Людина на органи

Згідно з даними Міністерства охорони здоров'я України, щорічно в трансплантації серця потребує близько 2 тис. українців, в трансплантації печінки - 2,5 тис. співвітчизників, а в пересадці нирки - більше 4 тис. осіб. У 7-ми працюючих українських центрах трансплантології виконується, в середньому, 112 операцій на рік, з них близько 90% - це операції з пересадки нирок.

Закон "Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів" не змінювався з 90-х, а ті, чиє життя залежить від донорських органів, шукають порятунок на чорних ринках.

"Обозреватель" з'ясував, скільки коштує продати здорові органи, які ціни встановлені на проведення нелегальних операцій з трансплантації і на що готові прості українці заради грошей.

Чорні реалії

Існування в Україні чорного ринку органів - вже давно не новина. Люди, що потребують трансплантації, роками стоять у чергах на "державну пересадку", але, боячись втратити життя, йдуть на крайні заходи і починають шукати нелегальних донорів.

На запит в пошуковій системі "Куплю органи України" видає більше 1 млн результатів. Найчастіше українці бажають продати \ купити парні органи - нирки і легені. Не рідше шукають і донорів, готових віддати частину своєї печінки або підшлункової залози. Найменше оголошень "Обозреватель" знайшов з купівлі \ продажу рогівки ока, крові або частини кісткового мозку.

Ціни в подібних оголошеннях сильно відрізняються.

В оголошеннях донори, природно, вказують, що всі витрати з проведення операції, відновного лікування і, при необхідності, переїзду, на себе бере людина, що купує орган. Як правило, нелегальні операції з трансплантації на території України не роблять - немає фахівців, ліків і клінік.

Зате в сусідній Росії, судячи з оголошень, призвести пересадку будь-якого органу можна, але ... за великі гроші.

Експеримент "Обозревателя"

Щоб перевірити, на що готові піти прості українці, заради грошей, ми вирішили особисто зустрітися з тими, хто в мережі пропонує продати свої органи. Оголошення знайшли в одній з груп соціальної мережі Вконтакте.

Дівчина на ім'я Жанна насправді виявилася Андрієм. Хлопець з Київської області всерйоз хотів продати нам нирку. Згідно придуманої історії, орган шукаємо для себе, діагноз - хронічна ниркова недостатність, операція потрібна в терміновому порядку, платимо 30 тис. доларів готівкою, всі супутні витрати - теж беремо на себе.

Зустріч призначаємо в людній частині міста, в кафе недалеко від М. Хрещатик спеціально приїхав хлопець без зазору показує довідки про те, що повністю здоровий.

"Зараз такий важкий час. Ви ж розумієте, що перед операцією доведеться повторно здавати аналізи і є ймовірність, що Ви мені не підійдете", - говоримо хлопцеві.

"Мені дуже потрібні гроші, так що я готовий до будь процедурам. Резус-фактор і група крові у нас збігаються, інфекціонку я не хворів, значить, все вийде", - запевняє нас Андрій.

Хлопець каже, що повинен бути впевнений в тому, що ми його не "кинемо" - він відразу ж просить протягом декількох днів передати йому готівкою 5 тис. доларів. Ми не погоджуємося, говоримо, що це дуже чимала сума, і розмова в цю ж секунду повертається в інше русло. Андрій різко встає і йде із закладу. Наздоганяємо його на вулиці, а він, роздратовано йдучи, каже:

"Ні діалізу, у тебе немає діалізу! Ні вени для прокапування, а це ж усім почечникам роблять! Якийсь розлучення!"

Недосконале законодавство

Розвитку чорного ринку органів в Україні сприяє недосконале вітчизняне законодавство. Закон "Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини" не змінювався з 1999 року, але ж він має сотні негативних відгуків від експертів.

Перший і найочевидніший недолік документа - відсутність дозволів на посмертну трансплантацію: донором будь-якого органу для хворого може стати лише кровний родич або чоловік \ дружина. Цей факт породжує ще більшу проблему - величезний попит на донорські органи. За даними Міністерства охорони здоров'я, з тих, чиє життя залежить від трансплантації, на операцію лягають лише 2% людей, а що залишилися 98% - помирають або, якщо дозволяє фінансове становище, шукають легальних або нелегальних донорів за кордоном.

У лабораторії хронічного гемодіалізу Запорізької обласної лікарні дуже стурбовані недосконалим законодавством. Тут живе 1,8 млн осіб, 1600 з них - люди з хронічною нирковою недостатністю. При цьому ліжок для діалізу у місцевому медцентрі - не більш 300-та. Виходить, що пацієнти, які потребують пересадки нирки, не можуть знайти донора, адже цьому перешкоджає закон, і не можуть підтримувати свою життєдіяльність, адже у держави немає грошей, щоб відкрити і містити достатню кількість гемодіалізних центрів.

Запорізький хірург-трансплантолог Олександр Никоненко розповів, що багато українців, які очікують пересадку того чи іншого органу, стає в донорську чергу в Білорусії.

"Все тому, що в Білорусії закон про трансплантацію органів передбачає презумпцію згоди. Тобто людина, що має карту донора, за життя дає свою згоду на те, що після його смерті органи можуть бути використані для порятунку життя іншої людини. У Німеччині, де діє презумпція незгоди, дітям з дитячого саду вкладають в голови інформацію, що донором бути почесно. Канцлер Німеччини Ангела Меркель під прицілом телекамер підписала донорську картку, в якій дала згоду, що після її смерті у неї візьмуть органи для пересадки хворим людям. Навіть при такому законі , в Німеччині дуже високий відсоток згоди при заборі донорських органів ", - зазначив Никоненко.

Стан вітчизняної трансплантології не може не засмучувати українських лікарів, але вплинути на ситуацію, як зізнаються самі, вони не можуть. Відкриті листи, публічні благання і тисячі українців, які так і не дочекалися операції, - ніщо досі не змогло вплинути на українських законодавців. Фактично, Україна сама сприяє розвитку чорного ринку донорських органів.