Угода "Про зону вільної торгівлі з Туреччиною": що чекає легпром

Угода 'Про зону вільної торгівлі з Туреччиною': що чекає легпром

Що може трапиться з вітчизняним легпромом, якщо президентом буде підписано угоду "Про зону вільної торгівлі з Туреччиною"?

Я не готовий аналізувати його в цілому, розповім лише чим таке підписання загрожує нашій галузі. А нічим хорошим. Адже його умови не тільки не приведуть до конкуренції нашої продукції на турецькому ринку, а й зроблять її неможливою на власному!

Історія питання. Ердоган намагається підписати ЗВТ з Туреччиною вже з третім для нього за рахунком українським президентом. Перші його переговори були з Януковичем в 2012 р, потім в 2016 і 2018 з Порошенком, а в 2019 і ось сьогодні - із Зеленським. Переговори явно затягнулися. І прискорити підписання намагається саме турецька сторона. Чому? Їм зустрічне обнулення імпортних мит дуже вигідно через більш низьку собівартість продукції легпрому в Туреччині.

Чому їх продукція дешевше? При тому що:

- легка промисловість має в Україні давні традиції, - приблизно 70% підприємств вітчизняного легпрому успішно здійснюють експорт в Європу і США (правда, в основному за давальницькими / лізинговими схемами),

- галузь поки ще зберегла потенціал і може навіть його не втрачати, а успішно розвиватися.

Які заходи зробили турецький уряд і президент?

Якщо коротко, то взяли, а потім довгі роки послідовно втілювали стратегію, спрямовану на розвиток власного виробництва продукції легкої промисловості! Ось наприклад:

1. Успішно реалізована політика імпортозаміщення. На початку 1980-х років прем'єр-міністр Туреччини Тургут Озал проголосив стратегію масованого переходу до експортоорієнтованого розвитку країни. Його знамените гасло "експортувати або загинути" дозволило Туреччині за 6 років підвищити рівень співвідношення експорту до імпорту – з 40% до 75-80%. Локомотивом розвитку турецького експорту стали переважно трудомісткі галузі - текстильна, швейна, харчова. В результаті вже до початку 2000-х турецька легка промисловість пройшла шлях від сировинної галузі з низькою доданою вартістю до одного зі світових лідерів з поставок модного одягу, взуття та текстилю!

2. Було скасовано виробничий податок, запроваджено пільгове кредитування на покупку імпортного виробничого обладнання та збільшене держмито на імпортні товари.

3. Реалізовано багато програм підтримки власного бізнесу з боку держави, включаючи субсидування національного виробника. В результаті продукція виробляється на фабриках, оснащених за останнім словом техніки, зростає продуктивність праці і знижується собівартість. І тепер на товари легкої промисловості припадає, ні багато ні мало, 40% всього експорту країни.

4. Крім стратегії розвитку туризму, турецький уряд давно і успішно реалізує програму підтримки малого та середнього бізнесу. Завдяки цьому в останні роки Туреччина піднялася на четверте місце в світі по постачаннях товарів легкої промисловості. При цьому в галузі переважають малі та середні підприємства.

5. Держава фінансує участь турецьких компаній в основних іноземних виставках. Це наочно видно, коли в Києві на основних виставках року по текстилю або одязі близько 70-80% стендів - це турецькі компанії. Які при цьому ще й стоять окремою зоною, візуально виділеної від всіх інших учасників.

6. Держава фінансує баєрів-закупівельників з усього світу, запрошуючи їх і оплачуючи всі їхні витрати на приліт, харчування та проживання під час відвідування основних галузевих виставок в Туреччині. Це неймовірно ефективно працює і менеджери із закупівель "Текстиль-Контакту" активно користуються такою можливістю. Ми в результаті економимо на витратах, турецькі підприємства отримують додаткові замовлення, а турецька держава додаткові податки.

7. Туреччина жорстко не пускає в державні закупівлі імпортну продукцію, як нетарифними загороджувальними заходами, так і 15% -ої преференцією за ціною для вітчизняного виробника. Що майже зі 100% -ою вірогідністю відсікає їх "на корню".

Таким чином тільки в 2019 р Туреччина експортувала продукції легпрому на 30 млрд. $ (А за 10 останніх років на 280 млрд. $), У т.ч. одягу на 15,5 млрд. $ (а за 10 років - на 146 млрд. $). А всього продукція легпрому становить ~ 20% всього турецького експорту. З постачання одягу Туреччина сьогодні займає 6-е місце в світі і 3-е в Європі. В галузі працює понад 40 тисяч підприємств і, ~ 1,5 млн. Працівників.

Що за ці роки було зроблено владою для підтримки легпрому в Україні (а це близько 100 тисяч робочих місць і кілька тисяч підприємств)?

- Нічого! Якщо не брати до уваги, що в 2013 р виробничі підприємства легкої промисловості звільнили від податку на прибуток, але в 2015 р цю пільгу раптом анулювали на радість імпортерам!

Що станеться з галуззю, якщо буде підписана ЗВТ з Туреччиною у вигідному для них варіанті обнулення імпортних мит?

- Якщо зараз невеликі (до 10%) мита на готовий одяг і домашній текстиль є хоч якимось стримуючим фактором, то після обнулення багатьом виробникам стане ще важче конкурувати. Тим більше, що рівних умов з турецькими виробниками у нас немає. Наші податки та інші "витрати" для виробничих підприємств вище. А вимоги Федерації роботодавців України (ФРУ) і численних бізнес-асоціацій хоча б до часткової локалізації виробництва, якщо воно хоче брати участь в державних закупівлях, владою почуті, але через потужний протистояння не виконуються.

- При цьому впевнений, що нашим виробникам навіть при нульовому миті на турецький ринок не прорватися через високі транспортні витрати, відсутність політики держпідтримки і, відповідно, більшою собівартості. Але навіть якщо і у когось виникне така можливість, турецька влада зроблять все, щоб захисту свій ринок. Як це було пару років назад з підприємством ТОВ "Баллаком" (Чернівці), яка уклала контракт на поставку турецькому замовнику ковдр і подушок своєї фабрики і навіть приступило до його виконання і готувало до відправки першу партію. Але в Туреччині це комусь не сподобалося і крім стандартної мита в 3,7% там моментально (через одного відстежуваної контракту!) Ввели додаткову 50% -ву антидемпінгове мито, яка звичайно-ж відсікла нашого виробника.

У підсумку статистика показує, що по продукції легпрому за 10 років турецька експорт в Україну перевищив аналогічний наш експорт до Туреччини в 53 рази! І це ще не врахована контрабанда турецької продукції, цифри якої можливо в рази перевищують офіційну статистику!

Мені звичайно зрозуміло, що є чиїсь глобальні інтереси, включаючи політичні та військові. І наша галузь може стати в них не найбільшої розмінною монетою! Упевнений, що про негатив від підписання цієї угоди знають і в кабміні, і в ОП. І хочеться вірити, що знайдуться можливості цього уникнути. Головна з яких - це створення таких умов, коли з Туреччини сюди не готові вироби буде вигідно везти, а інвестиції! І локалізувати тут сучасне виробництво тканин, одягу і взуття, створюючи робочі місця для українців, а не чергову фабрику в Туреччині!

Крім того, Асоціація "Укрлегпром" вже неодноразово відправляла на кабмін свої розрахунки і напрацювання щодо ЗВТ з Туреччиною, де озвучувалася багато конкретних пропозицій. Зокрема, зберегти існуючі ставки ввізних мит на 553 товарних категорії, але при цьому ми погоджувалися на дзеркальне обнулення мит на 599 товарних підкатегорій. Це дозволило б і Угода про ЗВТ з Туреччиною підписати, і інтереси галузі хоч якось захистити. Чекаємо, коли-ж до нас все-таки прислухаються ...

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може не збігатися з авторською.

Україна