Перед вибором в Росії
Цікава зараз складається ситуація. У моєму регіоні, де губернатор Чиркунов не з Едра (Пермський край), як і його свита, не надто користуються популярністю серед народу, заради якого працюють (?), І чесні вибори програли б, але не краще і у всіх інших, де Едро очолює регіони. У кожному разі, партія влади у всіх регіонах почувається добре, якщо не сказати відмінно. І якщо губернатори у нас призначаються, то ті ще малі залишилися вибори депутатів до місцевих міськдуми і заксобранія і зовсім вже рідкісні вибори мерів (хоча тут шансів було більше, але тому їх і згорнули; в Пермі вже немає прямих виборів мера) відомо як проходять, тобто ніякої вам об'єктивності та реальної демократії. Таким чином, в головах людей складається міцний зв'язок, що ні вибори, ні призначенці однаково не допомагають, однаково погані, що ставить міцний хрест на виборах. Але ж відомо, що путіно-медведінскіе призначенці перефарбувалися з самих різних партій, що також ставить хрест на багатопартійності. Всі ці ігри як би в демократію ведуть до повного нівелювання всіх основних демократичних інститутів в масах. І вимальовується зовсім не райдужний майбутнє. Росії цілком може грози не Туніський сценарій (де, до речі, через надмірно ревнивою зачистки політичної сцени у свій час до цих пір гостра нестача міцною опозиційної партії і яскравих лідерів), а справжнісінький військовий націоналістичний путч. До цього вже є безліч передумов, хоча, можливо, час ще є. Адже не хотілося б подібно древнім кельтам, примудряється поєднувати досить цивілізовану культуру і кровожерний вдачу (особливо у воїнів), що населяли колись майже всю Європу, розбитих високоорганізованими римлянами і добитих звіроподібного готами, залишитися компактно проживати тільки в Ірландії, досить північній і невеликій країні, частина якої до того ж належить Великобританії, а бретонська мова (останній мову з кельтської групи) на межі вимирання. Однак, чим довше ми затримуємося в дикому Середньовіччя, тим ближче до цього. Та й Середньовіччя у нас зовсім вже жалюгідне: без лицарів і честі, зате з жахами тієї епохи. Якщо ж і є люди, які претендують на це звання, то вони чомусь суцільно з опозиції, а не з придворних кулуарів. Тут хочеться згадати гвардію кардинала і королівських мушкетерів, але це вже інша історія ...
