Ден Браун. Іван Котляревський

Ден Браун. Іван Котляревський

Що Спільного между Деном Брауном та Іваном Котляревським, запітаєте ви? Та власне, Нічого. Хіба ті, что Обидва написали по казці. Тільки у Котляревського на его віршовану байку пішло 30 років, а Браун зграфоманів Черговий трілер, думається, за Куди менший відтінок годині. На цьом подібності завершуються. Далі почінаються Самі позбав розбіжності. За Брауном полюють, а Котляревський захи до категорії нудної шкільної "обязаловкі". Мало б буті навпаки, альо в жітті, як відомо, нема гармонії.

Ден Браун, "Інферно".

Про автора. Ден Браун - "американський письменник, журналіст та музикант", як пише про нього Вікіпедія. У якості музиканта українці Брауна не знають. У якості журналіста - так само. Для нас Він - автор, маніакально поводжень на містічніх общество, змов, символах, середньовічних загадках, переплетених Із діяльністю якіх нечистих на руку державних корпорацій. Такий собі "розенкрейцероМАН" - фанат таємних братств и Всього, что смороду продукують.

Відео дня

На скромну мнение авторки ціх рядків, Найкращий з відносно невеликого (поки що!) Спадку Дена Брауна є роман "Ангели і демони". Ця книжка все-таки перевершує супербестселери всех часів та народів "Код да Вінчі". Непоганий є і "Точка обману", яка разом з "Ангели і демони" передувала "Коду да Вінчі", после Якого новоявлений літературний геній ставши дедалі серйозніше занурюватісь у "маскульт". Чі то пак у "масліт". Одним словом, у КНИЖКОВА попсу. І все dееper and dееper, як співала Мадонна.

Цікаво, что на Дена Брауна, як и на Стівена Кінга, великий Вплив має дружина. Так, прінаймні, пліткує Інтернет. Друга Браунова половинка звет Блайт Ньюлон, вона старша Чоловіка на 12 років, І, як дотепний, зазначів один сайт, залізною рукою Тягном м `якотілого Брауна до щастя та слави. Если Табіта Кінг позбав не дозволено чоловікові покинути писання, вілов з кошика для сміття рукопис его Першого роману "Керрі", то місіс Браун, схоже, діктує містеру Брауну, что и як Йому писати.

Перша (спільна!) книжка подружжя називаєся "187 чоловіків, від якіх слід триматися подалі: путівник для романтично фрустрованості жінок". Успіху вона НЕ мала. Тоді Блайт Ньолон Сіла й накидала замисел "Коду да Вінчі", Завдяк чому сімейна скарбничка Браунів відразу поповнити на 260 миллионов долларов. Самий же роман деякі розумахі включаються у рейтинги на кшталт "Десять книг, Які перевернули світ". Разом з Біблією, камасутра, "Алісою ...", "Дон Кіхотом", "злочин и карою" та іншімі. Правильно кажуть галантні французи: "Чого хоче жінка - того хоче Бог" ...

Про книгу. "Інферно" Зроблено за раз и назавжди ЗАТВЕРДЖЕНИЙ лекалом. Тут и гонітві, и стрілялкі, и наймані вбивцю, и порятунок в Останній момент, и кріптограмі, и предмети незрозумілого! Застосування, Які потім віявляються ключем до розгадкі, и переінакшені твори великих митців, котрі на Щось натякають, и скоки по всій Европе (добро тім розвинення демократіям з їхньою відсутністю візовіх проблем!).

Єдине, чого мало у Брауна, так це сексу. Его головний герой - Роберт Ленгдон, Котре перетік Вже у четверту книжку - досі немає подружки. Хочай у Кожній кніжці до нього клеїться якась Чергова краля, и между рядків чітається, что справи у цієї парі Йдут добрі. Прот в Наступний романі вігулькує вновь парубкуючій Ленгдон - Зі Своїм годинником, де намальовано Міккі Мауса, и готовністю рятуваті світ та розбіваті жіночі серця.

Можливо, в цьом образі - безтурботним інфантіла - Ден Браун втілів самого себе, точніше ВЛАСНА мрію про неймовірну легкість буття и перепочінок від владної и жорсткої дружинонько. Хтозна. У цьом нехай розбірається Фрейд, а ми перейдемо до сюжету.

Чому Варто Прочитати. А сюжет такий. Один схібленій дядько надумали боротися з перенаселенням земної Кулі у й достатньо радикальний способ. ВІН, як сказали б Кримінальні елєменти Одеси, "смастиріл" вірус, Який здать змінюваті Людський ДНК. Причому таким чином, что носії вірусу - як жінки, так и чоловіки - стають безпліднімі. Альо НЕ ВСІ, а через одного. Така Собі російська рулетка для людства, якій не бажає користуватись презервативами.

Звісно, ??что Вчасно втручання Ленгдона далося взнаки. Цього разу ВІН, щоправда, Задовго Шукало свой годинник з Міккі Маусом, и небезпечний вірус Вже отруїв Людський популяцію. Альо НЕ впадаймо у Відчай. Тепер пан професор працює над мінімізацією шкідлівого впліву зараження. Тож жити ми якось будемо. Ден Браун нам у поміч!

Альо чому це слід читати? - Поцікавіться читач. У "Обозревателя" Вперше нема чіткої ВІДПОВІДІ на це питання. Для багатогодінного перельот в літаку ця книга підійде. Для любителів Теорії змов - такоже. Для тих же, хто віддає перевага НЕ чтива, а вдумлівому читанню, ми порекомендуємо Наступний автора.

Іван Котляревський, "Енеїда".

Про автора. 1769 рік. Глибока и безнадійно провінційна Полтава. У родіні канцеляриста Котляревського народжується син Іван. Який, досягші доросли віку, й сам служити канцеляристом. А потім - шкільнім вчителем. А потім Йде на російсько-турецький войну. А потім - на годину нападу Наполеона - формує козацький полк (вочевідь, за власний кошт). А потім - знайомиться и пріятелює з декабристами, становится членом масонської ложі (Агов, містере Браун, вам ї не снилася така біографія!).

А потім Котляревський - діректорствує у ПОЛТАВСЬКА театрі и вікупає з кріпацтва актора Михайла Щепкіна. А потім - й почти до самої смерти (у 1838 году) наглядає за "богоугодними закладами" Полтави. При цьом ВІН пробує себе на Літературній ніві, створюючі три книги: поему "Енеїда", п `єси" Наталка-Полтавка "та" Москаль-чарівник ". Так, це Небагато, альо й чимало. Зважаючі хочай б на ОБСЯГИ та принципова новаторство "Енеїди".

Про книгу. Абі розповісті про "Енеїду", Почати вартує з Вергілія. Або - ще краще - з грецької міфології. Або - найоптімальнішій вариант - відкінуті ї ті, й ті, спробувавші осягнути смисл, направді вкладений Котляревським у поему. Отож, почнемо. Еней - тієї, що "парубок моторний" - после Завершення Троянської Війни - шукає нову Батьківщину. Такий собі античний Моїсей, котрого частка закідає у Карфаген. Звідті ВІН перебірається до Италии, де на нього чекає Чимаев пригод и війн, и спуск до Аїду, и одруження з царівною Лавінією, и народження нащадків, котрі пізніше заснують Рим, и вознесіння живим на небеса.

Звісно, ??что Іван Котляревський НЕ перекладав Вергілія у буквальному розумінні цього слова. ВІН створів власне епічне полотно, самобутній "екшн", де зашіфрував (вновь таки, привіт Дену Брауну) Багато такого, что торкає української истории. Шукайте и віднайдете, як сказано у Біблії. Віднайдете НАТЯК / згадка / алюзії на Запорізьку Січ, гетьманів Сагайдачного та Дорошенка, татарську навалу ТОЩО. Бо троянці Котляревського - це, власне, українці. Завзяті, палкі і ... покірні та Такі, что НЕ вміють розпорядітіся своєю Божою долею и шансами, Які трапляються - словами Ліні Костенко - "раз на Ніколи".

... Пригадай, як в часи "України без Кучми" один-єдиний рядок з Котляревського (Дещо переінакшеній на злобу дня) набув надактуального звучання. Йо можна Було почути звідусіль, ба даже з вуст тихий, хто стовідсотково НЕ здогадувався, кого Щойно зацітовано. "І хто таку нам кучму давши?", - Запитувана бажаючі Відправити "таку кучму" у відставку. З відставкою, ясна Річ, Нічого НЕ Вийшла, з нарощеними потужном опозіційніх мускулів - теж. "Біда троянців", одним словом ...

Чому Варто Прочитати. Альо повернемося до книги. "Енеїда" Котляревського - мабуть, найбільш дотепний, зухвалій та несподіваній твір, Який колі-небудь виходе з-под пера СІЛЬСЬКОГО вчителя у XVIII сторіччі. Причому як в українській, так и у світовій літературі. Врахуймо, что доба постмодернізму на тоді щє не настала, и так довільно поводітіся з Класіко Ніхто НЕ смів.

Котляревський зламав УСІ негласні и гласні табу. ВІН Вивів у поемі - Задовго до Гоголя - украинцев и весь їх світ - історичний, ментальний, побутовий, мовний, врешті-решт. І хоч це є традіційнім літературознавчім штампом, вкотре скажемо про ті, что Котляревський є творцем (точніше, закріплювачем, популяризатором) живої природної української мови. Це - Достеменно факт.

З митців прийдешнього, ХІХ століття, в один ряд з Котляревським-співцем НАРОДНОЇ України Важко поставити будь-кого Іще. Смачна, безпосередня мова, тонка Іронія, потрапляння в яблучко з віршованім розміром (чотірістопній ямб) - все це Робить "Енеїду" твором на ВСІ часи.

" Я кумськая звусь Сівілла,

Ясного Феба попадя,

При его храмі посіділа,

Давно живу на мире я!

При шведчіні я дівовала,

А татарва як набігала,

Те я ??вже заміжня булу (...).

На мире всячину я знаю,

Хоч и нукуді НЕ ходжу,

І людям в нужді Помагай,

І їм на звіздах ворожу:

Кому чі трясцю одігнаті,

Од заушниці чі пошептаті,

Або и волосся ізігнать;

Шепочу - уроки проганяв,

Переполохи виливати,

Гадюк умію замовляли ... ".

"Енеїда" Котляревського - поема у найправдівішому значенні слова. Читаємо и насолоджуємось. А відтак прощаємось до наступної п `ятніці.