"Віддаємо бойовиків – отримуємо кримінальників". Що відбувається з обміном полоненими й чому влада піариться на біді

Керівник Офісу президента України Андрій Єрмак нещодавно вкотре анонсував "масштабний обмін" у форматі 100 на 100. Однак імовірність того, що ми віддамо всіх запитуваних Росією терористів, а заберемо, крім патріотів, звичайних кримінальників – досить велика.

Як формуються списки на обмін і чому замість справжніх патріотів в Україну потрапляють випадкові особи – читайте в матеріалі OBOZREVATEL.

Обмін любить тишу

Про те, що протягом найближчих тижнів Україна сподівається на обмін, Андрій Єрмак повідомив у коментарі Reuters під час візиту на Донбас 6 серпня. Заявив через кілька днів після затримання в Білорусі "вагнерівців" і напередодні скандалу, який розпалився в Україні, про можливу держзраду, головну роль у якій відводять якраз Єрмаку.

Нагадаємо, на адресу очільника ОП прозвучали звинувачення у зриві безпрецедентної спецоперації наших спецслужб, яку нібито Андрій Єрмак зірвав, щоб не псувати відносини з Росією. І останнім часом Єрмак усе частіше фігурує в контексті відстоювання інтересів РФ.

Якщо проаналізувати події в цьому контексті, час для обміну безсумнівно вдалий. А ось відбудеться він чи ні, вже інше питання, гадати – справа невдячна.

Із самого початку війни різні відомства і служби намагалися в цих питаннях діяти максимально обережно й тихо, тому що розголос тільки шкодить. Однак зараз ситуація кардинально змінилася: через брак "гучних перемог" обмін полоненими, який влада політкоректно називає "обмін утримуваними особами", потрібен як ніколи.

На окупованій частині Донбасу місцева "влада" кожен анонс України про майбутній обмін коментує не інакше, як "самовпевнені дії Києва" і "глава офісу українського президента видає бажане за дійсне". А родичі українців, що нудяться в полоні, знову хапаються за корвалол.

Надія не для всіх

Єрмак заявив, що Київ передав посередникам із ОБСЄ список із приблизно 100 осіб. Відразу виникає питання: а чому саме сто? За даними СБУ, на території окупованих частин Донецької і Луганської областей станом на 14 серпня незаконно утримують 235 осіб.

Джерело OBOZREVATEL у спецслужбі каже, що й ця цифра не остаточна – кількість тих, хто сидить "на підвалі", може бути набагато більшою.

"Справа в тому, що 235 – це ті особи, про зникнення яких заявили їхні родичі й підтвердили в "ДНР" та "ЛНР". Але якщо бойовики не визнають перебування людини в них, то з'являються "нюанси". Найгірше те, що в списки на обмін ці невизнані потрапити не можуть", – розповів наш співрозмовник.

"Сюрпризи" останніх обмінів

Ще в березні Андрій Єрмак заявляв, що "найближчим часом Україна поверне всіх громадян, які незаконно утримуються на окупованому Донбасі".

Тоді в списку на обмін фігурувало більш ніж 200 людей. За словами глави ОП, домовленість була досягнута на засіданні Тристоронньої контактної групи. У консультаціях у Мінську разом із Андрієм Єрмаком брав участь і заступник глави Адміністрації президента РФ Дмитро Козак. Після звільнення Владислава Суркова в лютому цього року Козак "отримав у спадок" повноваження курувати "український напрям", зокрема й координацію підконтрольних Кремлю "республік".

Однак, незважаючи на обіцянки "глобального" обміну, під час останнього – 16 квітня – з полону звільнили всього 20 українців, а віддали "ДНР" і "ЛНР" 14 осіб.

Але тут йдеться навіть не про кількість – адже життя кожного українця, як не втомлюється декларувати Офіс президента, безцінне. Однак якими міркуваннями керуються, вибираючи, хто таки піде на обмін, – таємниця за сімома печатками.

Співрозмовник OBOZREVATEL стверджує, що останнє слово в процесі обміну полоненими за Кремлем (нагадаємо, куратор "українського напряму" – Козак). Однак від нашого боку, на думку джерела, не видно планомірних, чітких кроків у питанні, кого ж потрібно визволити з полону насамперед.

"Ситуація дуже дивна. Я скажу цинічну річ, але серед звільнених наших є "випадкові пасажири". Поясню, як є: на окупованій території сотні тисяч заручників із цивільного населення. Бери будь-якого злочинця, який попався, наприклад, на крадіжці, і втюхуй Україні – мовляв, бачите, ми ж йдемо назустріч? Але це поодинокі випадки, частіше вводять у списки звичайних "бізнесюків" – їх там так називають. Тобто кидають "на підвал" якогось місцевого підприємця, звинувачують у співпраці з українськими спецслужбами, звинувачують у "тероризмі", а потім "судять".

Бойовики працюють грамотно, жертву доводять до кондиції, а родичі, звичайно, починають збирати гроші. За введення до списку на обмін полоненими на підконтрольній Росії території Донбасу вимагають від 20 до 50 тисяч доларів. Кілька років тому порядок цін був нижчим", – розповів співрозмовник OBOZREVATEL.

Під час останнього обміну, який відбувся 16 квітня, Україна віддала 14 засуджених за важкими статями – тероризм і держзрада (серед них інструктор батальйону "Сомалі", злочинець, який готував теракти в Запоріжжі, та інші). Ми ж на додаток до справжніх патріотів України отримали й дуже неоднозначних "бранців".

Наприклад, бойовики відпустили підозрюваного в дезертирстві бійця ЗСУ, а також колишнього міліціонера, підозрюваного у вбивстві вагітної жінки в Донецьку. Відпустили і двох перевізників, які організували бізнес на поїздки з підконтрольної Україні території на окуповану й назад.

Також віддали Україні жителя Харківської області, який із початком "російської весни" приїхав на Донбас, щоб допомогти боротися з "українськими фашистами". І навіть двох чоловіків із Луганської області, що промишляли розбійними нападами.

Справжні патріоти України, військовополонені та політв'язні можуть багато років перебувати в ув'язненні, піддаватися тортурам і знущанням без надії на свободу, якщо тільки Україна не почне по-справжньому битися за тих, хто її не зрадив. А поки виходить, що нерівноцінні обміни можуть відбуватися нескінченно.