Зупинився поїзд

Днями в Україні відбулися події, які повернули обивателя з високої політичної орбіти парламентської кампанії. Увечері 30 жовтня на окружній дорозі в Одесі зіткнулися відразу декілька автомобілів, а вранці 1 листопада під Запоріжжям зійшли з рейок чотири вагони пасажирського потяга Київ-Севастополь. Аварії на транспорті обійшлися без жертв, але в ЗМІ обидва події були представлені в набагато більш похмурих тонах, ніж сталося насправді.

У 1982 році вийшов на радянські екрани фільм під таким принципово некасові назвою - "Зупинився потяг". Фільм і тоді і нині знаменитих Вадима Абдрашитова та Олександра Міндадзе і справді галасливого глядацького успіху не здобув, але громадською думкою і навіть увагою вищого начальства був відзначений. Вважалося, що фільм передбачив подальші "андроповські" реформи - недовговічною генсек намагався врятувати розвинений соціалізм за допомогою посилення дисципліни. Виробничої - в тому числі.

Фільм про педантичного слідчого (у виконанні Олега Борисова), який вважав, що акуратне виконання своїх обов'язків куди корисніше для суспільства, ніж нехлюйство, оплачене подальшим героїзмом і самопожертвою, тоді виявився до речі. Втім, до речі він і тепер.

Хоча згадався він у зв'язку з зовсім свіжою історією, схожою на кіношну, але, слава Богу не перетворилася на трагедію - сходом з рейок декількох вагонів потягу Київ - Севастополь в Запорізькій області.

З'ясувати технічні причини, як і роль горезвісного людського чинника в цій неприємній історії - завдання для фахівців. Для нас це скоріше привід задуматися про ту роль, яку відіграють журналісти у висвітленні подібних "позаштатних" подій.

Задуматися - і зрозуміти, як нездоланна тяга більшості наших колег до забезпечення "інфотейнменту" диктує стиль подачі інформації - від заголовка до змісту.

Очевидці вважають, що аварія поїзда в Запоріжжі сталася через банки пива

На Запоріжжі зійшов з рейок пасажирський потяг: кілька вагонів перекинулися

Аварія у Запоріжжі: рейки розійшлися посередині поїзда

- такими заголовками "радували" свою аудиторію начебто серйозні новинні сайти.

Ключова для нормальних людей подробиця - про те, що жертв і постраждалих немає, йде, як правило, в кінець сюжету. Для більшого ефекту можна ще й фотографію розмістити - як вагон мало не догори ногами перевернуть. Чи має значення, що це вже залізничники його після благополучної евакуації пасажирів пересунули, щоб шлях звільнити? Нехай наївні читачі тремтять, представляючи масштаб "катастрофи".

Звичайно, новинарів зрозуміти можна. У ході напруженого освітлення розборок на київських (та й не тільки) виборчих дільницях, де підрахунок голосів не обійшовся без спортивного вигляду молодиків і атак сльозогінним газом, журналісти вже раді вхопитися за будь-яку іншу тему.

Але чи варто було саме в такій манері висвітлювати цю аварійну ситуацію? Чи варто було так натужно розкручувати маховик "сенсації" навколо події, ніяк на цей статус не тягнуче - але явно потребує раціональних оцінках і експертному аналізі?

Для тих, кому не з чуток знайомі редакційні підходи наших мас-медіа - відповіді на ці запитання очевидні.

Останнім часом новинні телепередачі та сайти взяли різкий крен у бік оповіді про надзвичайні події, нарощуючи

психологічний тиск на аудиторію. Лякати без особливої ??потреби, копіпастіть офіційні заяви, розцвічуючи їх неіснуючими подробицями, свідомо зміщувати акценти новин для "накрутки" драматизму - всі ці прийоми, здавна вважалися долею бульварної журналістики, тепер плавно перекочували в репертуар новинної журналістики, журналістики фактів. У результаті людина розгублено дивиться по сторонах і поступово втрачає зв'язок з дійсністю. Адже в його повсякденному житті біди і катастрофи не трапляються в такому конденсованому вигляді, як у більшості випусків новин, верстаючих з повідомлень про корупцію, розбійному нападі, педофілії, ДТП, пожежах, повенях, ураганах і т. д. - аби рейтинг не впав . Зайвий інформаційний катастрофізм, яким сьогодні так несамовито обробляють читача, слухача і глядача-це не ознака якісної журналістики. І вже тим більше - катастрофізм, витканий з недостовірних фактів. Коли споживачеві інформації підносять не істина, а якийсь товар, в якому недостовірне виклад фактів і навіть вигадка підміняють об'єктивну реальність, така послуга аморальна за своєю суттю.

Про занижених вимогах до кваліфікації інтернет-журналістики сьогодні не може бути й мови. Відповідати за якісну подачу інформації в інтернеті журналісти повинні так само, як і в друкованій пресі і на ТБ. Адже найчастіше саме з повідомлень онлайн формується "картина світу".

Наприклад, "масштабне" ДТП на окружній дорозі в Одесі , яке сталося в районі Куяльницького лиману ввечері 30 жовтня. Інтернет-ресурси дружно передрукували повідомлення про 40 автомобілях, які виконали "карамболь" після зіткнення мікроавтобуса "Газель" і великовантажної фури. За такими ж "соусом" пройшли сюжети в телевізійних новинах. А наступного дня навіть солідним сайтам довелося спростовувати цю інформацію, посилаючись на прес-службу ДАІ в Одеській області: у двох аваріях, які сталися майже одночасно, постраждали 6 авто. Як кажуть, про цінуєте красу гри ...

Причини, загалом, лежать на поверхні. Розбиратися детально в істинних причинах надзвичайних подій, аварій, особливо тих, що відбуваються в результаті "антропогенного фактору", простіше кажучи, діяльності людини - справа складна, потребує від журналіста не тільки професіоналізму, а й обізнаності в технічних питаннях і юридичних тонкощах. А головне - бажання, можливість і вміння спілкуватися з фахівцями, учасниками та постраждалими, шукати реальну інформацію.

За теперішніх часів та звичаям, що панує в медійній індустрії знайдеться небагато мисливців витрачати гроші власників на тривалі і дорогі журналістські розслідування - та ще й з важко прогнозованим результатом. Подібні витівки неактуальні навіть у рамках "джинсових" наїздів на політичних конкурентів - в цьому бізнесі рентабельніше використовувати фантазії політтехнологів.

У підсумку, читачам і глядачам все складніше розраховувати на те, що вони зможуть отримати адекватне уявлення про будь екстремальної ситуації або подію. А адже ніхто не стане заперечувати, що саме ЗМІ здатні зіграти ключову роль як у попередженні подібних подій, так і в ліквідації їх наслідків.

До речі, адже саме в ці дні в ЗМІ масово поширювалися фальшиві фотографії наслідків урагану Сенді в Нью-Йорку. І серйозні начебто видання самозабутньо їх публікували. Але чи звернеться ця іронія над сенсаційністю ЗМІ в конкретні висновки для журналістів? ..