Володимир Путін зробив два несподіваних кроку - Гозман, вибори в Росії, Путін сьогодні, Путін новини, Путін Трамп, Обозреватель
ГоловнаБлоги

Путін зробив два несподіваних кроки - Гозман

34.5тЧитати новину російською

Ніхто не може передбачити, скільки років Володимир Путін пробуде на посаді президента Росії, але ясно одне: за бажанням він може перебувати біля керма вічно. "Злив" Донбасу неможливий в силу об'єктивних причин, хоча вся ця затія з агресією на сході України спочатку замислювалася Кремлем як "легка прогулянка".

У свідомість Путіна, як і багатьох росіян, вкралася одна прикра помилка, яка в сумі з іншими факторами стала причиною агресії щодо України.

В останні дні Путін зробив два несподіваних кроки, які можуть свідчити про те, що "він шукає якийсь вихід".

Про це та багато іншого в інтерв'ю "Обозревателю" розповів російський опозиційний політик, президент Загальноросійського громадського руху "Союз Правих Сил" Леонід Гозман.

- Міноборони Росії вирішило вивести частину російських офіцерів з Донбасу. В Україні часто можна почути прогнози про "злив Донбасу". Чи може вихід офіцерів з СЦКК говорити про те, що справа все-таки до того йде?

- На жаль, ні. Думаю, проблема ось у чому: Донбас для нашого начальства - це валіза без ручки. Від нього нічого доброго ані Російська Федерація, ані наша влада не отримують.

Як я думаю, зайшли вони туди помилково. План був - розчленувати Україну, захопити як мінімум вісім південно-східних областей, звичайно, об'єднати їх з Кримом або зробити там якусь маріонеткову державу типу Південної Осетії.

Все це вони робили на очікуванні того, що буде легка прогулянка, що буде, як в Криму, що населення буде зустрічати їх радісно і що Захід це все з'їсть.

Але прогулянки не вийшло, населення не зустрічало, а Захід трошки озвірів.

Проблема в тому, що почати легко, а закінчити складно. Розумієте, Володимир Володимирович не може програти, тим більше перед виборами. Він не може сказати народу: "Знаєте, у нас не вийшло, ми повинні були піти". Навіть для демократичної країни це завжди складно - згадайте, як складно в Америці сприймалася поразка у В'єтнамі.

Путін міг би піти, якби була така вимога народу - як була дуже потужна вимога до Єльцина припинити війну в Чечні перед виборами 1996 року. До Володимира Володимировича такої вимоги немає.

У нас мало хто розуміє глибину залучення в Донбас. Наші дуже здорово змогли переконати громадян у тому, що там виконується висока моральна місія, що Російська Федерація рятує там людей від неминучої розправи з боку "бандерівців" і "хунти". Тільки що цю ж тезу повторив Путін на своїй прес-конференції у відповідь на запитання українського журналіста Цимбалюка.

Думаю, більшість людей у ​​нас в це вірить. Тому піти він не може. Піти - це відмова від цієї "благородної місії". Піти - це поразка у війні, яку він чомусь почав. Він міг би піти з Донбасу, якби можна було придумати якусь формулу, при якій він не втратить обличчя.

- Але поки що такої формули немає.

- Її немає. Піти, не втрачаючи обличчя, можна тільки в тому випадку, якщо у тебе є довіра до всіх партнерів. Можна було б сісти з Порошенком, з Трампом, з Меркель і сказати: "Хлопці, давайте зробимо так: я скажу це, ти скажеш це - і нам всім це буде вигідно". Але вони ж не вірять один одному. Путін не вірить нікому, і йому ніхто не вірить.

Тому надії на те, що наші будуть зливати Донбас, дуже невеликі. Боюся, що Волкер, який сказав, що у вас буде продовження війни в 2018 році, має рацію.

- Ви згадали про прес-конференцію Путіна і його відповіді на запитання українського журналіста. Якраз з цього приводу лідер партії "Справедлива Росія" Сергій Миронов заявив: ці слова Путіна свідчать про те, що президент Росії - більший патріот України, ніж Петро Порошенко.

- Сергій Миронов - видатний державний діяч, але я б дуже скромно сказав, що насправді у відповіді пану Цимбалюку прозвучала одна помилка. Думаю, це щира помилка. Напевно, президент дійсно в це вірить, коли він говорить, що ми один народ.

Путін вірить в те, що ми один народ, він не розуміє, що це інший народ. І розмова про спільне коріння - це не зовсім правильно. Мало у кого з ким спільне коріння. Деякі думають, що ми всі походимо від Адама і Єви, але це не означає, що немає французів і немає ефіопів.

Росіяни й українці - це теж різні народи з різною культурою і рештою.

Крім того, в цьому ж пасажі він сказав зовсім жахливу річ про мову - що в українській мові є чудові особливості в порівнянні з російською. Якщо перевести це на нормальну мову, це означає, що українська мова - це такий милий симпатичний діалект російської мови. Що, звісно, не так. У групі слов'янських мов українська мова досить далеко від російської. Вона вже точно не є діалектом російської.

Я думаю, що Путін в це вірить: і в те, що це один народ, і в те, що це одна мова, а українська - просто трохи зіпсована російська. І в це вірять дуже багато у нас.

Ця віра теж є моральним обґрунтуванням наших дій щодо України.

- У мережі кепкують щодо виборів назви для Керченського мосту. Мовляв, ви говорите, що в Росії немає демократії, а ось вам приклад "чесних демократичних виборів". Як ви оцінюєте цей факт?

- Це смішна історія. Але все-таки Росія - не тоталітарна країна, це теж варто розуміти. У нас поки є свобода слова. Наприклад, ми з вами розмовляємо, і я думаю, що після публікації зі мною нічого не трапиться. Принаймні, я сподіваюся. Хоча варто сказати, що публікувати багато речей стало значно важче. У мене лежать два тексти, які не виходить опублікувати. Але тим не менше ми не тоталітарна країна. І одягатися можна, як хочеш, і зачіску будь-яку робити. У Північній Кореї це регламентовано, а у нас - ні.

Між іншим, якщо порівняти з певними періодами нашої спільної історії, то, звісно, це день і ніч.

Але що стосується демократії чи свободи вираження, то вона існує лише в рамках, в яких вона дозволена начальством. Думаю, Володимиру Путіну наплювати на те, як буде називатися Кримський міст. Але у нас вже давно його називають Кримським. Це логічно, як ще його називати?

Я все-таки сподіваюся, що коли-небудь потім, коли все владнається, цей міст буде відігравати велику роль в економічному відношенні. Адже все, що є, може служити на користь.

Є два варіанти. Перший - що начальство з самого початку знало, що міст буде називатися Кримським і організувало фарс з виборами. Другий варіант: начальство дійсно провело вибори, але якби результат комусь із начальства не сподобався, то вони б переписали всі голосування, і міст би назвали не Кримський, а Таврійський, Потьомкінський або Путінський.

Як з виборами президента не зрозуміло, що відбувається, так і з виборами назви моста.

Демократія - неподільна. Вона або є, і ти віриш в результат голосування, або її немає.

Зверніть увагу на референдум в Каталонії. При всіх проблемах, проте, ні у кого - ні у прихильників каталонської незалежності, ні у противників, - навіть думки не виникло сказати, що голосування було підтасоване. І ті, й інші вірять, що відсотків було рівно стільки.

- Ні в кого не викликає сумнівів, що Володимир Путін знову стане президентом. Чи можна припустити, що це буде його останній термін?

- Абсолютно невідомо, останній це термін чи ні. Точно так само невідомо чи весь термін він буде при владі. Тому що насправді є відчуття вичерпаності. Воно дуже сильне в країні. Хлопці, ну скільки можна? На прес-конференції він нічого не сказав, він не відповів на жодне запитання. Він же не сказав нічого по суті. Припустимо, що його не влаштовує в сьогоднішній Росії? Як він це буде виправляти? Якою буде країна через шість років.

Він же начебто на вибори йде, але не говорить, що буде робити, не представляє ніякої програми. І це вже не в перший раз. Ще в 2007 році у "Єдиної Росії" було таке гасло: "План Путіна - перемога Росії". Тоді я очолював список СПС по Петербургу. Тоді ми запитували: а де план? План - це аркуш, де зверху написано "план", далі йдуть якісь пункти, а внизу підпис - "Путін". Це називається "план Путіна". Нам говорили: план Путіна викладений в його виступах на різних з'їздах, конференціях тощо.

У його першу каденцію у нього, очевидно, певний план був. Він полягав у наведенні порядку, в припиненні війни, в приведенні губернаторів в єдину лінійку і так далі. Але з тих пір плану не видно взагалі. Крім того, що "ми найкрутіші, ми очолюємо рух усього світу проти Америки".

Тому відчуття вичерпаності є дуже у багатьох, і ніхто не може передбачити, скільки часу Володимир Володимирович буде при владі, і чи буде він при владі після 2024 року. Знадобляться якісь хитрі конституційні ходи, але в принципі - все в наших руках. У "Єдиної Росії" є і буде конституційна більшість. Якщо Путін захоче, то він залишиться назавжди. Якщо Господь йому здоров'я дасть, то все спокійно.

- Чи може Путін закінчити своє президентство на позитивній ноті, наприклад, примирившись з Україною, відновивши дружні відносини з нею?

- Я не думаю, що він закінчить миром в Україні. Можливо, якщо він знайде прийнятний вихід, то він відстане від вас. Але це не те, чого хоче народ. Це не перемога 20-річного правління. Закінчив війну, яку сам же чомусь почав? Ну що це таке? Це не подобається.

А ось супердержава, блок проти Америки - їм би щось таке.

Я не бачу у Путіна інших можливостей, окрім збільшення міжнародної напруженості. Хоча він, звісно, розуміє, що ситуація важка.

Але я хочу звернути увагу на те, що за останні дні він зробив два несподіваних кроки, які я вітаю.

Перше - він погодився на участь нашої збірної в Олімпіаді під нейтральним прапором, а міг і не погодитися. Вся пропагандистська підготовка йшла до того, щоб цих самих "підступних піндосів" послати куди-небудь, і не потрібна нам ця Олімпіада, будуть у нас свої Олімпійські ігри - з Білоруссю, з Абхазією та іншими.

Але він погодився. Це було абсолютною несподіванкою, мало не єдиним примирливим кроком, який він зробив за весь час. Більш того - він сказав: "Частково ми й самі винні". Як це так - "ми винні"? Ми вже стільки років ні в чому не винні.

Мені видається, це дуже важливо. Наприклад, розв'язка між Китаєм і США почалася з візиту в Китай американської команди з пінг-понгу. Вони м'ячиком перекидалися - і з цього почалося припинення ворожості, яка тривала десятиліттями.

Росіяни не можуть прийти до тями від цього його рішення.

Але це відкриває величезні можливості. В кінці Олімпіади він може подякувати за чесну конкуренцію, за чесну боротьбу. Він може згадати, що спорт повинен об'єднувати людей.

Звичайно, від цього не знімуть санкції, і він все одно не віддасть Україні Донбас. Але не буде нових проблем. У нього є потенціал. І він чомусь туди пішов.

І другий вчинок стався буквально вчора (17 грудня. - Ред.) - коли він подзвонив Дональду Трампу і подякував не кого-небудь, а Центральне розвідувальне управління за допомогу у виявленні терористів і запобігання теракту в Казанському соборі Петербурга.

Спочатку я грішним ділом подумав, що вони все придумали, і ніякого теракту не було. Коли вони говорять, що щось запобігли, я, чесно кажучи, не надто в це вірю. Адже перевірити неможливо. Але тут дійсно запобігли - тільки за допомогою американців.

Мені здається, спецслужбам говорити про це було не обов'язково. Це їхні внутрішні справи, закриті. Вони якось взаємодіють один з одним, але це зовсім не обов'язково, щоб громадськість знала. Звысно, не виключено, що Трамп цього вимагав. Але, скоріше, це все-таки рішення Путіна. Чомусь він вирішив це зробити - особисто подякувати Трампа.

Не виключено, що він шукає якийсь вихід, бо надто вже все погано. Тим більше що очікується оприлюднення якихось нових даних, нових рішень по олігархах та решта. Він дуже стурбований цією справою, і якісь кроки він все-таки робить.

Але для системи, що склалася у нас, зовнішній ворог і балансування на межі війни необхідні з внутрішньополітичних міркувань. Наша система, на жаль, така, що її поліпшення можливе, реформи можливі, і не все так погано у нас насправді, але необхідні реформи не можуть бути проведені, тому що вони стикаються з інтересами правлячої верстви, правлячої групи, з їхніми особистими інтересами.

Чому Піночет, при всій неоднозначності цієї фігури, міг проводити реформи? Тому що у нього не було інтересу в збереженні тієї системи, яку побудував Альєнде. Майже у всіх випадках, коли проводяться серйозні реформи, немає інтересу в консервації того, що є.

На жаль, у нас система побудована таким чином, що її збереження в інтересах всього вищого начальства. Тому внутрішні реформи проводити вкрай складно, але тоді потрібна зовнішня напруга, в тому числі з Америки.

Тому наша система знаходиться в глухому куті, і мене це абсолютно не радує. В принципі, і вас це не повинно радувати, тому що система, яка перебуває в глухому куті, небезпечна для сусідів. Мені здається, ви об'єктивно зацікавлені в демократизації і в стабільності в Росії.

- Так. І, перш за все, в зміні влади.

- Навіть не в зміні влади, а в демократизації. Але, на жаль, демократизації без зміни влади не вийде.

Читайте всі новини по темі "Ексклюзив" на сайті "OBOZREVATEL".

0
Коментарі
0
0
Смішно
0
Цікаво
0
Сумно
0
Треш
Чтобы проголосовать за комментарий или оставить свой комментарий на сайте, в свою учетную запись MyOboz или зарегистрируйтесь, если её ещё нет.
Зарегистрироваться
Новые
Старые
Лучшие
Худшие
Комментарии на сайте не модерированы

Наші блоги