Навіщо Медведчуку Міністерство оборони?

Після перемоги Віктора Януковича на президентських виборах Росія так і не змогла повністю реалізувати свої геополітичні наміри щодо України. Більш того, з цілого ряду ключових напрямків, в першу чергу економічного характеру, політика Києва стала більш жорсткою в двосторонніх відносинах, ніж це було при попереднику Януковича. До того ж за перші півтора року правління нинішнього президента тільки посилилася орієнтація на європейський вектор розвитку. Чого, треба сказати, не відбувалося при Вікторі Ющенку, який віддавав перевагу декларації реальних дій. Паралельно з цим Кремль, судячи з усього, серйозно розчарувався в політиці Януковича. Україна не тільки залишилася незалежним суб'єктом у міжнародних відносинах (відмова від вступу в ОДКБ, невизнання суверенітету Абхазії та Південної Осетії, відмова від вступу до Митного союзу), а й внутрішньоекономічна політика президента України перестала задовольняти відверто проросійським інтересам.

По-перше, Україна приступила до формування стратегії власної енергетичної безпеки. Суть якої грунтується як на розробці та впровадженні енергозберігаючих технологій, так і на диверсифікації енергетичних потоків. По-друге, Янукович цілком чітко позначив своїм пріоритетним напрямком саме інтеграцію в інституційні структури Євросоюзу. Нарешті, вже немає сумнівів у тому, що політика чинного президента, нехай і в завуальованій формі, перешкоджає приватизації стратегічних промислових об'єктів російськими бізнес-структурами. Стосується це в першу чергу підприємств металургійного та хімічного комплексів.

Окремо варто відзначити повне розчарування Кремля в гуманітарній політиці офіційного Києва. На сьогодні Банкова практично заморозила всі пріоритетні для Москви проекти лінгвістичного та адміністративно-територіального характеру. По суті, Україна залишилася офіційно не тільки мономовними, а й унітарною країною.

Враховуючи, що більшість експертів (у тому числі, і російських) відзначають, що "ера Януковича" триватиме як мінімум до 2015 року, Кремль активно шукає нових комунікаторів, лобістів. А також намагається переформатувати двосторонні відносини, відмовившись від прямих контактів тільки з командою Януковича і посиливши контакти з альтернативними центрами.

Очевидно, що в Москві знову зроблена ставка на давніх лобістів Кремля. І зокрема, на Віктора Медведчука . Останній, як відомо, має вельми тісні взаємини з Володимиром Путіним, якого більшість політологів бачить наступним "чотирнадцятирічним" президентом Російської Федерації. Правда, після дрейфу Медведчука в сторону Тимошенко, пряме його повернення у велику українську політику часів Януковича малоймовірно. Водночас, судячи з тієї медіаактивністю, яку Медвудчук демонструє останнім часом, не виключено що він готується пройти в парламент по мажоритарному округу, де спробує сформувати свою групу впливу. А публічні заперечення цих планів, зроблені в одному з останніх його інтерв'ю, є зайвим тому підтвердженням. У кожному разі, Москва поки робить ставку на просування сильних креатур Медведчука на ключові державні пости.

На даному етапі найбільш імовірним (а тому проблемним для Адміністрації чинного президента) бачиться освоєння, скажімо так, "силового вектора", в якому Віктор Медведчук проявляє найбільшу активність. Мова йде як про Міністерство внутрішніх справ, так і про Міністерстві оборони. Костьольна міліції, можна згадати Миколи Білоконя екс-міністра внутрішніх справ, який у 2004 році після поразки Януковича змушений був тікати до Росії, де не без особистої участі Путіна він, як і інші одіозні фігуранти подій 2004 року І.Бакай і В.Сацюк, отримав повне заступництво, включаючи і російський паспорт. Зараз Білоконю ніхто і ніщо не загрожує, що підтверджує інформація про те, що ось уже кілька місяців як Білоконь переїхав з Москви до Києва і живе в своєму заміському будинку, активно налагоджуючи старі зв'язки і готуючись до повернення у владу. Однак, враховуючи довіру і підтримку, які надає Янукович нинішньому міністру Анатолію Могильову, зараз Білоконь максимум може розраховувати на пост першого зама (або одного з двох заступників) голови МВС. Зокрема, під загрозу "ротації" потрапляє генерал-лейтенант Сергій Попков, чиє місце якраз і може зайняти Білоконь. Посада першого зама в структурі МВС є ключовою, а тому така кадрова рокіровка здатна значно посилити позиції Медведчука перед великою сутичкою за вплив.

Куди як більш проблемним в цьому сенсі для президента виглядає Міністерство оборони. Віктор Янукович неодноразово висловлював незадоволення діяльністю Михайла Єжеля, дні якого на посту глави МО, судячи з усього, полічені. Одним з головних претендентів на заміну Єжеля експерти розглядають ще одного неформального висуванця Медведчука. Йдеться про Олександра Олійника , який в даний момент є радником гендиректора "Укрспецекспорту". При цьому Олійник в рівній мірі розраховує як на отримання міністерського поста (програма максимум), так і на крісло першого заступника Міністерства оборони. Олійник, як і Білоконь, вийшов з команди Медведчука, коли той був главою АП Кучми. З 2003 по 2004 роки Олійник працював першим заступником у міністра оборони Марчука. Щоправда, напередодні "помаранчевої революції" він був зі скандалом звільнений за діяльність, пов'язану, скажемо словами президентського указу, зі специфічною "демілітаризацією" Балаклавської бухти Севастополя. В указі Президента у зв'язку із звільненням йшлося, зокрема, про незаконну передачу комерційним структурам майна розформованих військових частин. Згодом Олійник був помічений в серії бізнес-скандалів, що не заважало йому залишатися на держслужбі. Деякий час він займав нехай і незначну посаду в АП, але вона вельми допомагала йому у вирішенні бізнес питань. Цікаво, що Олійник і Білоконь мають спільний бізнес, пов'язаний з виробництвом будматеріалів в Харківській області. Цікаво й те, що Медведчуку при формуванні уряду після перемоги Януковича в 2010 році вдалося включити Олійника до числа кандидатів на посаду міністра оборони, але тоді лобісти Єжеля виявилися сильнішими.

Сьогодні і сам Олійник, і його головний куратор не вважають, що старі гріхи соісканта можуть якось перешкоджати його нинішньому просуванню. А тому призначення Олійника на керівний пост в Міноборони означатиме відразу кілька трендів. Перше: це буде своєрідний психологічний сигнал для всіх. Адже відразу зрозуміло, що означають подібні призначення, і за яку команду треба в такому випадку починати грати. Друге: це буде чіткий інформаційний сигнал, що дійсно відбувається посилення впливу Кремля на президента України через альтернативні центри. Нарешті, третій: це явно позначить невелику тактичну перемогу Медведчука над своїми принциповими опонентами і зокрема над чинним главою АП Сергієм Льовочкіним. Віктор Володимирович адже таким чином ненав'язливо починає заходити на територію Сергія Володимировича. Призначення або не призначення на ключову міністерську посаду Олійника - і є своєрідний тест. Не секрет, що між Медведчуком і Льовочкіним явно йде прихована і не позначена на публіці боротьба за ступенем ефективного впливу, які обидва чинили на Кучму і Януковича відповідно. Медведчук побічно, через якісь деталі намагається довести, що він набагато ефективніше і що тільки він може вирішувати справжні проблеми.

У кожному разі, доводиться визнати, що Кремль обрав нову тактику забезпечення власного впливу на політичну ситуацію в Україні. Кілька розчарувавшись в жорсткій позиції президента Януковича, Москва відновила свій нескінченний проект з впровадження в оточення президента прямих лобістів, чия компрометує залежність не викликає у неї сумніви. У даному конкретному випадку мова йде про Білоконі і Олійнику, які, судячи з усього, підконтрольні Медведчуку. І можливе призначення яких істотно підриває вплив інших груп. Одночасно з цими призначеннями слід очікувати, як мінімум, ослаблення впливу групи того ж голови АП.

І останнє. Проросійська група Медведчука, як це не парадоксально, досі завуальовано, але, тим не менш, лобіює інтереси Тимошенко. Незалежно від перспектив Юлії Володимирівни потрапити до в'язниці, політичний потенціал у даної фігури величезний. При вдалих кадрових маніпуляціях в силових структурах, Медведчук зможе не тільки послабити тиск на лідера опозиції, але і повністю (зсередини) зруйнувати всю систему обвинувачення Тимошенко. Враховуючи особливі відносини Тимошенко з Кремлем, лобісти Медведчука зможуть отримати всебічну підтримку, в тому числі і з Москви. Взагалі, картина, при якій громадянин Росії Білоконь стане керівником МВС, а схильний до специфічних схемами і вельми залежний від зовнішніх впливів Олійник стане міністром оборони, означатиме істотне ослаблення вплив Банкової на внутрішньополітичну ситуацію в Україні. По суті, в Україні починає розігруватися сценарій "пізнього Кучми" або "сучасного Лукашенка", за яким крім російського вектора інтеграції, західний напрямок намертво закривається, а силовики влаштовують провокації проти ... власного президента . В інтересах чужої держави і чужого бізнесу. Так все-таки, навіщо Медведчуку потрібен пост в Міноборони?