Прийміть участь
в розіграші
квадрокоптера з HD камерою Взяти участь
Приз
ГоловнаБлоги

Адмірал Кабаненко: криза на Азові - гібридна загроза вторгнення з моря

75.4тЧитати матеріал російською

Відкриття Керченського (Кримського) мосту для багатьох стало несподіванкою. Однак аналітики давно попереджали про загрози і серйозні наслідки, але більшості українців було зручніше вірити в те, що міст не добудують, опори не витримають і т.п. Через 2 дні після відкриття руху надійшов новий "сюрприз" : Росія закрила 2000 квадратних кілометрів Азовського моря для українських суден - нібито через проведення бойових стрільбищ.

РФ грубо порушила Конвенцію ООН з морського права, оскільки відстань до українського узбережжя складає не більше десяти миль. Що, за фактом, є наміром вторгнення.

Ситуація стає все більш напруженою. Якщо з 30 квітня берегова охорона прикордонної служби ФСБ РФ почала затримувати і обшукувати судна здебільшого у Керченській протоці, то з 20 травня - ті, що йшли з/до портів Бердянська і Маріуполя у безпосередній близькості до нашого узбережжя. 25 травня - всього в 7 милях, тобто де-факто у територіальних водах України. Одночасно з цим - загострення на фронті.

Про кризову ситуацію в Азовському морі, чим це загрожує Приазов'ю і всій Україні, чи може відбутися повторення кримських подій 2014 року і про те, які кроки необхідно терміново вжити для запобігання гіршому сценарію - в інтерв'ю OBOZREVATEL розповів адмірал запасу Ігор КАБАНЕНКО.

- Ще на початку 2015 роки ви наполегливо звертали увагу на морський напрямок, а саме на Азовське море. І на сумну ситуацію з флотом. Процитую:"Мені здається, саме цей напрям - не конкретно на Маріуполь, а прибережний напрямок у різних варіантах - дуже важливий для Путіна у плані можливості реалізації оперативних цілей. Аналітики навіть на основі індикаторів з відкритих джерел можуть побачити дуже серйозні ризики не тільки активізації, але і нарощування".

- Відверто кажучи, жодна обґрунтована рекомендація щодо зміцнення національної безпеки на морі не реалізована. Вважаю, що професійний досвід важливий для адекватних оцінок, прогнозування та своєчасної нейтралізації найгірших сценаріїв, до нього слід прислухатися. Особливо коли мова йде про виживання країни в непростих турбулентних умовах. Логіка дій з точністю до "навпаки" незрозуміла.

- Жорстко. Але сьогодні вже маємо напружену ситуацію в Азовському морі. Стверджувати, що їй можна було запобігти, було б перебільшенням. Але чи можна було "підготуватися"?

- Переконаний, що запобігти кризі на Азові було можливо. Стратегічний прогноз повинен базуватися на багатоваріантності розвитку ситуації, але готуватися потрібно до гіршого. Саме готуватися, якщо ти готовий - починають працювати стримуючі іншу сторону чинники. По Азовському морю було ясно, які дії були можливі, і слід було вживати заходів для адекватної реакції на них. На випередження. Аналогічно - по Чорному морю.

Що маємо в Азовському морі на сьогодні? 18 травня з'явилося прибережне попередження в (ПРИП - прим.) про те, що район Азовського моря поблизу Бердянська закривається РФ для бойової підготовки.

Важливо відзначити, що цей район не десь там біля Темрюка чи Таганрогу, він у безпосередній близькості до українського узбережжя. І це вже серйозно.

Провокація з боку Росії? Безумовно. Разом з тим, це гібридна загроза вторгнення з моря.

- Це один з елементів цієї гібридної війни?

- Так, у тому числі. Але є величезна нижня частина айсберга війни нової генерації - загрози національній безпеці України з моря серйозно виросли.

На Азовському морі сьогодні - дуже серйозна проблема для України.

У даній ситуації наше МЗС повинно було оперативно направити ноту протесту російській владі. Що ми не визнаємо це, що це недружній акт по відношенню до України. Це абсолютно нормальна позиція держави, вона повинна бути чітко виражена. Але... мовчання? Як то кажуть, "мовчання - знак згоди". Ну, що це таке? І це викликає масу питань.

- Чому не було ноти, як думаєте?

- Не хочу "входити в емоції". Знаю, що інформація є в Міністерстві закордонних справ, рекомендації туди надходять... Для мене, як і для багатьох інших, незрозуміло - чому?

Наші ЗМІ оперативно відреагували на ситуацію. Медіа - це четверта влада, позиція конкретних журналістів, які професійно висвітлюють морську тематику, заслуговує на повагу. Але повинні ж бути і офіційні кроки.

Держава повинна, зобов'язана реагувати на подібні події. Але на сайті Міноборони нічого немає, на сайті МЗС нічого - скрізь тиша.

- Що робити в ситуації, що склалася, яких заходів необхідно вжити?

- Повинні бути зроблені кроки на політичному рівні, в інформаційному і військовому доменах. Насамперед - патрулювання прибережної зони, територіального моря - 12 миль від узбережжя. Постійне патрулювання силами морської охорони Держприкордонслужби України. Це стримуючий фактор.

Повинні створюватися ефективні мобільні угруповання військово-морських сил. Повірте, їх можна створити дуже швидко, за кілька місяців. Так, вони не будуть суперсучасними, але вони зможуть стримувати гірші сценарії в прибережних водах.

Військово-морські сили - дороге задоволення для будь-якої держави, яка має вихід до моря. Але без них не буває самої морської держави. На жаль, такого розуміння в української політеліти немає і це величезна проблема.

Партнери готові нам допомагати, але виникає не риторичне питання - наскільки ми цього хочемо.

Тут дуже багато роботи, мірилом якої повинні стати не красиві слова і обіцянки, а конкретні бойові можливості щодо захисту національних інтересів України на морі.

Слід працювати з партнерами. Не переконувати їх, що Україна впевнено йде кудись вперед, а будувати предметно-цільові партнерські відносини у конкретних напрямках.

Є прагматичне поле в форматі альянсу НАТО. Там теж все непросто, тому що ви знаєте позицію Угорщини щодо мовного питання і що вона заблокувала ряд політичних ініціатив України-НАТО. Але для нас існує ряд хороших можливостей.

Щонайменше, є формат, якій дозволяє нам у разі загрози національній безпеці терміново скликати засідання комісії Україна-НАТО. Вона, ця загроза, у нас перманентна, разом з тим - дуже конкретна. І цей формат, на мій погляд, час перевести в інтенсивний режим, з можливістю проведення якщо не щоденних, то щотижневих консультацій за різними напрямками.

Ми можемо також істотно просунутися вперед у площині військового та оборонно-технічного співробітництва. Це важливі аспекти.

Є можливості у рамках ООН. Вони дещо інші, більш політичні. А ось ОБСЄ... Хочеться, звичайно, відзначити, що це важлива організація і т.д., проте багато країн Заходу вже звиклися з ситуацією в Україні і не сприймають відомості і інформацію від ОБСЄ так, як в 2014-2015 роках.

Важливо не втрачати можливості цільових двосторонніх і багатосторонніх форматів, скликання конференцій з безпеки і т.д. Питання за нами. Питання нашої проактивності, щоб разом впливати на всі ці речі. І, звичайно ж, роль громадянського суспільства залишається актуальною.

У нашій країні громадянське суспільство у багатьох питаннях не на крок, а на багато кроків випереджає владні інститути.

У цих умовах як ніколи затребувана державна еліта, у якої "Україна понад усе" - і не на словах, а на ділі.

Еліта повинна вести людей вперед, бути лідерами нації. Це принципові речі, які не мають нічого спільного з популізмом і піснями про "все буде добре".

У цій війні важко симетрично відповідати на загрози, стримувати їх, тому потрібні несиметричні дії. Вони дають можливість вигравати в сучасних умовах.

Ключем до вирішення багатьох питань сучасної війни є технології. Недорогі, але проривні технології можуть змінити хід подій і результат збройної боротьби. Є багато напрямків, за якими можна ефективно працювати.

Треба створювати якісну армію і "закривати" не тільки сушу, але потурбуватися і про море. У нас море, на жаль, у військово-морському вимірі залишається оголеним флангом.

Українське море - це не тільки сонце, пляж, красиві кораблики проходять парадним маршем... Головна його цінність для нашої країни - це найдешевші в світі перевезення вантажів і портова перевалка, це унікальні біоресурси і величезні поклади корисних копалин, які лише по газу оцінюються сотнями мільярдів кубічних метрів. Це національне надбання і воно не вимірюється лише прибережними пляжами.

Вибачте, але зараз 21 століття, в якому море впливає на розвиток прибережних територій, а не навпаки.

Уявіть собі Одесу без моря, те ж саме - і з Приазов'ям. Відсутність моря для цих територій буде означати занепад.

Морські держави живуть і розвиваються завдяки морю. Це багаторазово підтверджена аксіома, яку слід дуже чітко засвоїти в Україні.

- Економічні наслідки "запуску" Керченського моста - серйозні. Росія навмисно спроектувала міст нижче, щоб обмежити розмір суден, які можуть заходити в порти Маріуполя і Бердянська. Вже підраховані втрати - орієнтовно близько 500 млн. грн на рік. А зараз - ще й ситуації із затриманнями суден.

- Керченський міст вже є - це факт. У геостратегічному вимірі цей своєрідний "клапан" загроз буде негативно впливати на наше Приазов'я. Маріуполь вже втратив до 45% портового обороту, Бердянськ - поменше, близько 30%. Це серйозний негативний соціально-економічний вплив на регіон.

У Чорному морі ми втратили газові родовища, в яких за 4 роки Росія нелегально видобула 7,2 мільярди кубічних метрів газу. На жаль, багато часу втрачено - чекали, спостерігали...

Треба віддати належне заступникові міністра закордонних справ України з питань євроінтеграції Олені Зеркаль за те, що вона взяла міжнародно-правовий напрямок на себе і активно працює з Міжнародним трибуналом ООН. Але це один з аспектів, а є й інші.

Необхідно реагувати на такі речі, піднімати питання у всіх міжнародних інституціях, максимально створювати резонанс.

Це завдання МЗС, наших представництв у міжнародних організаціях.

Не замовчувати і не чекати, а навпаки, аргументовано піднімати проблеми дуалістичної політики Росії. З одного боку вони заявляють, що за врегулювання і т.д., але реалії - зовсім інші.

Повірте мені, про це мало відомо в Європі. Ви думаєте, там знають, що у нас загострення поблизу Маріуполя?

- Так у нас і у Києві не всі знають, багато хто живе в ізольованому світі. Не мовчимо, розповідаємо, але...

- Про це і мова. Повинна бути чітка державна стратегія, чітка позиція. Днями російські прикордонні катери проводили огляд цивільних суден у семи милях від узбережжя України, формально - на п'ять миль вглиб нашої території. Чи можливі такі дзеркальні дії в терводах Росії без реакції її влади? Звичайно, ні.

Я вам чесно скажу: для мене сьогоднішня ситуація в Азовському морі - дежавю. Тому що так само, як зараз на Азові, розвивалася ситуація в Криму. Абсолютно так саамо...

- Facebook "палає", ЗМІ б'ють на сполох. Багато українців в не розуміють, що відбувається.

- У Криму чекали наказів з Києва - результат відомий. Давайте будемо відверті самі з собою - це один з незасвоєних уроків. У сучасних умовах важливо, щоб стратегічне рішення було адекватним і швидким - ось такі два суперечливі управлінські компоненти зійшлися у війні нової генерації.

Тут мова йде про проміжний між відкритою війною і миром стан, в якому ми всі зараз перебуваємо. Саме тому в прийнятті управлінських рішень на різних рівнях важливо не "випадати" з темпу розвитку кризи - цей темп дуже високий, і він вимагає не допускати "провалів" у реагуванні.

Децентралізація управління з делегуванням вниз повноважень кризового реагування могли би допомогти у питанні побудови ефективної і гнучкої системи управління.

Україні вкрай необхідно законодавство про межі територіальних вод та виключної морської економічної зони в обох морях на період тимчасової окупації Криму.

Невизначеність розмиває відповідальність тих, хто повинен виконувати свою місію.

Ось визнали, що Крим окупований, але до нього "прилягає" величезна морська економічна зона України, яка в три рази більше від самого Криму. Виглядає так, що забули про море - необхідно тимчасово, на період окупації, закріпити морські території, на які поширюється суверенітет України. Положення Конвенції ООН з морського права, ратифікованої і Україною, і Росією, дають нам такі повноваження.

Відсилання до двосторонньої угоди 2003 року зі Росією, де визначено, що Азовське море є внутрішнім двох держав, не слід розглядати як щось первинне і непорушне.

По-перше, Росія блокувала визначену зазначеною угодою делімітацію державного кордону у Чорному і Азовському морях, тобто де-факто вийшла з окремих статей угоди; по-друге, Конвенція ООН з морського права має вищу юридичну силу відносно будь-яких двосторонніх угод у цій сфері.

Таким чином, ніщо не заважає Україні на законодавчому рівні абсолютно легітимно визначити свої кордони на море і захищати їх.

- Крок необхідний, але скільки це займе часу?

- Повірте, такі законодавчі акти не вимагають багато часу, адже мова йде про безпеку держави. Принаймні, за 4 роки можна було зробити, і зараз це питання вкрай актуальне.

Також, на мою думку, доцільно уточнити повноваження Державної прикордонної служби та Збройних сил України щодо питань національної безпеки на морі.

Існуюче законодавство було орієнтоване на мирний час, коли все спокійно, але сьогодні кардинально інша ситуація, інші реалії.

На суші проводиться Операція Об'єднаних сил під керівництвом військового командування. У той же час на морі все віддано правоохоронному органу - Державній прикордонній службі. Де логіка?

- А що стосується дипломатії?

- Вибудувати таким чином, щоб подібні речі не залишалися без адекватної реакції з нашого боку. Максимально залучати партнерів, максимально інформувати їх, аж до того, що скликати міжнародні конференції, в онлайн-форматі висловлювати позицію для того, щоб у НАТО, в інших міжнародних організаціях були в курсі подій.

Це проактивна дипломатія. Це дуже важливо також і тому, що добре відомо - допомагають тому, хто хоче, щоб йому допомагали, хто відповідним чином реагує, хто працює на випередження.

Очікування не може бути виграшною стратегією держави, яка знаходиться у такій непростій ситуації і хоче вижити. Нам дійсно треба вижити в цих непростих умовах!

Нещодавно генерал Філіп Брідлав, я з великою повагою до нього ставлюся, це колишній Верховний головнокомандувач Об'єднаних збройних сил НАТО в Європі, сказав, що росіяни швидко вчаться на своїх помилках і вони дуже адаптивні. Так ось, і нам пора стати високоадаптивними і вчитися хоча б на своїх помилках, тому що наробили їх чимало. Треба винести уроки з Криму і не повторити подібну ситуацію.

Нова генерація війни, з якою ми зіткнулися сьогодні, вимагає глибокого розуміння і гнучкої контрстратегії. У ній певний проміжок часу нібито нічого не відбувається, а потім різко зростає інтенсивність дій. Попри, на перший погляд, статичність загальної ситуації, вона дуже динамічна і маневрена.

Це також означає високий оперативний темп - важливо тримати його! Тому що якщо програватимеш у часі, то будеш програвати взагалі.

Важливий аспект цієї війни - співвідношення прихованих і відкритих дій. Цей симбіоз, по суті, і є основним змістом так званої гібридної війни. Зазначене співвідношення становить приблизно 4 до 1. В прихованому форматі діють інформаційна, політична, дипломатична складові, релігія, здійснюються спеціальні та кібер операції. Саме приховані заходи створюють умови для бліцкригового військового вторгнення. Потрібно дуже добре це розуміти.

- І без підтримки партнерів нам нікуди.

- Партнери - цінність України. Нам потрібно зміцнювати стратегічні дружньо-партнерські відносини. Тому що справжні друзі навіть у звичайному житті допомагають один одному у важкій ситуації. І нам потрібні такі механізми солідарності.

Це непроста робота, але нею потрібно дуже предметно займатися. Не тільки на вищому рівні, а й на робочому, де імплементуються досягнуті домовленості. Тоді буде адекватна реакція, підтримка з усіх боків. Чи буде це стримувати Росію? Думаю що так.

- Але навряд чи повністю зупинить агресію.

- Наївно вважати, що Росія зупинить гібридну стратегію щодо України. У цих умовах наша головна задача - не допустити найгірших сценаріїв і крок за кроком будувати нормальну державу для наших громадян. Іншими словами, перемагати силою розуму.

Як це не парадоксально звучить, нам з усім цим "гібридом" слід навчитися жити, оборонятися і розвиватися.

Це непросте, але посильне завдання держеліти і громадянського суспільства у сучасних умовах. Основа його вирішення - зміцнення живучості країни і зниження рівня загроз національній безпеці. Ніхто нашій країні не гарантує безпеку, поки українці самі цього не зроблять.

Читайте всі новини по темі "Російсько-український конфлікт" на сайті "OBOZREVATEL".

3
Коментарі
20
53
Смішно
20
Цікаво
27
Сумно
5
Треш
Чтобы проголосовать за комментарий или оставить свой комментарий на сайте, в свою учетную запись MyOboz или зарегистрируйтесь, если её ещё нет.
Зарегистрироваться
Показать комментарии
Новые
Старые
Лучшие
Худшие
Комментарии на сайте не модерированы
Tinin Alex
Tinin Alex
Адмирал без Корыта))) На чем рогули у Вас адмиралы ходят?
Показать комментарий полностью
Yemb yuri
Yemb yuri
гусь свинье не товарищ и хохлы русским не ровня. а хотят быть не то что ровней, а даже переплюнуть. всю свою историю хотели. и визжат как свиньи потому что не получается и никогда не получится
Показать комментарий полностью
Графский Степан
Графский Степан
Yemb yuri, У хохлов амбиции сохранились от Российской империи, а возможности как у Зимбабве. Если бы не русские проживающие на Украине, то стадо селюков ни чем бы не отличалось от Молдавии или Албании
Показать комментарий полностью

Наші блоги