УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

''Бив жорстоко, всі боялися'': командир-вбивця побратима влаштував пекло бійцям на Донбасі

''Бив жорстоко, всі боялися'': командир-вбивця побратима влаштував пекло бійцям на Донбасі

Командир розвідки батальйону Андрій М., який жорстоко вбив під Мар'їнкою командира розвідувального підрозділу 28-ї окремої механізованої бригади Ярослава Гаврилюка, постійно бив солдатів.

Про це OBOZREVATEL розповіли товариші по службі убитого Ярослава на умовах анонімності. За їхніми словами, Андрій М., який нині перебуває у військовій прокуратурі ООС Донецької області, впевнений у своїй безкарності.

"Він там у прокуратурі все заперечує. Сам він раніше служив у військовій прокуратурі в Одесі, підполковник на пенсії. Принаймні, так він казав. У нього великі зв'язки, він завжди цим хвалився. А бив він хлопців завжди. Вибирав тих, хто слабший, і знущався. Бив за все — щось не так зробив чи просто заради того, щоб залякати. Бив дуже жорстоко, але всі мовчали, бо боялися його, і все йому сходило з рук. Він навіть не боявся того, що перебуває на передовій. Бо знав, що навколо нормальні адекватні хлопці і стріляти в спину йому ніхто не буде", — розповідає боєць 28-ї бригади.

Можливий вбивця зараз затриманий

Про загиблого Ярослава військові відгукуються дуже тепло. "Він був чесним, добрим, завжди в усьому допомагав. Чув кожного солдата, він справжній. І дуже проста людина. Він і мухи не образив, таких людей ще пошукати треба. Можна безкінечно розповідати, яка він хороша людина. Він у нас у бригаді з 2015 року. А у 90-і в Югославії воював, був снайпером. Там він у полоні побував", — розповів про Гаврилюка його товариш.

Читайте: "Перерізали горло під наркотиками": як товариші по службі вбили військового на Харківщині

У 90-х Ярослав воював у Югославії

Сам Гаврилюк родом із Чернівецької області, жив у Вінниці, а останнім часом — в Одесі. Тут його і поховали.

Як раніше повідомляв OBOZREVATEL, 23 жовтня в зоні проведення ООС під Волновахою Донецької області від кулі снайпера загинув боєць ЗСУ Олександр Ур, етнічний угорець родом із Закарпаття. Він був єдиним чоловіком зі свого села, який вирушив захищати Україну, а не поїхав до Європи на заробітки. У нього лишилася дружина і однорічна дочка.