себе, і родину. Якщо ми не переймемо цей досвід, матимемо проблеми.

Узагалі, нам вкрай необхідно найближчим часом розробити план розвитку кардіохірургічної галузі хоча б на три-п’ять років і почати системно усувати проблеми в підготовці медичних кадрів. Бо те вікно можливостей для прориву кардіохірургії в Україні, яке відкрилося з приходом мініінвазивних методик, може швидко зачиниться, якщо не буде кому ці методики використовувати.

Підпишись на Telegram-канал і подивись, що відбудеться далі!

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може не збігатися з авторською.

0
Коментарі
0
0
Смішно
1
Цікаво
0
Сумно
0
Треш
Щоб проголосувати за коментар чи залишити свій коментар на сайті, до свого облікового запису MyOboz або зареєструйтеся, якщо її ще немає.
Зареєструватися
Показати коментарі
Нові
Старі
Кращі
Найгірші
Коментарі на сайті не модеровані

Блоги медицини