Головна Блоги

/ Розслідування

Розлучення з ІДІЛ: "нафтовий" шлюб дочки Фукса став нерентабельним

174.2т Читати матеріал російською

16 липня 2016 року в модному курортному містечку Сен-Жан-Кап-Ферра на Лазурному березі Франції відбулася шикарна весілля дочки олігарха Павла Фукса 21-річної Анастасії і представника відомої лівійської династії Масуда Абделхафіда. Втім, "LoveStory" тривала недовго. Як стало відомо OBOZREVATEL, пара вже розлучилася.

Як шлюб Анастасії був пов'язаний з ІДІЛ і сумнівним бізнесом її батька – в матеріалі.

На весілля із Росії та України приїхало чимало знаменитостей. Ігор Крутой із дружиною, доньками і зятем, Галина Юдашкіна, дієтолог Ірина Почітаєва, мер Харкова Геннадій Кернес. Вів це розкішне дійство телекумир російських домогосподарок Андрій Малахов.

Ось, як ласа до світських новин "жовта преса" описувала це весілля: "У білосніжній сукні від французького бренду "Zuhair Murad" вартістю від 5 тисяч доларів Анастасія пройшла до вівтаря, тримаючи під руку свого 44-річного батька Павла Фукса. На пальці у нареченої виблискував великий діамант у декілька каратів. Гостей свята частували вишуканими стравами європейської кухні й елітними алкогольними напоями. Триметровий весільний торт із обертовими фігурками закоханих приготував зоряний кондитер Ренат Агзамов. Кульмінацією вечора став салют, яким гості насолоджувалися на французькому узбережжі".

Поїдаючи святковий пиріг від зоряного кондитера, гості, звичайно, перешіптувалися. Який дивний вибір зробила наречена? Ні, звичайно, цей лівійський молодик зовсім непогано виглядає. Але йти із ним під вінець... Чужа культура, інша мова. Що між ними спільного? Про що говоритимуть, залишившись наодинці? Що згадувати? Над чим сміятися? Адже зовсім нещодавно у Насті був наречений. Молодий підприємець Марк Ісаков. Вони зустрічалися майже два роки й справа йшла до весілля. І раптом... Треба ж!

Найближчі гості, звичайно, обережно, щоб не образити, ставили ці запитання щасливим батькам. Але ті лише посміхалися і розводили руками. Мовляв, ох уже ця сучасна молодь! Хто ж їх зрозуміє? Роблять, що вважають за потрібне, зовсім не зважаючи на батьків. Так говорила Тетяна Фукс. А Павло Фукс їй підтакував. Не буде ж він пояснювати надокучливим гостям, що сам був ініціатором цього союзу і використовував увесь свій авторитет у доньки, щоб переконати її погодитися на шлюб із Масудом Абделхафідом.

Для того, щоб зрозуміти причини, які спонукали Павла Фукса вмовляти доньку піти під вінець із лівійським "джигітом", варто залишити весілля на Лазурному березі й звернутися до історії Лівії.

У цій, розташованій у північній Африці, арабській державі на початку 2011 року почалися народні хвилювання, які переросли у повноцінну громадянську війну. Війна закінчилася 20 жовтня 2011 року звірячим убивством багаторічного правителя Лівії полковника Муаммара Каддафі. Владу взяла Перехідна національна рада, у склад якої увійшли представники майже всіх етнічних груп і кланів Лівії. А прихильники і наближені Каддафі, бійці його особистої гвардії і батальйонів, які зберегли вірність полковнику, — кинулися бігти. Серед втікачів був і Масуд Абделхафід. Ні, ні, не наречений Анастасії Фукс, якого ми залишили на розкішному весіллі, а його дід. Колишній міністр внутрішніх справ Великої соціалістичної народної лівійської арабської Джамахірії. Один із найбільш наближених до Муаммара Каддафі, і котрого називали "ходячою енциклопедій глави Лівії".

Найбільш наближені до диктатора чиновники або переметнулися на бік опозиціонерів, або загинули. З Масудом Абделхафідом не сталося ні те, ні інше. Він виявився людиною далекоглядною. Завчасно відправив дітей і онуків — зокрема й Масуда-молодшого та його брата Ахмеда — у Європу. Дав гроші на дорогу. Так, щоб вистачило і на купівлю будинків, і на відкриття бізнесу. А сам залишився із диктатором. Але поїздки в останній оплот Каддафі — місто Сирт, уникнув. Залишився у Тріполі. І коли почув про загибель полковника, зумів піти. У Каїр. Там він прожив ще чотири роки і помер від важкої хвороби.

Туди ж, у Каїр втекли багато бійців особистої гвардії Муаммара Каддафі. Але робити в Єгипті їм було нічого. Не ремесла ж вивчати. І вони вирушили далі — у Сирію та Ірак. А там присягнули "Ісламській державі", яка вже набрала силу, й створили окрему бригаду "Баттар", яка воювала в Іраку.

На початку 2014 року, коли справи ісламістів в Іраку і Сирії пішли гірше, 300 бійців бригади "Баттар" повернулися у Лівію. Революційний запал опозиціонерів на той час вщух. Єдність теж завалилася. Різні клани й угруповання билися між собою за "хлібні" родовища нафти. Єдине керівництво країною так і не було створене, як і єдина армія. Три сотні добре озброєних і навчених баттаровців "Ісламської держави" відчули, що вони можуть не тільки помститися ненависним опозиціонерам, але й самим стати повноцінними господарями Лівії.

Без особливих зусиль вони захопили ділянку території у пустелі і встановили там свої закони. Відправили гінців в Ірак і незабаром звідти на підмогу прибули ще 7 сотень бойовиків "Ісламської держави". Провели місцевий набір і число багнетів збільшилося до 3 тисяч. З таким загоном можна було замахуватися на захоплення не тільки ділянок у пустелі, але й населених пунктів. І пішло, поїхало.

Через декілька місяців "Ісламській державі" належали величезні території у Лівії. А головне — нафтові поля і родовища. Ось воно — джерело справжнього багатства. Тим більше, що бойовикам із бригади "Баттар" не було ніякого діла до світових цін на нафту. Вони були готові продавати своє "чорне золото" задешево. Але як? І кому?

Склалася парадоксальна ситуація, описана Леонідом Філатовим у його "Розповіді про Федота-стрільця удалого молодця": "Є їжа, але нічим їсти. Є лава, але нічим сісти". Бойовики "Ісламської держави" володіли незліченними багатствами і не могли їх реалізувати.

Утім, така ситуація тривала недовго. Командири ісламістів були люди не дурні і чудово розуміли, що з ними — бородатими і страшними (іншими вони бути не могли, щоб тримати в страху ворогів і підлеглих) — ніхто з серйозних ділових людей ні розмовляти, ні укладати контракти не буде. Отже, потрібні посередники в Європі. Одягнені в костюми з чистої англійської вовни, гладко голені, від яких пахне дорогими одеколонами. Ісламісти почали підставляти, хто може їм допомогти в налагодженні поставок нафти в Європу і за її межі. Імена членів сім'ї Абделхафід спливли майже одразу. Масуда-старшого, праву руку Муаммара Каддафі багато пам'ятали і шанували. А його онуки живуть у Лондоні. Арабською майже не говорять, стали зовсім англійцями, справжніми британськими бізнесменами. Невже не допоможуть одноплемінникам і соратникам їхнього героїчного діда?

Онуки Мусада Абделхафіда на той час уже цілком обжилися у Лондоні і навіть завели бізнес — продаж елітного житла. Мільйонів на цьому, звичайно, не зробиш, але прожити можна. А тут до них приходить посланець із далекої Лівії й пропонує зайнятися нафтою. Поміркувавши, погодилися взятися. Точніше, погодився Ахмед. Він прийняв рішення: Масуд продовжить займатися продажем житла, а він візьметься за нафтові поставки. Справа ця, звичайно, не легка. Ні, знайти бізнесменів, готових купувати за викидними цінами "чорне золото" не складно. Але як перевезти нафту, яку видобуває ненависна всьому світові "Ісламська держава", через Середземне море? Під невсипущим оком усіх спецслужб Європи й розвідки Шостого флоту США? Вирішення цього завдання потрібно було знайти Ахмеду Абделхафіду.

А тепер повернімося на веселе весілля на розкішній віллі у містечку Сен-Жан-Кап-Ферра. І спробуємо замість батька нареченої відповісти на запитання — як же так вийшло, що Анастасія відвернулася від Марка Ісакова і поєднала своє життя із лівійським красенем?

Можна висловити припущення, що вперше Настя розповіла батькам про знайомство із лівійцем, як про цікавий випадок. І ймовірно, ні Тетяна, ні Павло Фукс не звернули на розповідь доньки жодної уваги. Мало де розважається молодь у величезному Лондоні й із ким знайомиться.

Але якось Анастасія прийшла додому і запитала у тата, чи може він допомогти її арабському приятелеві з орендою російських танкерів? Павло Фукс здивувався — навіщо молодому бізнесмену, який займається елітною нерухомістю, танкери? Анастасія відповіді на це запитання не знала, і Павло Фукс попросив організувати зустріч із Масудом.

Ця зустріч відбулася у лондонському готелі "Ham Yard". Досвідчений Павло Фукс одразу зрозумів, чию нафту збирається перевозити його майбутній зять. У його голові миттєво закрутилася схема, у фіналі якої замаячив рахунок в офшорній зоні, на якому лежить сума із дев'ятьма нулями. А може, хто знає, і з десятьма.

Він купує задешево нафту компанії "Ісламської держави", видає її за нафту, видобуту на родовищах підконтрольного Кремлю польового командира Халіфи Хафтара, і продає у Європі за ринковими цінами.

Різниця на кожному барелі становитиме... А якщо це помножити на кількість тонн, про які розповідає Масуд Абделхафід, то... Як казав незабутній Аркадій Райкін: "Божевільні гроші виходять".

Від негайної згоди допомогти з орендою танкерів і увійти в бізнес молодика, Павла Фукса утримувало тільки одне. Побоювання, що його "кинуть". Скористаються його зв'язками. Налагодять поставки. Укладуть договори. І чемно вкажуть на двері "російському бізнесмену", який явно стане зайвим у цій схемі. І замість суми з десятьма нулями, йому доведеться задовольнятися якимись жалюгідними декількома мільйонами доларів.

Павло Фукс, котрий кинув у своєму житті так багато людей і компаній, чудово знав, як це робиться. І усвідомлював, що від такого "кидка" його не захистять ніякі організовані злочинні угруповання. Не потягнуть усі ці "подільські", "лужниковські" та "ізмайловські", які налічують в кращому випадку декілька сотень бійців проти тисяч добре озброєних і підготовлених бойовиків, готових грабувати, ґвалтувати і по-звірячому вбивати і одноплемінників, і чужинців, в тому числі жінок і дітей.

Отже, вплутуватися у цей бізнес не можна. А як же сума із дев'ятьма нулями? Що ж робити? Що робити? І тут в запаленому мозку Павла Фукса, ймовірно, майнула ідея. Цього хлопця треба прив'язати до себе. Такими міцними зв’язками, щоб він навіть не міг подумати про "кидок". А які це можуть бути зв’язки? Зрозуміло, сімейні.

Того вечора Анастасія Фукс вперше почула, що заради величезних прибутків їй доведеться розлучитися із Марком Ісаковим і вийти заміж за Масуда Абделхафіда.

Павла Фукса анітрохи не бентежив той факт, що він збирається своєю діяльністю підтримати нелюдів, які вчиняють масові вбивства, які грабують цілі країни. Його не бентежило, що він буде збагачувати людей, які ненавидять і його країну — Росію, і його одноплемінників — євреїв.

Утім, з одноплемінниками Павло Фукс розібрався просто і швидко. Коли Масуд Абдулхафід дізнався, що йому в ім'я бізнесу доведеться стати чоловіком Анастасії, він поставив їй єдине запитання: "Чи є у тебе в роду євреї?". Розгублена Анастасія не знала, що сказати і пообіцяла запитати у тата.

І запитала. У той же вечір. "Євреї? Які євреї? Що за дурниці? Звідки у тебе в роду можуть бути євреї?" — відповів їй син Якова і Белли Фукс. Про це і сповістили нареченого, який інших перешкод для шлюбу не бачив. Утім, оголосивши себе "не іудеєм" Павло Фукс не так вже й збрехав. Незадовго до цього ганебного епізоду він відмовився від віри своїх предків і став християнином. Він взагалі усе життя надзвичайно легко відмовлявся від партнерів, віри, друзів...

Організувати перевезення у Європу нафти "Ісламської держави" виявилося складніше, ніж передбачалося. Маршрут був прокладений за найкоротшим шляхом — через Мальту та Італію. Але тамтешні чиновники виявилися зовсім не дурнями і не були схильні вірити сфабрикованим документам, які підтверджують легальність перевезеної нафти. Тим більше, що Європа зовсім не вважала генерала Халіфа Хафтара законним представником Лівії. Але немає таких перешкод, які не зміг би подолати Павло Фукс, на шляху до дев'ятизначного рахунку в офшорній зоні.

Як йому вдалося переконати владу Мальти та Італії приймати танкери з Лівії, залишається загадкою. Розслідувати це повинні не журналісти, а спецслужби. І коли-небудь вони обов'язково дадуть відповідь на це запитання. Відомий тільки такий епізод. Коли поставки "чорного золота" почалися, до Павла звернувся його зять Масуд Абделхафід. Він повідомив, що невелике бандитське угруповання, яке ще не примкнуло до "Ісламської держави", взяло в полон п'ятеро українців і пропонує викупити їх за 10 тонн нафти. Павло Фукс відповів: "Нафти у мене на всіх не вистачить". І додав: "Не треба було їм потрапляти у полон".

До речі, саме цією справою — з'ясуванням причетності італійських і мальтійських політиків до схеми поставок нафти "Ісламської держави" в Європу — займалася журналістка Дафна Каруана Галичина, убита на Мальті 16 жовтня 2017 року внаслідок вибуху бомби, прикріпленої до дна її автомобіля. Розслідування цього вбивства триває і, будемо сподіватися, винні в його організації будуть знайдені й правда про перевезення нафти "Ісламської держави" стане відома усьому світові.

Втім, судячи з розірваного шлюбу Анастасії і Масуда, домовленостям щодо перевезення нафти ІДІЛ поки прийшов кінець.

Тисни! Підписуйся! Читай тільки найкраще!

Автор
Особа
Тег
38
Коментарі
58
32
Смішно
310
Цікаво
58
Сумно
40
Треш
Щоб проголосувати за коментар чи залишити свій коментар на сайті, до свого облікового запису MyOboz або зареєструйтеся, якщо її ще немає.
Зареєструватися
Показати коментарі
Нові
Старі
Кращі
Найгірші
Коментарі на сайті не модеровані
ttt ta
ttt ta
А, так то и есть старая статья, просто порохоботы ее в топ подняли. Ну-ну. Голосуй за Порося!
Показати коментар повністю
ttt ta
ttt ta
Хаха, где то я это уже читал. Ах ну да, вы же собственную статью перепечатали, лишь пукнув на последок про развод. Про который вам "стало известно". Жмется поди очко у редактуры. Отодвинут Порося от корыта и многие, которых Обос годами поливал заказным говном захотят с ней побеседовать. УМные люди поди уже и списки порохоботов обкэшили
Показати коментар повністю
Жрет_Говно Украинец
Жрет_Говно Украинец
Убогие потуги Хохлостана привязать Россию к ИГИЛ.
Показати коментар повністю

Блоги / думки

ads pixel