Блог | Зобов язані встигнути: як не "проспати" дорогу до Європи
Наступний тиждень – останній цього місяця, коли народні депутати зберуться в сесійній залі. Сподіваюсь, що встигнемо попрацювати творчо та результативно. Дуже сподіваюсь. Наполягатиму на тому, щоб були розглянуті та проголосовані два з семи законопроектів, які у рамках імплементації європейського законодавства в транспортній сфері України знаходяться на розгляді Комітету з питань транспорту. Ці два вже повністю опрацьовано, Комітет надав по них свої висновки та підготував до розгляду в сесійній залі.
Нагадаю, йдеться про проект закону "Про внутрішній водний транспорт" (№ 2475а) (та альтернативний йому 2475а-30. А також – про проект закону "Про внесення змін до Повітряного кодексу України щодо прийняття Авіаційних правил України (№ 6392).
Щодо першого я вже не один раз публічно висловлювався. Попри певні суперечливі норми у обох цих альтернативних законопроектах (№№2475-а та 2475а-3), якнайшвидше їх прийняття не викликає сумнівів. Це є необхідність.
Річкова галузь потребує базового закону, його відсутність гальмує розвиток, стримує використання внутрішніх водних шляхів, потенціал яких – колосальний. Це рано чи пізно призведе до повного занепаду та розбалансованості у всій галузі: у водному транспорті, в річковому господарстві тощо.
Нагадаю лише декілька красномовних фактів: за останні 20 років перевезення вантажів річковим транспортом скоротилось в дванадцять раз (з 60 млн. тонн до 5 млн. тонн сьогодні). В той час як ріка здатна на значно більше! До 2020 року цей показник можна збільшити до 15 млн.т. Не використовувати такі можливості – це злочин.
95-96% перевезень рікою нині – це нижня частина Дніпра. В той же час і середньою частиною Дніпра можна перевозити значно більше. Бізнес зацікавлений в цьому. Держава – також.
Наші очікування від прийняття цього закону великі. Це забезпечення використання потенціалу річки, це переорієнтація вантажопотоків (що дозволить розвантажити – а значить, врятувати від передчасного руйнування – автомобільні шляхи), це підвищення інвестиційної привабливості всієї сфери внутрішнього водного транспорту, а також -- суднобудування, судноремонту.
Опрацювання "водного" проекту в Комітеті йшло дуже непросто. Так чи інакше, консенсус було досягнуто, за законопроект № 2475а віддали врешті свої голоси всі члени Комітету.
Ще один законопроект № 6392 – не менш принциповий для транспортної галузі.
Всі знають про головну мету: українське небо має бути спільним з європейським. Ніхто не сперечається з цього приводу.
Останніми днями про це почали говорити часто й багато. Звучать прогнози, коли саме ми станемо учасниками спільного авіаційного простору: цього року, наступного чи ізніше. Забувається лише одне: без відповідного законодавчого підгрунтя прогнози так і залишаться прогнозами.
Мета й завдання проекту – забезпечити ефективне та спрощене впровадження положень законодавства ЄС в законодавство України. Саме там, де йдеться про регулювання діяльності цивільної авіації.
Чому для цього знадобилось розробляти окремий законопроект?
Почну з технічного моменту. Парафована Угода про спільний авіаційний простір передбачає впровадження 65 актів законодавства ЄС. В той же час процедура нормотворення об єтивно настільки складна, що унеможливлює швидке й своєчасне впровадження актів законодавства ЄС та оперативне реагування на зміни в них. Так вже історично склалося: законодавство ЄС у сфері авіації вкрай детальне та насичене. Скажімо, нормативні документи Європейського агентства авіаційної безпеки (EASA) мають обсяг понад 30 найменувань загальною кількістю – увага! – біля п яти тисяч сторінок…
В той же час гальмування імплементації ми не можемо допустити. Й це не лише – частина наших зобов язань перед європейською спільнотою, які ми маємо виконати в рамках Угоди про асоціацію. Це – передусім крок до нового формату ринку в сфері цивільної авіації. Крок до ринку, де всі учасники працюють в здоровому конкурентному середовищі, на прозорих, рівних для кожного умовах. До ринку, на якому – в той же час – національний ринок авіаційних послуг захищений й отримує підтримку держави. Як результат – маємо конкурентну галузь, європейський рівень якості послуг. І чи не найголовніше – європейський рівень авіаційної безпеки.
Проект було подано ще у квітні 2017 року. В жовтні його було включено до Порядку денного парламенту, але слухання й голосування так і не відбулися. А час спливає.
Делегація представників Європейського Союзу та Європейської Комісії від транспортного сектору, яка цього тижня зустрічалась й з українськими парламентарями, й з представниками уряду та бізнесу, не приховувала своєї стурбованості: часу на імплементацію європейського законодавства в українській транспортній сфері дедалі менше. Чи встигнемо?
Встигнемо. Маємо встигнути. Й ці два законопроекти, що є квитками до європейського виміру життя. Й п ять інших, що зараз на доопрацюванні, бо мають чималу купу зауважень та правок.
Думаю, всім очевидно: зараз треба згуртуватись – і законодавцям, і виконавчий владі – й працювати в унісон. Спати та розгойдуватись немає коли. Бо ми вже йдемо цією дорогою – до Європи. Й від того, як швидко ми її подолаємо, залежить не лише наш з вами завтрашній день – залежить вся наша подальша історія.
