Моцарта вбив не Сальєрі, а власна мати?

220 років тому, 5 грудня 1791 помер великий композитор. "Улюблений Богом" - саме так перекладається з латині ім'я Амадей. Сам же померлий за життя волів інше ім'я - Вольфганг, що в перекладі означає "Вовкові подібний". Повне ім'я покійного - Йоганн Хризостом Вольфганг Теофіл. Прізвище - Моцарт.

"Улюблений Богом" - саме так перекладається з латині ім'я Амадей. Сам же померлий за життя волів інше ім'я - Вольфганг, що в перекладі означає "Вовкові подібний". Повне ім'я покійного - Йоганн Хризостом Вольфганг Теофіл. Прізвище - Моцарт

"З початку XIX в. про це австрійському композитора нагорожено стільки нісенітниць, що, знай він все наперед, пішов би працювати митником або вуглекопів, аби тільки не писати музики "- так відгукується про посмертну біографії Моцарта радянський дипломат і дослідник історії музики Георгій Чичерін. Можливо, справа в дивовижні здібності жителів Австрії до самопіару - вони зуміли вселити всьому світу, що геніальний Моцарт був їх земляком, австрійцем, а ось "несумісні з генієм" лиходій Гітлер - німцем. Хоча насправді все було з точністю до навпаки.

Макова дієта

При ознайомленні з деякими деталями біографії Моцарта виникає питання: навіщо взагалі треба було вигадувати про нього небилиці? Цілий ряд реальних епізодів, причому цілком буденних, здатний повалити сучасної людини в стан, близький до шоку. Ну от наприклад. Новонародженого Вольфганга його мати Марія Анна годувала не грудьми і навіть не козячим або коров'ячим молоком, як можна було б очікувати, а водою і трав'яними відварами. Вважалося, що це тонізує дитини і загострює його розумові здібності. В результаті загострився хіба що рахіт, яким маленький Моцарт страждав, як і всі "зимові" діти того часу, - через нестачу сонця, тобто вітаміну D. Хоча подальша дієта маленького Вольфганга змушує припустити, що вигодовування водою таки загострило нерви майбутнього генія. Та настільки, що впору стало його гальмувати. І ось 6-річний Моцарт, вже в положенні загальновизнаного вундеркінда, вже підкорив своїми талантами курфюрста Баварії Максиміліана III, імператора Священної Римської імперії Йосифа II і короля французів Людовика XV, отримує на сніданок кашу ячмінну, на обід - ячмінно-макову, на вечерю - просто макову. І цілодобово п'є відвар з білокопитника. І так - протягом майже десяти років. Не думаю, що має сенс пояснювати, який цікавий психотропний ефект може дати макова дієта. Белокопитнік ж у той час використовувався як проносне і відхаркувальний, але головним чином як надійне заспокійливий засіб при істерії і неврастенії. Правда, тоді ще не знали, що це корисна рослина надає забійна дія на нирки. Між іншим, найбільш імовірним діагнозом, що спричинило за собою смерть композитора, називають як раз-таки гостру ниркову недостатність, обтяжену депресією, зміною особистості і маячними станами. У світлі цієї цікавої дієтології більш ніж доречне запитання: "Ви все ще вірите, що Моцарта підступні отруїв його заздрісник Сальєрі?"

Чи був Сальєрі таким вже заздрісником Моцарта - теж питання. Звичайно як безумовного підтвердження того, що "божественний" Амадей був мало не найуспішнішим композитором і музикантом свого часу, називають загальна кількість його творів. Список більш ніж вражаючий - 20 опер, 17 мес, близько 50 симфоній, маса різного по дрібницях, наприклад 22 сонати для клавесина, 15 циклів варіацій для фортепіано ... Загалом, всього виходить 626 творів. Здається, що він писав більше, ніж сучасники, разом узяті, причому більше в рази. Значить, був більш затребуваний і більш популярний?

Перший вільний

Відома частка правди в цьому є. У ті часи композитор не міг дозволити собі такої розкоші, як написання творів для розваги або саморозвитку. Тільки під конкретне замовлення, інакше помреш з голоду! Не було і нинішньої практики відрахування авторських за публічне виконання творів, так що спочивати на лаврах, написавши пару-трійку впізнаваних мотивів, теж не виходило - треба було постійно складати нові речі. Власне, звідси і плодючість. І не тільки у Моцарта. Хто, крім істориків музики, згадає його колегу, сучасника і співвітчизника, чеха Леопольда Кожелуха? Тим часом його творча спадщина в кількісному відношенні не поступається "списку Моцарта". А за деякими параметрами чех навіть перевершував свого конкурента - змінивши Моцарта на посту придворного композитора в Празі, він отримав вдвічі більшу платню.

Інша справа, що, на думку сучасників, Моцарт більшого і не заслуговував. Летун, вітрогон, не здатний до нормальної службі. Ще в 25 років посварився зі своїм роботодавцем князем Коллоредо, архієпископом Зальцбургским, і з тих пір ні на одному посту довго не тримався. Адже до нього всі музиканти існували тільки як наймані працівники або при королівських і князівських дворах, або при церкви. А цей, бачте, загордився себе казна-що і пішов на вільні хліба. Резюме околомузикальние громадськості таке: "Ах, так? Ну отримай! "

Життя показує, що доля такого артиста-бунтаря, як правило, плачевна. Вільні художники сходять зі сцени і скочуються в нікчемність. Є, звичайно, винятки, але вони надзвичайно рідкісні.

Першим таким винятком якраз і став Моцарт. Хоча б тому, що він першим вступив на шлях вільного художника і на власній шкурі зміг відчути не написані поки рядки Пушкіна: "залежати від царя, залежати від народу - чи не все нам одно?" Виявилося, що не все одно. Що залежати від народу набагато більш страшно. Тому що, поки можеш розважити народ травним музоном, - все чудово. Крок вліво, крок вправо - злидні і забуття. Але до повної убогості, що б там про нього не розповідали, Моцарт так і не скотився. І 220 років тому був похований не в загальному рву разом з волоцюгами, як люблять повторювати, а цілком гідно. По третьому розряду, що відповідало бюргеру середнього достатку. Коштувало це 8 гульденів 56 крейцерів плюс три гульдена за катафалк.