Чому Путін відсмикнув руку
Я от, наприклад, монархіст. По-перше, Солоневича начитався, а, по-друге, і без Солоневича бачу, що будь-який суспільний лад, як той пилосос Калашникова з анекдоту, у нас перетворюється на самодержавство. А без законного монарха все це виливається в квазісамодержавіе. Коли і царя немає, але і свободи немає теж. Але, от, якою б я не був монархіст, але Володимира Путіна царем ніколи не уявляв. Ну, не цар він. Антропологічно не цар. І ліберали, що лають Володимира Володимировича "монархом", дискредитують перш за все ідею монархії. Але, цікаво, що й сам Путін на шапку Мономаха не претендує. Хоча й цесаревича вже собі "народив" Димитрія Анатолійовича і навіть випробував його на троні. І ось той факт, що Володимир Путін царем себе ні в якому разі не визнає, дозволяє нам сподіватися, що ніякого довічного правління, як, наприклад в Північній Кореї, у нас не буде. І якщо є у Путіна божественна місія, то вона цілком підготовча та допоміжна. Ну, наприклад, закопати, нарешті, в землю Володимира Ульянова, а там видно буде. А там і до монархії недалеко. А чому я все це говорю саме зараз? Та тому, що Володимир Путін в черговий раз продемонстрував відсутність царської крові. І цьому є залізне доказ. Ось воно.
Адже що зробив цей священик? Просто надав президенту царську почесть. А президент цю почесть не прийняв. Тому що він - не цар, і прекрасно це розуміє. Молодець, Володимир Путін. І батюшка теж молодець. Він - монах і в політиці розбиратися не зобов'язаний. А руки царям на Русі священики здавна цілували. Але не як представникам влади, а як помазаником Божим. Як образу Ісуса Христа на землі. Як голові Церкви. А Путін руку відсмикнув. Значить, осудний. І то - слава Богу.
