Якщо не можна, але дуже хочеться ...

Повчальна історія про хитрих адвокатів і корумпованих суддів

9 квітня Київський апеляційний госпсуд розгляне чергове клопотання двох фірм, які судяться зі своїми неохайними юристами. Ті спочатку порушили договір, а тепер намагаються заволодіти майном позивачів. При цьому Феміда - на боці адвокатів.

На жаль, Україні ще далеко до цивілізованого ведення бізнесу. Часто у нас не ведуться справи, а "обстряпиваются справи". Наша історія - яскраве тому підтвердження.

Фабула сюжету така. У 2012 році юридична компанія "Юральянс" планувала придбати два торгові центри на проспекті Кірова, 11 і вулиці Калинова, 9а у Дніпропетровську, які належали "Сведбанку".

Згідно з умовами попереднього договору, центри спочатку повинні були бути продані компаніям "Екторнет-7" і "Екторнет-12" (причому, юридичне забезпечення повинен був організовувати сам "Юральянс"), а потім вже перепродані "Юральянс".

Для того, щоб мати гарантії забезпечення виконання зобов'язань з боку адвокатської фірми, банк зажадав від "Юральянс" внести забезпечувальний платіж у розмірі в розмірі 1614880 грн. Що й було зроблено.

Одне із завдань "Юральянс" полягала в тому, щоб належним чином оформити необхідні папери в БТІ. Згідно попереднім договором купівлі-продажу, це мали зробити до 20 листопада 2012 року. Однак реєстрація в бюро так і не відбулася у встановлені терміни. Як вважають в "Екторнетах", виключно з вини "Юральянс".

Компаніям вдалося самостійно провести державну реєстрацію права власності - на день пізніше, ніж це було зазначено в договорі, 21 листопада. А в січні 2013 року "Юральянс" направив на адресу "Екторнетов" лист, в якому наполягав на поверненні забезпечувального платежу. На думку юристів, вони мали право вимагати свої гроші назад, оскільки не виконали зобов'язань через виникнення "форс-мажорних обставин".

У виникненні цих обставин юристи звинувачували своїх партнерів: мовляв, у "Екторнет-7" і "Екторнет-12" були якісь невідповідності в статуті компаній, що і стало причиною відмови реєстрації права власності в БТІ. Однак це версія не витримує ніякої критики: за 4 дні до підписання договору "Екторнети" внесли необхідні зміни до статуту, а, значить, ніяких формальних перешкод для позитивного рішення БТІ не було. Більше того: якщо фахівці з "Юральянс", проаналізувавши документи "Екторнетов", виявили невідповідності в статуті, чому вони не вказали на це відразу, і не спробували вчасно виправити помилку? Що це - неуважність і халатність чи злий умисел?

Крім того, навіть студент-юрист знає, що відмова в праві реєстрації в Бюро технічної інвентаризації не можна зарахувати до форс-мажорних обставин. Оскільки такими є тільки такі, які виникли в результаті абсолютно непередбачених подій. Фірма, спеціально найнята для юридичного супроводу угоди, яка працює на ринку України і знає, які можуть бути бюрократичні зволікання, не могла не враховувати можливість відмови БТІ. В іншому випадку виникає питання або про профпридатності юристів, або про те, що діяли вони за заздалегідь "затвердженим планом". Цим пояснюються наступні кроки адвокатської фірми.

Всіма правдами і неправдами "Юральянс" добивається рішення суду першої інстанції (посилання: рішення по "Екторнет-7" і "Екторнет-12" ) про переоформлення торгових центрів на себе. Судове рішення було прийнято в такому поспіху, що в договорі, прописаному в рішенні суду, навіть не вказали терміни оплати "Юральянс" всієї суми за купівлю торгових центрів, зате зобов'язали передати йому майно протягом трьох (!) Днів.

Втім, це як раз пояснити нескладно: статутний капітал адвокатської фірми становить 54,5 тисячі гривень. Тоді як вартість двох торгових центрів коливається в межах 16 мільйонів доларів. При цьому тексти рішень двох різних суддів (Олени Чинчин та Алли Пригунова) по двох справах чомусь абсолютно ідентичні.

Замість того, щоб визнати право власності на будівлі в Дніпропетровську за "Екторнетамі", Київський господарський суд все перевернув з ніг на голову. У судовому рішенні від 13 липня 2013 сказано, що саме відповідач (тобто, "Екторнети") всіляко ухилявся від виконання договору з "Юральянс". Тим же рішенням суд наклав заборону на будь-яке відчуження торгових центрів.

Навіть для України, де часто виходять за рамки правового поля, це - кричущий, безпрецедентний випадок, який може мати довгограюче наслідки для бізнесу, що намагається відстояти свої права в суді. Представники "Екторнетов" подали апеляцію до Київського апеляційного господарського суду, сподіваючись на перегляд рішення суду першої інстанції. За законом, апеляційний суд зобов'язаний прийняти рішення протягом двох місяців. Однак з подачі заступника голови суду Володимира Андрієнка почалося штучне затягування процесу. Використовувався перевірений механізм: зміна складу суддівської колегії, при кожній з яких знову починався відлік двомісячного терміну. При такому підході процес апеляції можна затягувати до безкінечності. Наступний раунд в Апеляційному госпсуді, який відбудеться в середу, повинні будуть вести судді Лідія Рєпіна, Алла Тищенко, Петро Авдєєв (у справі "Екторнета-7"), і Лариса Смирнова, Людмила Чорна та Євген Шаптала (у справі "Екторнета-12" ).

Як же так вийшло, що судді всіх інстанцій - Чинчин і Пригунова з Господарського суду, а також суддя Володимир Андрієнко, який зробив все, щоб затягнути процес апеляції, виявилися такими чуйними до побажання небагатій маловідомої юридичної фірми? Відповідь лежить на поверхні. У адвокатської контори, за інформацією з професійних кіл, є покровителі у політичній сфері. І, якщо подивитися на історію "Юральянс", то з'ясовується, що в різний час до складу її засновників входили Олег Бойко (давній друг і діловий партнер народного депутата Миколи Катеринчука) і Сергій Дідик, який має спільний бізнес з Бойком. А в 2013 році компанія перейшла у власність офшорної фірми на Маршалових островах, і її кінцевий бенефіціар невідомий.

Варто, однак, врахувати, що чотири зміни суддівської колегії в Апеляційному суді по справі "Юральянс" навряд чи були можливі без "кураторства" на найвищому рівні. І мова тут йде не про пересічних нардепів, а, швидше, перший особах уряду чи президентської адміністрації часів Януковича.

Як не сумно це усвідомлювати, але після перемоги Майдану і приходу до влади демократичних сил в країні мало що змінилося. На жаль, всі розмови про люстрацію корумпованих суддів поки так і залишилися розмовами. Ті представники "сліпий" Феміди, які завжди душили чесний бізнес, продовжують спокійно працювати на своїх посадах, очікуючи або команди зверху, або хабара від одного з учасників процесу. Виникає відчуття, що нескінченне відкладання розгляду питання "Екторнетов" в Апеляційному суді якраз і зумовлене вичікуванням - чи то повернення колишніх покровителів, чи то хабара. А це означає, що люстрація все ж дуже потрібна - питання лише в тому, чи повинна вона торкнутися тільки керівників судів, або і рядових суддів, які беруть участь в сумнівних кульбітах.

У кожному разі, "Екторнети" планують подати звернення до Вищої ради юстиції, Люстраційний комітет і Генеральну прокуратуру, з тим, щоб ці органи оцінили як дії суддів першої інстанції, так і дії тих, хто був причетний до затягування часу в апеляції.

Адже якщо судова система продовжить працювати так само, як працювала, виникає логічне запитання: а як ми збираємося інтегруватися в Європу? Після президентських виборів планується підписання економічної частини Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. А вона передбачає не тільки приведення технологічних стандартів наших підприємств до європейських норм, але й дотримання прозорих правил гри для бізнесу. Поки ж Україна стабільно перебуває у другій сотні рейтингу Світового банку за ступенем легкості ведення бізнесу (цього року ми зайняли 112-е місце). І постійна можливість позбутися свого майна, маячать перед власниками, явно не додає нам балів.

В умовах переддефолтного стану України, коли іноземні компанії тікають з країни, забираючи капітали, і кожен інвестор - на вагу золота, відбуваються речі, здатні на багато років відбити охоту вкладати сюди гроші. Та й як переконати західних інвесторів, що в нашій державі можна і потрібно працювати, якщо ми намагаємося вести справи, керуючись правилом: хто хитріший, то і правий?!