Тіньовий власник або оперативний "смотрящий": чому депутат Мішалов був важливіший за ДСНС на пожежі заводу "Потоки"
Поки пожежники ліквідували вибух на маслоекстракційному заводі "Потоки" в Дніпрі на територію підприємства прибув і депутат міської ради В'ячеслав Мішалов, який офіційно не має до заводу жодного стосунку. При цьому для працівників він виявився більш впливовим, ніж представники Державної служби України з надзвичайних ситуацій.
Ніч вибуху
Завод "Потоки" розташований по вул. Байкальської, 9. Увечері 28 жовтня тут прогримів сильний вибух, разнесшій дах і стіни залізобетонного будівлі. Спочатку його прийняли навіть за землетрус, а пізніше на території виробництва розгорілася масштабна пожежа, що охопила сировинні склади. На місце прибули пожежники і представники Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Останніх на місце події не пустили, а значить – не дали їм скласти об'єктивну картину події на місці.
Разом з тим на територію заводу без зволікання пропустили депутата міської ради, бізнесмена В'ячеслава Мішалова. За його словами, на місце він прибув як приватна особа. При цьому журналісти зняли, як, перш ніж потрапити на територію заводу, Мішалов повідомляє комусь про своє прибуття і тільки потім заходить всередину.
Другий сорт "другої Олейни"
Завод "Потоки" заробив на повну потужність у 2018 році. Тут виготовляють соняшникову олію, корм для сільськогосподарських тварин, птахів і риб, продукти для виробництва маргарину, хлібобулочних виробів і паливні гранули з лушпиння. Це зазначено на російськомовному сайті підприємства.
Навесні минулого року сайт "Інформатор.Гроші", пов'язаний з В'ячеславом Мішаловим, опублікував кілька матеріалів про будівництво нового маслозаводу. "Потоки" тут назвали "другою" Олейною", підкресливши, що жителі Дніпра можуть висловити свої зауваження.
На ділі людям доводиться висловлювати свої зауваження до сих пір, адже робота заводу буквально отруює повітря жителям майже десятка довколишніх вулиць.
Потужності "Потоків" розташовані на території колишнього заводу залізобетонних виробів. У таких підприємств істотно відрізняються ступеня забруднення повітря при виробництві. Тобто сусідство з заводом залізобетонних виробів для людей менш токсична, тому мешканці розташованих поруч будинків і дач раніше не відчували особливого дискомфорту.
Після запуску олійного заводу десятки жителів вулиць Петра Калнишевського, Богдана Хмельницького, Батумської, Осінньої, Байкальської і інших почали виходити на пікети і влаштовувати громадські слухання. Відповідно до проведених аналізів, концентрація в повітрі сірководню перевищує норму в більш ніж 10 раз, а оксиду сірки – в півтора. Це – токсичні речовини, здатні завдати непоправної шкоди людському здоров'ю.
Зі своєю проблемою жителі зверталися до всіх можливих інстанцій, писали навіть президенту України Володимиру Зеленському.
Державна екологічна інспекція навіть оштрафувала "Потоки", оскільки завод не має дозволу на викиди забруднюючих речовин і не платить так званий екологічний податок. Чи не піклувалася підприємство і про власну безпеку. Так, за даними рятувальників, на виробництві не було автоматичної пожежної сигналізації і не працювала вентиляція.
Разом з тим, порівнюючи "Потоки" з українським гігантом "Олейною", медіаресурси В'ячеслава Мішалова не згадали, що обладнання двох заводів істотно відрізняється. Якщо на "Олейні" воно відповідає європейським стандартам, то на "другій "Олейні" працює китайська техніка сумнівної якості. Про це розповів співробітник "Потоків" Сергій (ім'я змінене, - ред.).
"Воно працює, але, наприклад, з "Олейною" дві великі різниці. У нас – Китай (обладнання, - ред.), – каже чоловік. – Подивіться, вони ж не в промзоні стоять, а в місті фактично, біля будинків, біля всього. Але мітингів там немає. З якістю та ж історія".
Новий бізнес старих друзів
Офіційно заводом "Потоки" майже в рівних частках володіють Вадим Єрмолаєв, Оксана Ковтун, Станіслав Віленський, Лідія Вікторова, Юрій Паламарчук, а також акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Технології".
Єрмолаєв і Віленський – дніпровські бізнесмени, власники холдингової компанії "Алеф", в яку входить і маслозавод. З ними В'ячеслав Мішалов пов'язаний фактично сімейним бізнесом. Його батько – Дмитро – є давнім партнером "Алефа".
Після 2015-го, коли Мішалов став секретарем міської ради Дніпра, одна з фірм холдингу вигравала мільйонні муніципальні тендери на будівництва і поставку спецтехніки.
При цьому банк "Конкорд", оформлений в свій час на вже колишню дружину В'ячеслава Мішалова Олену Сусідку, вважається центром конвертації для фінансових махінацій Єрмолаєва.
З огляду на хвилю корупційних скандалів, які надають розголосу активісти та ЗМІ, рівень тіньового доходу сім'ї Мішалова може бути досить високий для підтримки збуту продукції тепер ще й маслозаводів. Це – співробітництво, вигідне для всіх сторін, адже за даними служби Держстату України, зокрема рослинні масла входять в топ-5 основних товарів вітчизняного експорту.
