Алла Шлапак: уже навіть далеким від політики людям очевидно, що країні потрібне перезавантаження

12,3 т.
Алла Шлапак: уже навіть далеким від політики людям очевидно, що країні потрібне перезавантаження

Політичний сезон 2015/2016 станом на початок серпня підійшов до логічного завершення. Більшість експертів дають йому вкрай негативну оцінку, тоді як самі "особи, які приймають рішення" - народні обранці, міністри та інша - гордо рапортують про свої успіхи. Про те, що варто пам'ятати перед початком нових політичних баталій, ми говорили з одним з найдосвідченіших столичних політиків, експертом з питань демократичного самоврядування і місцевого розвитку, кандидатом наук з міжнародної економіки - Аллою Шлапак.

Відео дня

- Говорячи про результати минулого політичного сезону, ви відноситеся швидше до оптимістів чи песимістів? І чи є підстави для оптимізму в принципі?

- Певні позитивні підсумки, звичайно, є. Національна валюта залишається відносно стабільною, ми уклали договір про вільну торгівлю з Канадою, заплановано збільшення мінімальної зарплати. Але негативу істотно більше. Медицина, соціальна політика, банківська сфера, питання децентралізації - ось далеко не повний перелік аспектів життєдіяльності країни, що потребують термінової реанімації. А відповідних реформ немає. Ну, підвищимо ми мінімальну зарплату. Яким буде це підвищення? Я не впевнена в тому, що наші вчителі відразу почнуть отримувати по 5 тис. доларів, як, наприклад, мексиканські педагоги, або хоча б по 1,5 тис. доларів, як їх колеги з Греції (країни, яка також знаходиться не в найкращому матеріальному становищі). Людям часто не вистачає навіть на їжу, а влада продовжує розкрадати бюджет, підвищувати тарифи і використовувати всілякі субсидії виключно як джерело збагачення для монополістів. Кошти від приватизації, які могли б піти на різні програми, недостатні, оскільки є серйозні сумніви в об'єктивній оцінці приватизованих активів. А надії на міжнародну допомогу все менше.

- Ви вважаєте, що міжнародні інституції не нададуть нам черговий транш?

- Поки що вони бачать тільки корупцію і відсутність реальних реформ. Міжнародні партнери нададуть гроші тільки в разі зміни якості політичних еліт. Існуючим елітам довіри вже немає, відповідно, тому і шанси на отримання допомоги невеликі. Але набагато гірше, якщо кошти нам таки виділять. Немає сумнівів в тому, що їх знову розкрадуть. А для простих людей нічого не зміниться. Ми на всіх рівнях повинні усвідомити, що треба не проїдати гроші донорів, а зосереджувати їх на розвитку реального сектора економіки. Всі розмови про те, що прийде натовп інвесторів і врятує Україну, просто нереальні. Інвестори - це бізнесмени, їх мета в отриманні прибутку, а не розвитку економіки і створенні середнього класу в чужій країні. Адже розсудливі люди розуміють, що вітчизняний малий і середній бізнес просто не зможе конкурувати зі стандартами якості і цінами європейських товарів. Це призведе до високого попиту на імпорт і його абсолютній відсутності на вітчизняні товари.

- З цієї точки зору, що буде означати для України безвізовий режим?

- Я вважаю, що безвізовий режим несе в собі ризик втрати Україною якісної робочої сили. Будемо відверті, кожен, хто зможе, буде намагатися виїхати. Пересічний українець останнім часом тільки втрачав - вклади, кредитні можливості, почуття безпеки, доступ до медицини, освіти, відпочинку і так далі.

- Під владою в даному випадку ви маєте на увазі вище керівництво країни і Верховну Раду?

- Про парламент я взагалі без емоцій не можу розмовляти. Він чує виключно самого себе, а народні обранці захоплені самозамилуванням і впевненістю, що вони месії на тлінній землі. Взяти хоча б останній приклад законотворчості. Я про чергове підвищення тарифів, яке не залишило без уваги, мабуть, жодну родину в Україні. І немає нічого дивного - адже такими темпами ми все ближче і ближче до точки, після якої платити буде просто нікому. Причому це розуміють всі. Мене дивує уряд, міністри якого розповідають всім нам про ринкові правила, але при цьому самі для себе сповідують принцип "ти дивишся з посмішкою на землю, яку хочеш пограбувати!" (Знаменита фраза Габріеле Д'Аннунціо, адресована в 1911 році до народу Італії під час італіййсько-турецької війни).

- Але ж місцева влада - в тому числі і в Києві - змогла протистояти такому свавіллю?

- Незгода з новими тарифами, які висловили великі міста, на мій погляд, є популізмом. Хоча я сама голосувала за відповідний проект рішення. Адже механізми реалізації даного рішення не прописані. Нам всім необхідно було схаменутися набагато раніше. І взагалі ставити питання іншим чином: право формувати тарифи має бути делеговано на місцевий рівень! Не можуть ресурси однаково коштувати скрізь, практика вимірювання середньої температури по лікарні в даному випадку така ж збиткова, як вся наша влада. Я неодноразово говорила і готова повторити: головна мета - передати реальні повноваження регіонам! Тільки такий підхід дасть можливість викорінити корупцію на найвищому рівні влади.

- Який вихід ви бачите з цієї дуже непростої ситуації?

- Якщо ми приймемо необхідність передачі права формувати тарифи на місцевий рівень як аксіому, то подальші кроки очевидні. Ми повинні демонополізувати цей сегмент ринку, а також розробити, прийняти і профінансувати (в тому числі на солідарних умовах) програми енергозбереження. Особливо ефективним даний крок буде в разі монетизації і реального адресного характеру наявних пільг. Існуюча система соціальної підтримки є просто знущальною. Субсидія не виділяється прямо з якогось резервного фонду бюджету, вона фактично фінансується за рахунок тих, хто платить за "комуналку" згідно квитанцій у повній мірі.

- В одній зі своїх колонок ви писали про те, що в столиці сьогодні середня вартість комунальних послуг на одну квартиру складає близько 4 тис. грн., Тобто половину доходу сім'ї, в якій на хороших посадах працюють обидва дорослих ...

- Я якраз про це і кажу. Справа в тому, що я, як депутат Київради з багаторічним стажем, активно працюю на окрузі і майже кожен день стикаюся з цією проблемою. Мало того, що дуже багато скарг на саме отримання цих так званих субсидій. При такому підході уряду і парламентської більшості, людей, що оформляють субсидію, буде все більше, а тих, хто реально платить за комунальні - все менше. І не треба нам розповідати про порятунок у вигляді "європейського газу". Немає такого поняття. Це той же самий російський газ, але тільки дорожче і за євро.

- Грамотні формулювання завжди були "коником" можновладців ...

- Я для себе помітила тенденцію: коли владі треба терміново відволікти увагу населення від реальних проблем або, наприклад, від офшорних скандалів, завжди на горизонті з'являється суто пропагандистська тема порядку денного - перейменування міст, особливий статус для окупованих територій, блокування російських трансляцій, марш рівності та інше. Можна нескінченно продовжувати цей список штучно створених сенсацій. Я не виключаю, що зараз спробують таким же чином технічно "заговорити" тему дострокових виборів. Хоча вже навіть дуже далеким від політики людям очевидно, що країні потрібне перезавантаження. Пил, яким намагаються укутати правду, щільно прикрив реальні больові точки. І мовчати злочинно. Чому не говоримо про те, як будемо вирішувати конфлікт на Донбасі? А точніше, чому він не вирішується вже стільки часу? Адже ще Еразм Роттердамський писав: "Єдина переконлива умова для миру - це мир: безглуздо готувати мир, продовжуючи війну!". Чоловіки повинні працювати вдома, а не вбивати один одного на полі бою. Всупереч популярній соціальній рекламі, не армія повинна "давати роботу", а виробничі підприємства, фермерські угіддя, IT-галузь та ін. Працюватиме нормальна, тобто мирна економіка, змінитися якість життя. А тільки продемонструвавши успіх в цьому процесі, ми зможемо вирішити питання територіальної цілісності.

- Чи буде щось з перерахованого зроблено в новому політичному сезоні, який стартує вже у вересні?

- У мене немає такої впевненості. По-перше, починається бюджетний процес. Це своєрідний фільтр для влади, адже говорити можна багато і красиво, але економіка - тотожна ресурсам! Поки бюджет - це дорожня карта проїдання народних грошей. Українським можновладцям необхідно в терміновому порядку пройти курси "Як розучитися брехати і позбутися манії цинізму і величі". Ми маємо біля керма країни шахраїв і шахраїв з мільярдними рахунками за кордоном, невинними обличчями, популістськими заявами і дурними реформами. Так що, дивуватися просто немає чому. А вихід простий - повна зміна влади і адекватний підхід до реформ. І тільки після того, як ми наведемо порядок у своїй країні, ми зможемо рухатися далі.