Прощай, глобалізаціє: світ прагне до повернення кордонів через кризу єдиного ринку
На Заході все більше прихильників знаходить ідея відмови від глобалізації. Про це пише італійське видання repubblica.
"Глобальна конкуренція створила у робочих відчуття, що ми відмовилися від них. Відчуття створення ще більшої нерівності, коли привілейована частина суспільства накопичила незвичайне багатство і владу. Серед людей поширюється реальна туга. А коли люди налякані, завжди знайдуться політики, які будуть експлуатувати їхнє розчарування", - ці слова через кілька годин після британського референдуму виголосив президент США Барак Обама.
Починаючи від заяв з приводу Brexit Дональда Трампа, все більшою популярністю користуються політики, які обіцяють повернутися до попередньої глобалізації - у так званий вік Gold. Це означає широку відмову від відкритих кордонів, спільних ринків, вільних торгових договорів, а також імміграції.
Читайте: Наслідки Brexit: у Великобританії м'ясний магазин вирішив повернутися до фунтів і унцій
В основі руху до глобалізації як явища, що визначає світовий економічний порядок останньої чверті минулого століття лежать два договори.
Перший з них - закон, який створив у 1992 році найбільший єдиний європейський ринок. Другий - Північноамериканська угода про вільну торгівлю, укладена у 1992 році і ратифікована його учасниками - США, Канадою і Мексикою - через два роки.
Частково ці два договори пізніше поширяться на Китай і деякі країни, що розвиваються.
Але в цих двох документах спочатку були закладені передумови для вибуху, який спостерігається сьогодні.
Читайте: Відставити паніку: Клімкін розповів, як Brexit відіб'ється на "безвізі" для України
Мало не з моменту підписання цих двох "стовпів" єдиного ринку лунають критичні зауваження на адресу глобалізації. Багато говорив про нього соціаліст Жак Делор, екс-президент Європейської комісії. Він наполягав на тому, щоб єдиний ринок супроводжувався "соціальною хартією прав" - для запобігання конкуренції між країнами різних рівнів.
Єдиний ринок - поняття значно ширше, ніж зона вільної торгівлі. Видалення прихованих бар'єрів на шляху експорту товарів і послуг, усунення перешкод на шляху руху всіх факторів виробництва. Єдиний ринок дає свободу руху капіталу й еміграції робочої сили, координацію фіскальної політики, промисловості, сільського господарства. Створення стандартних, загальних для всіх правил практично у всіх секторах. Це відкриває ринок громадських робіт, забороняє державну допомогу. Серед переваг єдиного ринку називалися два мільйони робочих місць.
У рамках Північноамериканської угоди про вільну торгівлю з 1 січня 1994 року розпочався експеримент, що охопив всю Північну Америку, де сьогодні проживає 480 млн людей. Свого часу екс-президент США Білл Клінтон заявляв, що підписання угоди означає, перш за все "нові робочі місця для американців, з хорошою оплатою праці".
Читайте: Наслідки Brexit: референдум обвалив світові біржі до нових мінімумів
Втім, угоду відразу зустрів опір, зокрема, з боку профспілок. Яскравим критиком нової реальності і підписаного договору був кандидат у президенти США, що балотувався у 1992 році - промисловець Росс Перо. Зокрема, критикуючи свого опонента Джорджа Буша-старшого, який в якості президента вів переговори з приводу угоди про вільну торгівлю, Перо заявляв наступне: "Цей договір є гігантським пилосос, який буде висмоктувати фабрики і робочі місця з США в Мексику". Також промисловець вказував на те, наскільки великий розрив між погодинною оплатою праці мексиканського та американського працівників - у Мексиці робочі за аналогічну роботу отримували в десять разів менше, ніж у США.