УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Таємний тунель у Європу і люди СБУ

1,6 т.
Таємний тунель у Європу і люди СБУ

На судовому процесі над організаторами 700-метрового підземного тунелю під кордоном України проявляється все більше цікавих деталей. Реальна українська історія з реально проритим під землею тунелем між Україною та Словаччиною для перекидання контрабанди в Європу могла б стати сценарієм фільму, що претендують на "Оскар". - Кокаїн чий був, хто приніс в будинок? - Запитує підсудного суддя. - Не мой. Там робітники на будівництві працювали, напевно, їх, - скромно відповідає обвинувачений. Що там знамените кіно російського режисера Мамина "Вікно в Париж" про вигадані бідних фабрикантах і викладача музики, які через віртуальне вікно з однієї держави хотіли заробити трохи валюти в іншому. Реальна українська історія з реально проритим під землею тунелем між Україною та Словаччиною для перекидання контрабанди в Європу могла б стати сценарієм фільму, що претендують на "Оскар". "Кокаїновий діалог" - це із залу суду в Ужгороді. Тут розглядають справу про небачену афері: під державною кордоном України знайшли "лаз" в Словаччину - тунель довжиною 700 метрів! У суді можна почути ще багато цікавого. Але найцікавіше, що про хід справи, яка набула міжнародного розголосу, не повідомляють ні ЗМІ, ні громадськість, ні міліція, ні СБУ, ні прокуратура. Обвинувачених, до речі, незабаром після затримання відпустили на свободу. Справу розглядають тихо-тихо. Все відбувається так, начебто мова йде не про порушення цілісності суверенної України - державного кордону, а про порушення відносно чиєїсь приватної власності. "есбеушна НОРА" А між тим не все так просто: тунель з України в Словаччину рили в елітному районі, на околиці Ужгорода, де здебільшого мешкають працівники СБУ - нинішні і колишні. Заборонені товари переправляли з підземного гаража, через вхід в лаз з дому на ділянці, наданій ... управлінням СБУ своєму працівникові. Контрабандний тунель називають тут, на Закарпатті, просто - "есбеушна нора". "Тунель" знайшли словаки на своєму боці. Була там якась приватна фірма, склади, стояв туалет, а під туалетом, точніше, його імітацією, і відкривався лаз підземної нори, що веде з України. Довжина тунелю вражає. 480 метрів тунелю із загальної його протяжності пролягають на словацькому боці і закінчуються в промисловому районі між селами Вишнє і Нижньо Нємецьке. Всередині він зроблений у вигляді труби, зафіксованої сучасними матеріалами, діаметром сантиметрів 90. Людина крізь нору при бажанні пролізе сам, пов'язаний - допоможуть ті , кому це вигідно фінансово. Товар по тунелю перевозила вагонетка, така, як у шахтах. Причепів до неї було 16. Працював підземний поїзд на електриці. Словаки в тунелі знайшли 13 000 блоків сигарет, відразу зробили заяву, що ці сигарети йшли по тунелю з України. Настала пауза: українська розвідка ніяк не могла "знайти" тунель на нашому боці. Приїхала розвідка зі Словаччини, допомогла колегам. В "норі", вже української, знайшли кокаїн і п'ять паспортів афганців-нелегалів. Фахівці стверджують, що паспорти підкинули самі ж "есбеушники" для того щоб справа не забрали на розслідування із Закарпаття в іншу область. Але це було пізніше ... Кажуть, що насправді тунель виявили навіть не фахівці з словацької служби безпеки, а німецькі розвідники, які відстежували шлях контрабандних сигарет на ринку їх країни. Ви вірите в те, що майже на самому кордоні, під самим носом всіх спецслужб кілька років повноцінно функціонував тунель довжиною 700 метрів і майже метр у діаметрі, така собі безкоштовна, безвізова, ніким неконтрольована дорога в сусідню країну, а наші спецслужби про це не знали? То-то. Проте, скандал був великий. У світі заговорили про те, що до функціонування підземного тунелю під кордоном України причетні генерали СБУ і прокуратури - місцеві, закарпатські та столичні. Тунель знайшли ще в липні минулого року. На всіх телеканалах і в центральних газетах словацька служба охорони держави, їхні міністри в подробицях розповідали про "тунелі" у землі під кордоном України і підраховували збитки, нанесені контрабандистами їх державі. "Тунель" транслювали, показували з різних сторін і майже щодня звітували перед громадськістю . Словацька влада поважає свій народ. В Україні замість цього журналістам, які намагалися показати людям "есбеушна нору", - виривали з рук мікрофони. Пізніше розслідування стали вести всі ті ж особи - працівники служби безпеки та прокуратури з Закарпаття. Здається, прогноз скептиків вірний: винних не буде. Одну з наіцінічнейшіх афер міжнародного масштабу - проритий під державним кордоном контрабандистського тунель, до суду передали за небачено короткий термін - півроку. А затриманих у серпні контрабандистів відпустить на волю через п'ять місяців, без застави. Головними ж у справі контрабандного тунелю залишаються - покійниця і якісь люди похилого віку. Але на кого з них оформлений будинок, під яким починався тунель, суд досі встановити не може. До суду старі не ходять. - Не знаєте, що робити? Наведіть їх примусово, - сказав міліціонерові суддя. "САМІ вирили - САМІ ХОВАЮТЬ" - У суд підете? - Вітаюся з бабусею Тамарою з вулиці Запорізькій, "свідком риття тунелю". - Не піду. Я що, ту нору рила? Самі рили - нехай самі і ходять. У мене там був город, років з 20 його обробляла, і ніяких тунелів-нор там не було, - сердиться. Кажу, що міліція буде приводити її до зали судових засідань примусово. - Нехай, але хіба, як назад привезуть, хоч хліба по дорозі куплю. Запитує, чи будуть бабу Лізу, бабу Марину і бабу Сюзанну везти, бо вони ще старіше її. - Я саджу кромплі (картопля - Прим. авт.), прийшли такі стрижені, кажуть мені: йди звідси, баба. Я в сльози, питаю чого моє забирають, бо під самим кордоном, будуватися тут не можна, навіщо це їм? А вони шкіряться: менше знаєш - більше живий. - Коли у вас город забрали? - Запитую. - Це вже років шість-сім буде, - вважає роки зі смерті чоловіка. - Скажіть нам, темним, як тим крутим з СБУ плани дали? Ми, мешканці вулиці, ходили, просили, а нам говорили: не можна тут будуватися, заборонено законом, тому що тут межа. Так закони, що, для бідноти? Як забирали городи у людей, тоді ніхто з Запорізької не знав, що там, де ще вчора вони садили картоплю, будуть чинно ступати черевики працівників СБУ. Але в службових цілях. Саме тут, на городах, в якихось 100 метрах від державного кордону "есбеушники" буду будувати житло. Зараз під прикордонною смугою не вдома - вілли. Такі на зарплату держслужбовця не побудуєш. Земельні ділянки працівники СБУ отримали тут в 2004 році. Вілла під номером 57 на нинішньої Запорізької, а по-старому - Галагури, на околиці Ужгорода. Величезний будинок, під червоною черепицею і з кованим парканом, задоволення не з дешевих. Ділянка, на якій стоїть будинок з червоним дахом, отримав пан Горбань, працівник СБУ, від свого управління, так, як і отримували інші його колеги, які зараз живуть на цій вулиці. За будинком - територія вільна, хіба що кордон, біля будинку - прикордонний стовп. Горбань вже начебто не в спецпідрозділі. Хоча в даній структурі, кажуть, колишніх не буває. Отже, факт залишається фактом: саме на ділянці працівника СБУ, в гаражі цього вотдома під 57-м номером, і розмістили початок "тунелю в Європу". Найближчі сусіди тунелю - працівники СБУ. Діючі. Що, крім сигарет, найбільш ходового контрабандного товару на Закарпатті, перекочовує під землею з країни третього світу до Європи? А що завгодно! Героїн, кокаїн, раби - нелегальні емігранти, діти як товар для збоченців, людські органи для пересадки і самі живі "донори" - для вирізування у нещасних серця або нирки. ... А між тим судові слухання тривають. За легендою, "есбеушник" Горбань ділянку продав Юлії Стігуре, селянки з Раково. З цієї ж легендою, начебто б і новобудова за двометровим парканом є також власністю тієї ж селянки. Чому за легендою? Та тому, що такі казки слухають, здається, тільки в суді, та ще в кабінетах слідчих, які вивчали цю справу. Документів про продаж цієї ділянки ніхто не бачив. Як і документів про те, хто ж зараз є власником будинку з "норою в Європу"? Викликана до суду нотаріус пояснила "вашої честі", що не може без дозволу свого "клієнта" говорити. Хто "клієнт", тобто власник будинку, суддя у нотаріуса чомусь не запитав. В дірі паркану на Запорізькій, 57 я знайшла неотриманий адресатом квитанцію?? про оплату за світло. Згідно квитанції, за спожиту електроенергію в грудні 2012-го повинна розрахуватися Юлія Стігура. Але, на жаль, вона не зможе цього зробити. Нещасна, з якої зараз роблять "найголовнішого" контрабандиста країни, померла ще п'ять років тому. А кого судять? Хто підозрюваний? Два брата - Василь і Михайло за прізвищем Малиш. Обидва - підприємці, живуть з сім'ями в Ужгороді. Їх затримали в серпні. Жителі з Запорізької говорять, що саме вони, а точніше - старший, Василь, і будували цю віллу з тунелем. Про покійної Стігуре тутешні старожили ніколи й не чули. Брати-закарпатці, затримані в Криму, кажуть, що Стігура була їм тіткою. І ще кажуть, що будинок на Запорізькій, 57 - НЕ їх. Але що цікаво: тітка після смерті спадщини їм не залишила. Навіщо ж вони ходили в будинок на Запорізькій? - Ми приїжджали, ваша честь, туди годувати собак, - пояснюють Малюки, зараз за фабулою СБУ - головні контрабандисти України. Собак, які охороняли "нору в Європу", - перестріляли. Правда, тільки двох. Вівчарок. Третю, лайку, залишили в живих. - Знаєте, чому вбили вівчарок? Це були собаки прикордонників, а це був чіткий слід, який міг вивести не на тих підставних братів-клоунів, а на справжніх власників контрабандного тунелю. У прикордонників кожна собака має свій паспорт і номер, - каже літній чоловік із Запорізькою. Той, що з бідних жителів вулиці. Багаті сусіди 57-го номера закривають двері перед носом журналістів. НОРА НА НОРЕ ... Михайло Темнов, розвідник спецпідрозділу в минулому, а нині один з експертів з виявлення нечесних чиновників усіх рангів, впевнений, що про тунель на Запорізькій, що неподалік від аеропорту , було відомо і СБУ, і прокуратурі давно і дуже добре. - Нехай ніхто не розповідає казки, що не знали. Це - нонсенс. Розвідники і контррозвідники відпрацьовують всі прикордонні села і вулиці до найдрібніших дрібниць. Там навіть про новий гнізді птиці знають, а про тунель в іншу державу - ні? Нехай нікого не смішать. Темнов каже, що занадто довго він працював в "системі", щоб не знати правду: однозначно функціонування цього тунелю - це бізнес ввисокіх чиновників. Це бізнес, на який був поставлений гриф "таємно - не чіпати" генералами СБУ і прокурорами високих рангів. Тільки на сигаретах тунель заробляв своїм власникам мільйони доларів. "Товар" з України прибував на підземному поїзді, а на словацькому боці його перевантажували у вантажівки, в які містилося по 15 000 блоків сигарет. Це - одна "ходка". Міністр внутрішніх справ Петер Казимир, міністр фінансів Словаччини припускають, що контрабандисти могли завдати збитків державі на 50 мільйонів євро тільки через контрабандні сигарети. "Тунель був побудований за новітніми професійним технологіям", - додає Тібор Гаспар, начальник словацької поліції. ... А тим часом у залі судового засідання в Ужгородському суді і в далі озвучуються "легенди". Двоє братів, які, за фабулою розслідування скандальної " нори "місцевими слідчими СБУ, є головними винуватцями, ходять до суду, як на роботу, і розповідають" вашої честі "нові небилиці, нові казки, у фіналі яких виявляється, що будинок, побудований на ділянці працівника СБУ, де і функціонував контрабандний тунель, це і не будинок, а так собі, привид. Нібито покійниця будинок не будувала. Нещасна, вмираючи в глибокій сільській нужді, явно і поняття не мала, що є доларової мільйонеркою. Брати Малюки також говорять судді, що не є власниками, і не будували взагалі нічого: ні вдома, ні тунелю. Так все-таки: чий будинок, в якому починався тунель з міні-поїздом в іншу державу? Олексія та Івана. Саме так стверджують зараз у суді брати, що ходили годувати туди собак. Якого Олексія та Івана? А прізвища їх обвинувачені не пам'ятають. Залишається повірити, що дійсно під самим носом всіх українських спецслужб кілька років поспіль повноцінно функціонував тунель довжиною 700 метрів і метр в діаметрі - безкоштовна, безвізова, ніким не контрольована дорога в сусідню країну. А вони, бідолаха - СБУ, міліція, контррозвідки - про це нічого не знали. Ну не знали зовсім нічого. Світлана Мартинець, Експрес онлайн