На Донбасі мати загиблого героя АТО побили зі словами "народила нацика"

У соціальній мережі Facebook поширюється лист мешканки Донецької області Галини Бражник, брат якої загинув рік тому під Іловайськом.

36-річний Володимир Бражник був похований у Дніпропетровській області, як "тимчасово неупізнаний захисник України". В результаті декількох ДНК-експертиз впізнання відбулося і наприкінці весни чоловіка перепоховали на малій батьківщині, у Красному Лимані, який знаходиться під контролем українських військ. Відразу після похорону мати героя була побита в маршрутному таксі. Жінка, яка напала на неї, називала маму Бражника "матір'ю фашиста". А місцеві правоохоронці підняли на сміх 62-річну постраждалу, коли вона прийшла в міський відділ міліції, щоб захистити свої права.

"Обозреватель" дізнався подробиці.

"Наша доблесна міліція знущалася над нами багато днів, - розповідає Галина Бражник, сестра загиблого. - На розшук брата ми подали 3 жовтня, і лише 14 листопада у нас взяли ДНК для експертизи. Потім ми чекали на відповідь, з'ясувалося, що потрібен додатковий аналіз ДНК. 15 січня взяли додатковий аналіз ДНК у дитини брата. І знову - тривале незнання, очікування результату і листування з органами міліції. Остаточна відповідь, як потім дізналися, прийшла ще в березні, але нам про неї не повідомили. Дружина брата дізналася про результат випадково, 20 травня, зіткнувшись на вулиці зі слідчою, яка йшла на роботу і не відповідала на дзвінки. Слідча сказала: "А ви хіба не знаєте, що він загинув?" Дружина (вже вдова) запитала слідчу: "Чому ви мені говорите про це тільки сьогодні, через 2 місяці, та не відповідаєте на дзвінки?" Слідча знизала плечима".

36-річний Володимир Бражник жив і працював у Донецьку, у нього був свій бізнес - бронювання і продаж авіаквитків корпоративним клієнтам. Після того як Донецький аеропорт був захоплений терористами, Володимир виявився банкрутом. Він кілька місяців допомагав українській армії як волонтер, передаючи речі, продукти і воду, а потім пішов добровольцем в загін "Тимур" до Тимура Юлдашева.

Читайте: Ми взяли в полон 5 російських танкістів - нові відео, що доводять участь Путіна в тероризмі

"Володя до середини липня возив на передову в Слов'янськ і Красний Лиман українським військовослужбовцям їжу, шкарпетки, - розповідає сестра загиблого бійця. - Він навіть не служив у армії за станом здоров'я. Були проблеми з кишечником і плоскостопість. Потім сказав, що поїде по справах. Не пускали. Він відповів: "Я молодий чоловік і повинен йти захищати свою землю, там є бійці, яким по 50-60". Мама плакала, а він: "Ображайтеся - не ображайтеся, а я повинен бути там". Він добре вчився, знав історію, закінчив університет. У липні вже був з Тимуром Юлдашевим у військовому таборі на Саур-Могилі та її звільняв, хоча у нього не було військової підготовки. Коли Юлдашев загинув, вони з товаришем примкнули до 25-ї аеромобільній бригаді, та 5 днів були в оточенні під Іловайськом, без їжі та води. Зв'язок з братом зник 15 серпня, а загинув він 29-го, при виході з котла. Коли їм дали "коридор", він у цьому "коридорі" був розстріляний російськими військами - це все мені відомо від хлопців, які залишилися живі".

Читайте: Захоплений під Іловайськом боєць АТО розповів про свій полон в "ДНР"

Бражник був похований у Дніпропетровську, на Краснопільському кладовищі. Як зазначає сім'я загиблого, ставлення до пам'яті бійців АТО в Дніпропетровській області кардинальним чином відрізняється від ставлення в Донецькій області.

"Володіна дружина поїхала туди, на тимчасовій могилці був вінок, все було доглянуто. З великою повагою ставляться до загиблих за Україну людей в Дніпропетровську. На хресті було написано "тимчасово невизнаний захисник України". Але ми його перепоховали в селищі Торське, на рідній землі, в Краснолиманському районі, біля дідуся та бабусі", - говорить Галина Бражник.

Через три дні мати загиблого піддалася нападу в маршрутному автобусі.

"Ми їхали за покупками з мамою, в маршрутці з нами опинилися підлітки з футбольного клубу "Олімпік" (Донецьк) та їх тренер. Вони всю дорогу розповідали, які у них в Донецьку хороші "ополченці", і як вони ненавидять "укропів" і "нациків". Розповідали, як добре живеться в Донецьку, а тут хтось із пасажирів сказав: "А ось сидить мама фашиста". Одна жінка схопила маму за чорний, траурний, шарфик з криком: "Ти народила нацика!" Схопила за шию, за обличчя - все обличчя було подряпане і руки в ранах. Я відтягувала жінку, що напала, а вся маршрутка спостерігала. Діти - по 15-16 років - сміялися. Тренер не зробив їм зауваження", - описала інцидент Бражник.

Читайте: Не кличте війну в свій будинок: боєць АТО розповів, як втратив друзів під Іловайськом

Даний факт зафіксований співробітниками міліції, які прибули на місце подій. 6 червня 2015 постраждала зняла побої і до 13 серпня слідчі дії з нею не проводилися. Тому жінка вирішила особисто звернутися до міськвідділу міліції за роз'ясненнями. Де, як стверджує сім'я Бражник, потерпіла зіткнулася з ігноруванням проблеми і насмішками.

"13 серпня 2015 мама пішла в Краснолиманський міський відділ міліції хотіла потрапити до слідчого або до начальника, дізнатися, як же просувається справа. А там 4 мужика сидять у вартівні, на вході, та сказали їй: "Що ти хочеш, він вже давно похований. Іди, баба, звідси ". Зверталися "на ти" до моєї мами, якій 62 роки. До слідчої не пропускали. Сміялися в обличчя. Казали: "Я тебе пропущу, а ти там на неї, на слідчу, накинешся". Мама обурилася, сказавши, що вона мати героя і вимагає до себе поважного ставлення, і почула: "Іди звідси". Коли я з приводу цього випадку звернулася до керівництва Краснолиманського МВ, мені начальник відповів, що такого просто не може бути. Моя мама плаче кожен день і каже: "Невже мій син загинув, щоб цей бєспрєдєл і далі продовжувався?" - каже Галина Бражник.

Читайте: Генштаб назвав кількість загиблих бійців ЗСУ в Іловайському "котлі"

Нагадаємо, начальник відділу по боротьбі з наркоторгівлею Краснолиманського міськвідділу міліції Сергій Линник минулої весни перейшов на роботу в "контррозвідку "ДНР", ставши її начальником.

Як писав "Обозреватель", Линник з автоматом воював проти України і після звільнення Красного Лиману організував "партизанський загін" проти ЗСУ. У липні минулого року Сергій Линник був заарештований. Йому загрожував тюремний термін від 10 років і більше. Але вже восени колишній "контррозвідник "ДНР" повернувся до рідного Красного Лиману, заявивши, що у правоохоронців України до нього немає претензій.

За коментарями щодо неетичної поведінки працівників Краснолиманського міського відділу міліції "Обозреватель" звернувся до керівництва УМВС України в Донецькій області. Нам повідомили, що факти підтвердилися частково і за ними зараз ведеться перевірка. Розслідування факту побиття матері Володимира Бражника триває.