Журналісти показали, як живуть бунтівні міста Донбасу

Журналісти Громадського ТБ в різний час відвідали населені пункти Донецької та Луганської областей і зробили короткі замальовки з життя місцевих жителів. У різний час в різних містах і селищах вони побачили одну загальну картину - мешканцям цих місць доводиться адаптуватися до війни і звикати жити в нових умовах.

Про це повідомляє " Сегодня ".

Авдіївка

Місцевий хлопець Андрій Король розповідає журналістам про те, як місто існує в нових умовах і що доводитися робити жителям, щоб вижити.

"Я навіть не знав, що потрапило в мій дім. Я сидів вдома у ванній. Там і спав. Світла не було. Ми о 7:00 ранку встали і пішли оглядати місто (...) Я навіть не відчув, що в мій будинок потрапило ", - розповідає Андрій.

Йому 17 і він живе в Авдіївці. У тій самій, з багатоповерхівок якої видно донецький аеропорт.

"Я не скажу, що я виживаю. У мене гроші є поки що. Виживають бабусі, яким нема за що їсти, коти і собаки ... Зараз є ті, хто не отримує пенсію. Тобто, гуманітарка їм реально допомагає", - каже хлопчина .

Кілька разів Андрій виїжджав з Авдіївки - прилаштував матір і сестру, вивіз бабусю з дідусем. Але сам повернувся додому. Правда, зі своєї квартири перебрався в гуртожиток коксохімічного заводу - там все ще є мінімальний умови для життя, на відміну від більшої частини міста.

У будинках немає ні опалення, ні газу. Взимку бувало так холодно, що в трубах замерзала вода.

"Не буде заводу - не буде міста. Усі так кажуть, бо півміста там працює і завод забезпечує всім, напевно, місто - світло, тепло, вода. Мені здається, якщо він стане - то все", - міркує Андрій.

Дебальцеве

Після місяця боїв у місті Дебальцеве - тиша. І нова влада. Самопроголошена "Донецька народна республіка". З підвалів будинків поступово виходять місцеві жителі. Хто відверто радіє, хтось мовчки розбирає завали - практично кожен будинок несе відгук війни: розбиті стекла, зруйновані стіни.

У місті більше місяця немає світла, опалення, води. Люди готують їжу на вогні перед власними будинками. На центральній площі щодня збирається натовп - за гуманітарною допомогою від "Червоного Хреста", там же можна взяти гарячого чаю або каші у рятувальників.

За попередньою інформацією, в місті залишилося від п'яти до восьми тисяч жителів.

Луганське

Селище Луганське c 19 лютого 2015 було останньою межою оборони української армії на північ від Дебальцеве. Про те, як живеться в прифронтовому селищі, журналістам розповіли місцеві жителі.

Станиця Луганська

В Станиці Луганській люди змогли підлаштувати своє життя під постійні обстріли "Градів". Є пара хвилин затишшя - одразу ж організовують стихійний міні-ринок. З молоком, яйцями і салом. І якби не зруйнований пейзаж навколо, то складно було б здогадатися, що це прифронтове місто в декількох кілометрах від Луганська. Як тільки починається канонада - люди за лічені хвилини ховають весь свій товар з прилавків і ховаються в підвалах або, якщо не встигають, просто падають ниць на землю. Навіть діти навчені це робити. І так кожного дня.

Ті ж, чиї будинки зруйновані вщент, живуть в бомбосховище. У місцевому приміщенні Укртелекому, воно велике - на кілька кімнат. Ліжка там впритул одне до одного. Переважно живуть пенсіонери. Деякі навіть зі своїми домашніми тваринами. Без світла, тепла і води. У повній темряві. Іноді включають генератор, щоб натопити обігрівачами приміщення. У цей час жінки вишивають. Що цікаво, українські рушники хрестиком.

Як повідомляв "Обозреватель", Верховна Рада 17 березня затвердила низку постанов щодо статусу окупованих районів Донбасу та введення на них особливого порядку самоврядування .