Я сліпий. Я бачу світ крізь ненависть

28,1 т.
Я сліпий. Я бачу світ крізь ненависть

І стоїть такий, промерзлий, нагогошений, із тремтячою рукою. Пахне пекельним донським тютюном. Із нечесаною бородою, в якій художньо заблукали крихти. З дружелюбним перегаром. І наполегливо тицяє свою зашкарублу руку:

Відео дня

- Давай миритись. Миритися з немитим носієм брудних ідей.

Давай говорить. - І плює зеленими соплями в тебе з щирістю і безпосередністю. Вчора виціловував по синьці твоїх братів, а сьогодні компостну тягне п'ятірку - давай, чо там нам ділити?!

Я дивлюся на цей втілений примітивізм, і опускаю очі до долу.

- Твої чоботи.

- Що?

- Я кажу, твої чоботи. Вони в моєму приазовському бруді. Ти розумієш, що мої чоботи в моєму бруді? Твоїм чобіт там робити нічого.

- Та ладно, чо ти! Пішли вип'ємо і замиримось!

- Твої руки. Вони багряні від крові моїх дітей. Мої руки пахнуть рушничним мастилом та ріпаком. А твої пахнуть кров'ю моїх дітей.

- Ну давай заб'ємо, чо ти?

- Я сліпий. Я бачу світ тільки крізь ненависть. Моя шкіра - локатор. Я відчуваю вас у кожному вашому паскудному русі. Я прозрію тоді, коли мої чоботи будуть місити гумус. Із тебе.

disclaimer_icon
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...