Бузина: Тимошенко - миша в мишоловці

Арешт Юлії Тимошенко 5 серпня 2011 року - не просто найбільш резонансна подія цього літа в житті України, а кінець цілої епохи. На наших очах руйнується гігантська політична піраміда. Руйнується з тріском і піротехнічними ефектами, як і належить в будь-якому сучасному шоу. За цим тріском може забутися головне: дванадцять років тому Юлія Володимирівна вперше стала самостійною політичною фігурою, вдало скориставшись крахом своєї "даху" в особі отбившего у в'язницю "найвільнішою країни світу" екс-прем'єр-міністра України Павла Лазаренка.

Тоді Тимошенко ще вміла домовлятися. Залишитися в політиці їй дозволив особисто президент Леонід Кучма. "Стерти" Юлю в пил (в переносному, а не прямому сенсі) у Леоніда Даниловича на той момент були всі можливості. Однак президент-дніпропетровець пошкодував чарівну землячку і залишив її "жити" в українській політиці. Загалом, завдяки цьому акту "благодійності", ми і мали можливість насолоджуватися в подальшому тим феєричним шоу, яке подарувала країні невгамовна актриса, загралися, зрештою, настільки, що навіть "забула" рідну російську мову.

Даруючи Юлі "життя", видатний "многовекторнік" Кучма навряд чи підозрював, що вже через кілька місяців США нав'яжуть йому як прем'єр-міністра "блудного сина" Віктора Ющенка, а той візьме Юлію Володимирівну в уряд віце-прем'єром з ПЕК - тобто , куратором улюбленої нею ще з лазаренківських часів газової труби.

Бавлячись цією трубою, як тюбиком помади, Юлії Володимирівні вдалося зробити безліч подвигів - потрапити у в'язницю в 2001-му, "переконати" голови Печерського суду Замковенко випустити її на волю, перемогти на Майдані, внісши на власному горбі Віктора Ющенка в президентське крісло, посваритися з Ющенком за те, що він запустив на ринок в 2006 році відоме "РосУкрЕнерго" і присмоктався до її улюбленої "трубі", повернути собі посаду прем'єр-міністра (а заодно і "трубу") і укласти ще більш дивне угоду з Російською Федерацією з газу, щоб знову опинитися в тій же камері. Історія, гідна пера Дюма!

В черговий раз публіка ставить запитання: що буде з Тимошенко? МЗС Російської Федерації виступив з офіційною заявою, зажадавши "неупередженого" суду над Юлією Володимирівною і нагадавши, що газові угоди між Україною і Росією укладалися відповідно до національного законодавства двох країн. Сполучені Штати теж "підписалися" за неї, закликавши розглянути питання про її негайне звільнення. Кілька політичних партій (у тому числі "Фронт змін" Яценюка і "Свобода" Тягнибока) піддали діяльність влади щодо арешту Тимошенко різкій критиці. А на Хрещатику з'явилися намети депутатів-бютівців, закамуфльовані під суспільні "приймальні".

Все, що ви прочитаєте далі, всього лише - моя особиста думка. Це не апологетика або "бичування" Юлі, а спроба прогнозу. Арешт Тимошенко - несподіваний і сильний хід влади. Ще в п'ятницю вранці його ніхто не чекав. Але будь-який сильний хід викликає і активну відповідну реакцію.

Позиція Сполучених Штатів - абсолютно зрозуміла. Юлія Володимирівна давно використовується Вашингтоном як знаряддя "керованого хаосу" в Україні. Наявність Павла Лазаренка в заокеанській "Лук'янівці" зробило г-жу Тимошенко американської "лялькою" ще в ті часи, коли її "патрона" визнали карним злочинцем. Але висаджувати спецназ на Лук'янівку, 13, американці навряд чи стануть. Тимошенко - НЕ Бен Ладен.

Що стосується Росії, то і Путіну, і Медведєву не дуже приємно буде дізнатися, що газова угода з ЮВТ (якщо її, звичайно, засудять) була укладена з не зовсім законослухняною людиною. Проте МЗС РФ вимагає всього лише чесного суду, а не негайного звільнення Тимошенко. Іншими словами, заява з боку Росії - це не стільки вимога негайно випустити підсудну № 1 в Україні, скільки спроба психологічного тиску на Януковича і Азарова на майбутніх газових переговорах. Крім того, для "націоналістки", якою хоче виглядати Юлія Володимирівна в очах своїх виборців, співчуття з боку "москалів" - це, швидше, мінус, ніж бонус.

Яценюк і Тягнибок публічно співчувати Тимошенко як істинно українські джентльмени просто зобов'язані. Але в щирість двох вищезгаданих джентльменів мені не дуже віриться. Політична сила Тимошенко (сьогодні вона знову називається "Батьківщина") тримається тільки на генії та енергії самої Тимошенко. Як театр одного актора - точніше, актриси. Паралізувавши арештом ватажка, влада позбавила голови весь звиклий до беззаперечного підкорення партійний організм. Голов там не залишилося - одні полум'яніючі серця. А відхід з політичної арени Юлії Володимирівни - це прирощення в "родинних" електоральних господарствах Тягнибока і Яценюка. Вони, звичайно, попрічітать, що у сусідки хутір горить, але потай, підозрюю, тільки порадіють бревнишко, витягненим з несподіваного пожежі.

Відносини ж Януковича і Тимошенко останнім часом нагадували гру кішки з мишкою. У мишки була можливість втекти за кордон і там "викривати" нинішню владу з безпечної норки. Однак наша мишка як справжній гравець по натурі вірила в те, що ще відіграється. У нірці грати не з ким, крім самої себе. А їй хотілося стати президентом хоча б на наступних виборах. Це логічно призвело симпатичного гризуна в мишоловку Печерського суду.

А там мишка зробила фатальну помилку. Замість того, щоб прийняти скорботну позу і спробувати викликати до себе загальне співчуття, нахабний мишеня став клеїти Ваньку, ображати суд і переконувати всіх, що це не суд, а цирк. Мені довелося взяти участь в одинадцяти процесах як позивачу і відповідачу. На основі власного досвіду скажу: я не виграв би жодного суду, якби дозволяв собі поводитися з суддею так, як це робила Юлія Володимирівна з Кірєєвим.

Тепер Януковичу потрібно довести, що це ЙОГО мишка. Чи не Путіна, чи не Обами, що не Євросоюзу, а тільки ЙОГО. Свого часу Кучма відпустив Юлію Володимирівну, про що, підозрюю, згодом не раз жалкував. Якщо тепер Віктор Федорович точно так само дозволить собі подібну жалість, то в Україні не тільки Тимошенко, але і всі громадяни без винятку повірять, що замість суду у нас цирк. Думаю, у Януковича немає бажання бути директором цирку, а тому шанси Тимошенко вийти найближчим часом з в'язниці вважаю мінімальними. Звільнити її може тільки нова революція. А ознак її (особливо в розпал курортного сезону!) Поки не спостерігається.