"Океан" на межі катастрофи. Власник заводу – про рейдерське захоплення, слід Росії і сприяння прокуратури

Вже півроку власник миколаївського суднобудівного заводу "Океан" Василь Капацина б’є у всі дзвони щодо спроби рейдерського захоплення підприємства людьми, афільованими до його колишніх власників. Бізнесмен неодноразово заявляв: усі негаразди довкола заводу, аж до його арешту – частина спецоперації ФСБ та росіянина Ігоря Юсуфова, який свого часу входив до ради директорів російського "Газпрому". Операції, спрямованої на недопущення відновлення в Україні суднобудівних потужностей і створення дійсно боєздатного військового флоту.

Про свої підозри, аргументи та звинувачення Капацина неодноразово писав у зверненнях до генерального прокурора Руслана Рябошапки – однак ні відповіді, ні реакції, ні можливості нормально працювати так і не домігся. Навіть зняти арешт з заводу вже 6 місяців не вдається – прокурори просто не з’являються на судові засідання.

Зараз Рябошапку на посаді змінила Ірина Венедиктова. Як це вплинуло на ситуацію з заводом "Океан", хто "кришує" рейдерів у високих кабінетах і чому власник заявляє про знищення підприємства і стримує працівників від поїздки на Банкову, Василь Капацина розповів OBOZREVATEL.

– Пане Василю, що нового відбувається наразі довкола ситуації з заводом "Океан"? Чи зрушила ситуація з мертвої точки?

– Спроби рейдерського захоплення заводу тривають. Ще у січні наш завод було заарештовано з подачі Офісу Генерального прокурора. Зроблено це було на основі повної дезінформації з боку представника колишнього власника, російського олігарха, який доводив "Океан" до банкрутства.

І вчора пізно ввечері я отримав інформацію, що у прокуратурі ініціюють передачу нашого заводу Агентству з розшуку та менеджменту активів (АРМА).

Ми вже шостий місяць заарештовані. Всі замовники з заводу пішли, бо хто ж працюватиме з заарештованим підприємством? Зовнішнє фінансування повністю зупинилося. Завод, на якому працюють близько 700 працівників, опинився на межі катастрофи. Ви не уявляєте, яких зусиль мені коштує утримувати ситуацію!.. Люди вже починають роз’їжджатися на іноземні верфи – в Румунію, Польщу. Серце кров’ю обливається на це дивитися, адже їдуть найкращі…

І в такій ситуації я вчора дізнаюся про наміри передати завод АРМА.

– Що означатиме для заводу така передача?

– Катастрофу. "Передано АРМА" - це означає, що представники агентства прийдуть, скажуть 7 сотням наших робітників "ви вільні", виставлять їх за прохідну – і все. Машину на повне знищення запущено.

Сьогодні я збирав у цеху весь трудовий колектив. Розповів, що ситуація реально критична. Попросив людей набратися терпіння, бо за весь час володіння заводом я вперше прострочив виплату зарплат. Зазвичай з працівниками ми розраховувалися 7 числа. Сьогодні 19 червня, тобто зарплати ми затримали вже на 12 днів. Зараз ми очікуємо, що зайдуть на завод гроші – і наступного тижня ми неодмінно закриємо це питання. Робитиму для цього все. Бо розумію: люди, що працюють на "Океані", живуть на зарплату.

Шкода, що більше нікому в цій країні, схоже, не цікаво, за що вони житимуть, якщо завод таки буде знищений.

– Рішення щодо передачі АРМА вже ухвалене остаточно?

– Наскільки мені відомо, прокуратура ініціювала клопотання і збирається з ним до суду. Тим часом завод знаходиться під арештом. Його у власника не відбирали. Типу, завод заарешштували, аби заборонити щось відчужувати, а працювати, мовляв, нам ніхто не забороняв і не заважає.

– Це правда? Ви маєте можливість працювати?

– Про яку роботу може йти мова взагалі? Завод – це люди і замовлення. Замовлень нема - люди розбіглися. А на заарештований завод замовлення не прийдуть.

А передача АРМА– це смерть заводу.

– Виходить, генеральний прокурор змінився, а ситуація – ні?

– Я писав кілька звернень до генпрокурора Рябошапки. Просився на прийом до нього як власник стратегічного підприємства, як громадянин України, рештою. Просив, аби він мене вислухав, аби подивився на документи, аби усвідомив, що в ОГП є прокурори, які продають державу. Здають її оптом просто. І – жодної реакції.

Та сама історія зараз повторюється з Іриною Венедиктовою. Кілька днів тому я надіслав чергове звернення вже на її ім’я. Якщо чесно – готовий вже ледь не на коліна падати, аби донести просту думку: знищувати таке підприємство як завод "Океан" - це злочин! Це ж останній суднобудівний актив України, єдине підприємство, яке може будувати кораблі.

– Ще взимку ви говорили, що "Океан" - єдине українське підприємство, здатне долучитися до будівництва воєнно-морського флоту України…

– Так. Завод має потужну виробничу базу. У нас досі ще працює достатньо кваліфікованих кадрів, які можуть це робити… Хоча останні 8 років завод був настільки занедбаним, що дивом уникнув банкрутства. Я його відродив. І з усією відповідальністю заявляю: наша виробнича база і кадри дозволяють будувати військові кораблі для ВМС України.

До нас приїздив міністр оборони, у нас був командувач ВМСУ… Бо і МОУ, і головний штаб ВМС України зацікавлені, щоб цей завод зберігся, модернізувався і був готовий до виконання замовлень Міноборони.

І саме в цьому – у нашій спроможності допомогти відродити український флот – і криється причина наших сьогоднішніх проблем. Саме через це Ігор Ігнатов, який діє на підставі документів російського олігарха Юсуфова, який у період 2008-2012 років доводив завод до банкрутства, сьогодні ходить по кабінетах і розповідає, що він власник заводу. Саме тому оце все і закручується – і арешт, і передача АРМА, і так далі. І саме тому наші прокурори легко дивляться в руки, а потім – в очі – і чинять неподобство.

Бо головна задача – зробити так, аби завод припинив своє існування.

– Армійці якось виступили на ваш захист?

– А як вони мали виступити? Вони батьківщину захищають. Захистити нас мало би правосуддя та чесні прокурори. Захистити нас мала би генеральний прокурор – розібравшись у ситуації самостійно чи давши доручення чесному прокурору зі своїх підлеглих. І все одразу стане тоді на свої місця.

Знаєте, коли ми сьогодні говорили з колективом, люди мені казали: Василю Миколайовичу, то, може, поїдемо до президента? Може заграємо йому на Банковій касочками по асфальту польку з виходом? Що ж нас викидають на голодну смерть?

Я не прихильник таких речей. Але люди готові їхати у столицю, лягати на землю перед Офісом президента – і лежати там, доки ситуація не буде вирішена. Бо те, що відбувається, це таке свавілля, що ви собі навіть не уявляєте.

– Якими аргументами на користь своїх претензій оперують ваші опоненти?

– Всі їхні аргументи – це повна фальсифікація. У мене на кожен їхній аргумент є документ, який підтверджений у господарських судах України. І той бруд, що зараз на нас ллють деякі народні депутати, не має під собою жодних підстав. Це просто продовження інформаційної війни – на знищення.

Серед останнього: на своєму телеграм-каналі депутатка Ганна Скороход написала, що ми тут зранку до ночі ріжемо завод на металобрухт. Аби це спростувати, я минулого тижня запрошував місцевих журналістів та знімальні групи з корпунктів центральних каналів на екскурсію заводом. І вони на власні очі переконалися, що ніхто на заводі не ріже ні обладнання, ні станки, ні технічні лінії…

– Ви зараз направили звернення вже на генпрокурора Венедіктову. Якщо вона так само, як її попередник, це звернення проігнорує – що плануєте робити далі? Поїдете з працівниками заводу на Банкову?

– Люди поїдуть на Банкову. А я на всю державу назву імена продажних прокурорів, тих, хто прикриває рейдерів, тих, хто мені пропонував або пів заводу або 4 млн доларів. Я досі не назвав цих прізвищ, тому що не хочу бути джерелом політичного скандалу. Але якщо нічого не зміниться, якщо з’явиться АРМА – я вимушений буду це зробити. Аби чесно пройти свій життєвий шлях. Я не в тому віці, аби чогось боятися. І я готовий і до відкритих заяв, і до озвучення прізвищ продажних прокурорів.