Євген Сігал: Україна може бути годувальницею всього світу - новини економіки - фото | Економіка Обозреватель
Прийміть участь
в розіграші
Xiaomi Redmi 5 PlusВзяти участь
СвітСпорт

Євген Сігал: Україна може бути годувальницею всього світу

8.5тЧитати новину російською

Євген Якович Сігал - один із найуспішніших підприємців України, що є найбільшим роботодавцем та платником податків не тільки в Київській області, де сконцентровані його виробничі потужності, але і в Україні. Його 5 разів обирали народним депутатом України, але сьогодні він не надто бажає повертатися в політику, приділяючи максимум уваги своєму досить успішному бізнесові.

Evgen Sigal is one of the most successful global entrepreneurs of Ukraine, being the largest employer and taxpayer not only in the Kiev region, where its production capacities are concentrated, but also in Ukraine. He was elected five times as a Member of Parliament of Ukraine, but today he does not want to return to politics, paying high attention to his rather successful business.

У 1998 році Євген Сігал створив компанію, яка є найкращим виробником курячого м'яса в Україні - ТОВ "Комплекс Агромарс", що випускає продукцію під всім відомим брендом "Гаврилівські курчата".За майже 20 років на ринку його компанія неодноразово була нагороджена міжнародними преміями, а висока якість продукції підтверджена відповідними сертифікатами в Європі та світі, куди "Агромарс" експортує продукцію.

У першій частині інтерв'ю "Обозревателю" Євген Сігал розповів про те, за рахунок чого Україна може стати одним із лідерів на ринку сільськогосподарської продукції і чому ми поки до цього ще не дійшли. Також Євген Якович розповів про наболілі проблеми аграрного сектора нашої країни, про питання оподаткування, а також пояснив причини, чому так відбувається і що потрібно зробити, щоб змінити життя країни на краще.

"УКРАЇНСЬКИЙ АПК БУВ ДРУГИМ МОНАКО"

- Євгене Яковичу, ви вже багато років займаєтеся птахівництвом. За роки роботи як змінився цей ринок? Якщо взяти останні десять років - стало краще або, можливо, навпаки? Зміни якісь відбулися?

- Звичайно, відбулися. І багато. Є в кращу сторону, є в гіршу, є зміни, які під питанням. Дивлячись, що розуміти під вашим питанням. Років 20 тому у нас галузь птахівництва була взагалі знищена. Щоб підняти птахівництво та сільське господарство, яке у нас практично все було в руїнах, колишні парламенти, колишні прем'єри, міністри зробили досить-таки чимало з точки зору пільг у законах.

Перше і найголовніше - реально український аграрний сектор став по суті другим Монако. Це була узаконена офшорна зона з оподаткування, яка дозволила селу отримати інвестиції, стати найбільш ефективним засобом отримання додаткової вартості. При цьому сільське господарство в Україні дуже швидко розвивалося.

- Що конкретно було зроблено?

- Був введений фіксований податок, у зв'язку з чим підприємства АПК не платили податки на прибуток. Був введений спецрежим оподаткування з ПДВ, при якому підприємства агропромислового комплексу нараховували ПДВ, платили його на свій окремий спецрахунок у банках, а потім ці гроші повністю використовували для поповнення своїх оборотних коштів. Далі були введені дотації на м'ясо, компенсації на будівництво об'єктів тваринництва, птахівництва й елеваторів.

Також були введені компенсації процентних ставок на отримані кредіти.Тобто підприємство, яке отримувало кредити в українських банках у гривні, отримувало від держави компенсацію. Процентні ставки за банківськими кредитами в результаті обходилися сільгоспвиробникам на рівні 5-7% у гривнях. Усе це було великим поштовхом, великим імпульсом для швидкого темпу розвитку сільського господарства в Україні.

За останні 20 років наш АПК зміг стати не тільки флагманом української економіки, а й одним із лідерів за багатьма показниками у світі. Це було божевільним стимулом. Але якщо ми зараз подивимося на інші країни, на ті ж США, на ту ж Європу (найперше - на Польщу), то ми побачимо, які сьогодні дотації отримують сільгоспвиробники: ставка за кредитами - 0,5% у євро, повернення ПДВ протягом 10 днів. Плюс інші пільги та преференції.

- Наскільки, на ваш погляд, ми сьогодні конкурентні на пострадянському просторі?

- Сьогодні в Росії, Казахстані та Білорусі діє безліч різних законів і пільг, які стимулюють розвиток сільського господарства. Кредити там дають під невеликі відсотки, які повністю компенсує держава.

Наприклад, якщо сільгоспвиробники отримують кредити в банках під будівництво та розвиток, то 75% кредитної ставки погашає держбюджет, 25% - місцеві бюджети. У результаті процентні ставки на будівництво й розвиток у Казахстані, Росії та Білорусі обходяться в 0%. Кредити дають у їх місцевих валютах на 10 років. Мінімум 2-3 роки селяни не погашають тіло кредиту, а тільки платять відсотки. Усе це дозволяє в цих країнах селу розвиватися неймовірними темпами.

При цьому, на сьогодні, на наш превеликий жаль, такі країни, як у Європі Польща, а на пострадянському просторі Росія, Білорусь і Казахстан нас і наздоганяють, і обганяють.

- Чому так відбувається?

- Усе тому, що в них влада зацікавлена ​​в пільговому дотуванні села. Вони розуміють, село - це майбутнє світу. І та країна, яка зможе нагодувати свій народ, завтра буде найбільшим імпортером продовольства та домінувати в усьому світі.

- Які, на вашу думку, шанси України відщипнути хоч щось від цього пирога?

- Я думаю, що Україна може бути номером один, як годувальниця всього світу. Ми не гірші Бразилії, США. Є десятки країн, які мають чималі капітали, зароблені в різних галузях економіки, мають багатомільйонні армії людей, які бажають смачно та дешево їсти, але не мають свого виробництва. Або мають його в занадто малих обсягах, але ніколи не зможуть його отримати у великих обсягах. Тому Україна має всі шанси в майбутньому стати годувальницею всього світу! Але для цього потрібно, щоб політики, влада та бізнес вели єдину правильну і прозору політику.

"СЬОГОДНІ ПРАКТИЧНО ВСЕ СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ПІШЛО В ТІНЬ"

- Що ми маємо сьогодні? У чому, на ваш погляд, наші недоробки?

- Візьмемо, наприклад, ті пільги, про які я говорив стосовно податків, які були зроблені в минулі часи, коли країною керував Кучма чи Ющенко. Що ми маємо сьогодні? Так, ми залишили фіксований податок. Слава Богу! Сьогодні підприємства АПК не мають багато прибутку, тому цей податок сьогодні не найголовніший для них.

Проблема в іншому - податки з ПДВ. Що таке село? Що таке АПК? Це цех під відкритим небом, де є маса факторів, які можуть як стимулювати, так і працювати в мінус. Це - не завод, куди ви заклали за технологією тонну такої-то сировини, тонну іншої сировини, енерговитрати, зарплату, включили кнопку - машина почала працювати. А в підсумку ця машина видала вам за технологією, за бізнес-планом готовий продукт із мінімальними відхиленнями на нехлюйство. Тут як? Є сонце, а де дощ? А де сніг узимку? Є безліч чинників, які впливають на успіх агропромислових підприємств.

Наприклад, незрозуміло звідки беруться хвороби в рослин і тварин. Погляньте тільки на африканську чуму - скільки вона мільйонів тонн м'яса у нас "з'їла"? Хтось її планував? Ніхто. Тому сьогодні говорити про те, що питання ПДВ (так звані пільги для села) - не важливе, не можна.

Також дуже важливим є питання контролю. Адже як, наприклад, перевірити скільки селянин виростив на своїй землі тонн зерна? Три, чотири, п'ять або десять - як перевірити? Та ніяк! Робити контрольні заміри? Ну, зробите ви виміри на одному полі, а на іншому? Коли у сільгоспвиробників десятки полів, ніхто не перевірить. Що в підсумку виходить? Якщо вчора всі "сільгоспники", які виробляли свою продукцію, її продавали чесно, офіційно, (через договори та перерахування коштів на розрахункові рахунки в банку), то було зрозуміло, скільки він зробив, скільки він продав і скільки він отримав грошей. Сьогодні ж, коли сільгоспвиробнику не вистачає коштів, що дають вхідний ПДВ, і в нього виникає ПДВ із реалізації, то з доходів до бюджету ніхто платити не хоче. Сьогодні практично все село в своїй масі пішло в тінь.

- Про що, на ваш погляд це говорить?

- Про повний бандитизм і нездатність влади знайти якийсь нормальний механізм. Адже сільгоспвиробники не платять сьогодні реальний ПДВ. Біля них існують десятки тіньових компаній, які купують у них за готівку "в чорну" всю продукцію, а потім купують десь "лівий" ПДВ. Хіба ми намагаємося з ними боротися? Та ніколи ми з ними не поборемося, тому що ПДВ - це найбільш злодійський податок, який сьогодні існує в нашій країні!

Подивіться, як контролюють сьогодні ПДВ у колишніх пострадянських країнах і в Європі. Там камери стоять на всіх дорогах, які перевіряють, коли машина виїхала і куди вона поїхала. Там можна перевірити, чи є ця машина взагалі. У нас такого немає і близько. Сьогодні практично неможливо зрозуміти, скільки товаровиробник отримав зерна, скільки він продав, скільки у нього було вхідного ПДВ, скільки він повинен був сплатити до бюджету ПДВ із реалізації. Цього ніхто не знає. А компашки, які наживаються, працюючи "в чорну", з'являються як гриби. Ми ж прекрасно розуміємо, хто їх, так би мовити, кришує. Ми прекрасно розуміємо, де вони беруть цей фіктивний ПДВ.

Давайте порівняємо, скажімо, 2013 і 2014 рік. Скільки наша країна в ці роки отримала вхідного ПДВ від села? Відповідь - 0,0. Давайте також поглянемо, скільки Україна відшкодувала ПДВ із бюджету трейдерам - майже нічого, якісь копійки. Скільки сьогодні держава отримує ПДВ від села? Гроші! А скільки мільярдів бюджетних грошей, зароблених народом, держава віддає сьогодні трейдерам? Мільярди!

- Комусь це вигідно?

- Думаю, що так. Ось дивіться, ми скасували спеціальний режим ПДВ, як пільговий податок для сільгоспвиробників, ввели замість нього так звану компенсацію або дотацію, де чомусь представлені тільки птахівники. Комусь це, напевно, теж дуже вигідно. Хоча я теж птахівник. Це анекдот! Ряд компаній, птахівники зокрема, платять ПДВ до бюджету, а потім їх компенсують назад. Тільки якісь компанії отримують мільярди повернення ПДВ, а хтось отримує копійки. І чому тільки птахівники в такому випадку? Чому забули інших: свинарів, тих, хто вирощує велику рогату худобу, виробників молока? Справедливо це чи ні? Думаю, несправедливо.

До речі, маленька ремарка: злі язики кажуть, що коли я був у парламенті в 2010-2012 роках, то був лобістом пільг для сільгоспвиробників. Це неправда! Я завжди виступав за скасування пільг для села!

В останні зміни до Податкового кодексу розумні люди написали красиву фразу, що всі види дотацій і компенсацій, які отримують підприємства АПК, повинні не бути вище 150 мільйонів гривень на одне підприємство. Правильно це чи ні? З точки зору справедливості - правильно. З точки зору логіки - не зовсім. Я б зробив узагалі 0. Подібні дотації - це чистої води корупційні схеми, створені для збагачення чиновників.

- Чому так відбувається?

- Та тому що у нас, на жаль, сьогодні найбільш непрозоре за всю історію незалежної України Міністерство аграрної політики, а також система розподілу державних коштів.

- Що конкретно ви маєте на увазі?

- Сьогодні в Міністерстві аграрної політики твориться незрозуміло що. Немає міністра, немає нікого з керівників. Ну, давайте реально - 4 роки ми живемо "по-новому". За цей час була хоч одна нарада, де б був присутній міністр, його заступники, керівники сільськогосподарської галузі областей? Чи були зустрічі, дискусії, щось обговорювалося? Нема нічого! Про що вони говорять сьогодні? Сьогодні говорять про одне - як окремі лобістські структури АПК хочуть призначити ту чи іншу людину міністром, яка була б їм до вподоби. По суті, окремі агрохолдинги купують собі посаду міністра. Це хіба нормально? Це взагалі ненормально - те, що зараз відбувається! Ми боремося з корупцією? Йдемо в Європу? Клас! Тема шалено хороша, просто ідеальна. Я тільки за Європу, за цивілізовані країни. За ними майбутнє. А куди йде наш АПК сьогодні? У яку Європу? Треба попереду букви поміняти.

Далі буде...

Наші блоги