Прийміть участь
в розіграші
планшету Взяти участь
Приз
СвітСпорт

/Банки і фінанси

Одні й ті самі люди. Як найбільші держбанки України виявилися пов'язані між собою

14.8тЧитати матеріал російською

Після того як частка банків з участю в капіталі держави за підсумками першого кварталу 2017 року перевищила 54%, а частка по депозитах населення стала більше 60%, стало зрозумілим, що результативність роботи банків в Україні буде визначатися саме в державному секторі банківської системи, принаймні деякий час. Втім, державний сектор має ряд системних проблем, які не мають простих рішень.

Професіоналізм і вмотивованість - основні критерії для членів рад

Визначальну роль в управлінні будь-якого банку грає наглядова рада банку. Саме наглядова рада банку затверджує стратегію розвитку банку, як правило, погоджує бізнес-план банку, визначає його кредитну політику і стратегію управління ризиками.

Де-юре і де-факто саме наглядова рада вказує правлінню банку, яким повинен бути цей банк, а завдання правління зводяться до тактичних дій по виконанню обраною Радою стратегії. Через це до наглядової ради банку повинні входити фахівці, які розбираються в банківському бізнесі і кредитному ринку, створення бізнес процесів в банківських установах тощо.

Одним з головних критеріїв відбору наглядової ради банку є професіоналізм (компетентність), тобто Рада повинна розуміти, в якому напрямку розвитку веде свій банк. Другий критерій після професіоналізму - це вмотивованість членів наглядової ради діяти виключно заради інтересів банку.

Для того, щоб відстежити, наскільки такі критерії як професіоналізм і вмотивованість виконуються при призначення членів наглядових рад державних банків на практиці, ми відібрали 4 найбільші держбанки та побудували на одному малюнку комплексну блок-схему.

Аналіз складу наглядових рад і взаємозв'язків між ними показав існування певних груп проблем, які змушують сумніватися в тому, що акціонер сформував наглядові ради найкращим чином, і що вони з самого початку були здатні виконувати покладену на них акціонером роль.

Створення управлінської платформи для монополізації

Дуже цікаво, як Антимонопольний комітет України визначатиме зв'язаність всіх 4 державних банків між собою, якщо більше ніж на половину наглядові ради таких банків складаються з одних і тих же людей.

Наприклад, наглядову раду Ощадбанку очолює заступник міністра Кабінету Міністрів України Роман Надо і він же є головою наглядової ради Укрексімбанку.

В обох випадках заступником пана Греби і в Ощадбанку, і в Укрексімбанку є альтернативний директор ЄБРР від України Артем Шевальов, який, в свою чергу, є головою наглядової ради Укргазбанку і членом наглядової ради Приватбанку. І такі випадки участі "всюди, де можна" нерідкі.

У всі наглядові ради держбанків увійшла перший заступник міністра фінансів Оксана Маркарова. Одночасно в наглядовій раді Ощадбанку і Укрексімбанку працюють:

- Волошин В'ячеслав, керівник служби міністра юстиції;

- Олег Паракуда, перший заступник міністра Кабінету міністрів України;

- Тамара Смовженко, ректор Університету Банківської справи, який раніше належав НБУ, а тепер підпорядкований Міністерству освіти і науки України.

Якщо якісно порахувати, то на ділі виявляється, що незалежні члени наглядових рад не можуть впливати на політику більшості держбанків, оскільки більшість їх членів так чи інакше представлені або державними чиновниками високого рангу, або особами, які залежать від окремих міністрів, міністерств, відомств.

Наприклад, по Ощадбанку з 9 членів наглядової ради тільки одного можна вважати умовно незалежним - Анатолія Даниленка - заступника директора Інституту економіки та прогнозування НАН України. Втім, і НАН України є державною установою і отримує фінансування з Мінфіну. 6 з 9 членів наглядової ради Ощадбанку взагалі працюють в системі виконавчої влади. Аналогічна ситуація і в Укрексімбанку.

В Укргазбанку з 7 членів наглядової ради тільки двох можна умовно вважати незалежними, інші є або чиновниками, які підпорядковані міністру фінансів, або пов'язаними з ним особами. Краща ситуація в Приватбанку, краща але і там все не бездоганно. З 7 членів Ради троє підпорядковані або залежать від системи виконавчої влади.

З таких тенденцій випливає висновок, що вертикаль виконавчої влади - від Кабміну до Мінфіну) не хоче залучати громадську та експертну суспільство до управління державними банками.

Командний центр управління державними банками настільки малий, що зайвих людей не вміщає і бідним членам спостережних рад доводиться брати участь у засіданнях 2-3, а в окремих випадках і в 4 наглядових радах.

Наявність такого "єдиного центру управління", наповненого "дефіцитними" фахівцями, і перехресна участь у наглядових радах - це і є прямий доказ монополізації державою банківського сектора. На жаль, в більшості випадків так звані "незалежні члени наглядових рад", на сайтах держбанків і в звітності перед НКЦПФР красуються як незалежні, є або не такими незалежними, або виконують роль весільних генералів.

Брак часу на професіоналізм

Насправді, ми не будемо зупинятися на професіоналізмі членів наглядових рад, адже вони всі є фахівцями за своєю спеціальністю, які досягли такого успіху, що їх помітили. І цього мабуть досить.

Однак є питання, щонайменше, до двох речей. Перше питання - це застосування свого професіоналізму міжнародними експертами в Україні? І друге цікаве питання: де всі ці перевантажені за місцем роботи люди знайдуть в собі сили і час застосувати свій професіоналізм на благо роботи державного банку.

Мені, наприклад, важко зрозуміти, як іноземні експерти з ЄБРР або екс-консультанти з МВФ, які не працювали на українському кредитному ринку і не стикалися з українськими олігархами в судах, можуть допомогти Приватбанку в рішенні його завдань.

Звичайно, вони можуть істотно стратегічно посилити міжнародну частину бізнесу банку, переналаштувати його стратегічні напрямки розвитку відповідно до міжнародних стандартів, але головний напрямок - local market, напевно, залишається поза зоною їх обізнаності.

Мабуть саме тому, через деякий час після обрання наглядової ради Приватбанку, Мінфін замовив розробку стратегії Приватбанку відомої іноземної і досить дорогий компанії. Але стратегія розвитку банку як раз і відноситься до компетенції наглядової ради. І якщо з питання стратегії і ролі іноземних фахівців можна дискутувати, то звідки заступники міністрів, директори департаментів міністерств будуть брати час на те, щоб якісно підходити до обов'язків членів наглядових рад, вивчати діяльність банку і направляти їх стратегію, - нам взагалі невідомо.

Тому, на жаль, прагнення узурпувати владу над державними банками (майном) в рамках виконавчої вертикалі Кабмін-Мінфін призводить до дефіциту кадрів і занепаду в принципі наявного професіоналізму, який є у чиновників-членів наглядових рад держбанків.

Конфлікт інтересів явний і прихований

Світова практика говорить, що наглядові ради держбанків прийнято наповнювати незалежними членами для того, щоб вони стежили за бізнесом банку, і щоб незалежна частина наглядової ради не давала державним чиновникам застосовувати держбанк в "державних" і "власних" інтересах, або в інтересах "однопартійців" .

Наприклад, якщо чиновник бажає, щоб держбанк надав кредит держпідприємству, а незалежні члени ради вважають, що цей крок ризикований і невигідний для банку, то вони повинні перешкодити банку зробити цей крок. Але як же вони будуть здійснювати цю процедуру, якщо переважна частина членів наглядової ради держбанків пов'язана у владній вертикалі.

Чисто в якості технічного прикладу розглянемо члена наглядової ради Укргазбанку і одночасно робітницю Центру вільної економіки ім. Кахи Бендукідзе Юлію Пашко.

Начебто шанована благодійна організація, але створена вона була за участю в складі засновників чинного міністра фінансів пана Олександра Данилюка та екс-президента Грузії Міхеїла Саакашвілі.

Так, це не комерційна організація і в ній відсутнє голосування відповідно до розміру паїв, в ній немає ні акцій, ні паїв.

Однак пані Юлія Пашко працює і отримує винагороду у благодійній організації, яку заснував, в тому числі, і чинний міністр фінансів.

Гіпотетично, навряд чи пані Юлія в більшості випадків буде голосувати на зборах наглядової ради наперекір волі Мінфіну. Але на Web-сайті банку пані Юлія записана як незалежний член наглядової ради. Втім, щоб встановити рівень залежності пані Пашко від чинного міністра фінансів на рівні юридичної особи, де вона працює, потрібна чимала експертиза: розуміння, хто є справжнім лідером організації, як проходить голосування на зборах організації, яким чином роботодавець пані Пашко залежить від міжнародної фінансової допомоги і чи не є вигодонабувачем сам Мінфін.

Це досить складні питання, але вони не висвітлюються в звітах банку, і банк продовжує стверджувати, що відповідний член наглядової ради є незалежним. А ось у нас насправді на рівні гіпотези є сумніви в такій незалежності. І на жаль, таких прикладів "ймовірних конфліктів інтересів" досить багато.

Обмеження відповідальності окремих членів

Насправді, мене теж переповнює радість, коли фахівці міжнародної організації погоджуються увійти до складу наглядової ради українського банку. Однак з ними не все так просто.

Проблема в тому, що всі міжнародні фінансово-кредитні організації діють на підставі статуту, і для того щоб забезпечити безпеку своєї діяльності і не залежати від зміни політичних еліт, МФКО вимагають від країн-членів або країн, де вони проводять операції, недоторканності своїх співробітників. Тобто представники МФКО в Україні (як і в більшості країн) мають імунітет від переслідувань, автентичний до дипломатичного імунітету.

З одного боку, це добре, оскільки підкреслює їх незалежність, але з іншого - імунітет обмежує рівень відповідальності членів наглядової ради. Виникає питання, чи можна допускати, щоб в Україні в складі наглядових рад банків були члени, відповідальність яких обмежена, скажімо, рішенням президента або глави окремої МФКО?

Це досить складне питання, але принаймні про таку обмежену відповідальність повинна знати публіка. Крім того, кількість членів, а також права членів з обмеженою відповідальністю в наглядових радах держбанків повинні також бути обмежені.

Інше питання - участь у наглядових радах осіб, які позиціонують себе від якихось комедійних компаній. Наприклад, член наглядової ради Укргазбанку пан Давда Шренік Діраджлал вказує, що він партнер компанії NECP LLP. Розслідування показало, що Діраджлал дійсно колись працював у багатьох іноземних банках, але NECP LLP належала до класу мікроскопічних компаній і мала оборот за останній фінансовий рік, за який опубліковані її дані, на рівні 25 000 фунтів.

Виникає питання: яку відповідальність пан Діраджлал буде нести в разі конфліктних ситуацій, і чим буде забезпечена ця відповідальність? На ці питання, на жаль, Укргазбанк відповіді не надає. На жаль, як і інші банки. Ми ні в якому разі не закликаємо відмовлятися від членства в наглядових радах представників МФКО або іноземних фахівців, а й продовжувати не помічати, що у різних членів наглядових рад різний рівень імунітету (відповідальності) за прийняті або неприйняті рішення, також вже неможливо.

Існування членів з ймовірними "господарськими інтересами"

На жаль, є дві крайності, які заважають скласти команду наглядової ради зі справжніх фахівців високого рівня з високим ступенем довіри. Рада не є основним місцем роботи, і тому справжній фахівець своєї справи може виявитися керівником або найманим співробітником компанії, яка буде зацікавлена ​​надавати послуги банку.

Нам про такі факти зараз невідомо, але технічно є приклади членів наглядової ради, компанії яких можуть бути зацікавлені в наданні послуг.

Наприклад, в складі наглядової ради Укрексімбанку є засновник аудиторської фірми BDO Сергій Балченко і пан Олег Батюк, керуючий партнер по Україні юридичної фірми Dentons (раніше - Salans).

Втім, на жаль технічної публічної системи контролю над операціями юридичних осіб, до складу управлінських органів яких входить член (голова) наглядової ради державного банку, відсутні, як і заборона таких операцій.

Ми виходимо на новий рівень проблеми ідентифікації конфлікту інтересів на базі майнових відносин, коли починаємо аналізувати факт входження до наглядової ради Приватбанку представника НАК Нафтогаз пана Сергія Алексєєнко, мета входження якого, ймовірно, - саме розвиток відносин Нафтогазу з Приватбанком.

Невтішні висновки

На жаль, держава фактично не хоче перетворювати державні банки на ринкові інститути. Мінфін кілька разів відкладав презентацію стратегії розвитку державних банків, і в кінці кінців "поставив воза попереду коня", доручивши розробити стратегію розвитку Приватбанку, а потім в черговий раз пообіцяв представити стратегію розвитку держбанків.

Все управління держбанками сконцентровано у виконавчій вертикалі і затиснуте між Кабміном і Мінфіном, а незалежні директори в наглядових радах в більшості випадків в меншості і виконують роль весільних генералів.

Великим начальникам з міністерств або фахівцям світового рівня з МФКО не вистачає часу якісно займатися роботою члена наглядової ради, і тому замість наглядових рад стратегії пишуть дорогі консалтингові фірми, звичайно, за державний рахунок.

В рамках діючих наглядових рад державних банків конфлікт інтересів не є врегульованим і де б він навіть не дуже добре і ховається: держбанки дозволяють собі називати залежного члена ради незалежним і т.д.

На жаль, всі виявлені недоліки та ознаки неефективного управління призводять до тотальної неефективності держбанків, яку б громадяни України ім пробачили в обмін на надійність вкладів за рахунок платників податків, якби частка ринку цих банків була в межах 10-20%, але вона коливається за різними показниками на рівні 50-60%. Тому ціна неефективних держбанків сьогодні - це занепад України завтра.

Читайте всі новини по темі "Ексклюзив" на сайті "OBOZREVATEL".

0
Коментарі
0
0
Смішно
0
Цікаво
0
Сумно
0
Треш
Чтобы проголосовать за комментарий или оставить свой комментарий на сайте, в свою учетную запись MyOboz или зарегистрируйтесь, если её ещё нет.
Зарегистрироваться
Показать комментарии
Новые
Старые
Лучшие
Худшие
Комментарии на сайте не модерированы

Наші блоги