Якщо хтось лає коаліцію, значить, цей хтось її не купив

Ну, про родючу землю ви знаєте: торішній рекордний урожай зернових пішов на експорт, причому під тиском так званої ліберальної ідеології. А тепер слухайте сенсаційну новину: нині три країни - США, Канада і Австралія - ввели обмеження на експорт зерна. Нібито через посуху в Австралії. Але західні аналітики називають іншу причину. Виявляється напередодні світової продовольчої кризи, який викликаний, насамперед, появою "добре їсти" середнього класу в багатолюдних і процвітаючих Індії та Китаї, для західних політиків пріоритетом став аж ніяк не ліберальний треп. Пріоритетом для кар'єрних політиків будь-якої країни є наявність на прилавках магазинів дешевого і різноманітної їжі. Вчися студент, як сказав Шурику герой однієї з незабутніх комедій Гайдая (до речі, про ліберальний треп: прочитав недавно в "Комсомольській правді" агітку московської партії "Яблуко", де Явлінський відверто зізнається, що застосовувати західні економічні рецепти на слов'янському грунті треба обережненько, " щоб не відірвало рук ").

Тепер про воїнів. Коли я слухаю, з якою завзятістю Ющенко і Гриценко переносять переведення армії на контрактну основу на 2010 рік, тобто на рік президентських виборів, то я дивуюся: хто, як не Гриценко написав програму "Десять кроків назустріч людям", хто як не Ющенко проголосив цю програму цим самим людям? І якщо в цій програмі ще досить багато невиконаних пунктів, то чому не сказати спасибі своїм союзникам, які педалюють виконання саме цієї передвиборної обіцянки президента Ющенка? Чому не провести круглий стіл на Банковій за участю генералітету і фахівців-представників тих країн, які ВЖЕ успішно перевели армію на контрактну основу?

Про розумних королів мені розповіла одного разу пані професор Карлового університету прямо на Карловому мосту в центрі Праги. Вона сказала так: "Нам чехам пощастило. У нас за п'ятсот років було ДВА розумних короля: один роздав сімдесят ліцензій на виробництво пива в Пльзені, а другий заснував водний курорт в Карлових Варах. Тому ми так добре живемо". Я думаю, що саме завдання з виробництва ГАРНОГО пива і по пристрою світових курортів в Карпатах і Криму покажуть українському народу, хто є хто в тій шаленій конкуренції лідерів, яку ми отримали в черговий раз після дострокових парламентських виборів (поляки, які проводили дострокові парламентські вибори на три тижні пізніше нас, вже створили коаліцію "Громадянської платформи" Дональда Туска з Селянської партією).

Відсутність нової влади завжди веде до дивним зловживань влади старої. Так, за останній період пильні секретаріатчікі з Банковою і активні бютівські лідери виловили цілий букет темних оборудок: тут і поспішна приватизація Одеського припортового заводу, в якій в розпал нашої політичної кризи просто фізично - через відсутність кредитування під такі політичні ризики з боку західних першокласних банків - не змогли б брати участь серйозні портфельні інвестори; тут і експорт української електроенергії до Польщі за цінами в два рази нижче ринкових; тут і незрозуміле зникнення напередодні холодної зими з підземних газових сховищ тих горезвісних 33 мільярдів кубів газу, якими так хвалився в жаркому серпні міністр палива Бойко etc. Як тут не згадати твердження великого прем'єр-міністра Великобританії Дізраелі: "Колонії не перестають бути колоніями через те, що вони здобули незалежність".

Колоніальна мислення може проявлятися в чому завгодно: в безглуздому суперечці навколо пам'ятника Катерині Другій в Одесі (чому б ще НЕ знести чарівний Палац студентів у парку імені Шевченка в Дніпропетровську: адже як висловився б інтелігент Олег Медведєв, спочатку цей палац був побудований саме "цієї сучку"); в окучивании за допомогою брудних грошей олігархів чистих руїн гетьманщини в Батурині; в повільному знищенні за допомогою відмовників тієї Коаліції Демократичних Сил, за яку ці МАЙБУТНІ народні депутати напередодні рвали на собі сорочки на мітингах. Недарма Макіавеллі вважав, що новий правитель завжди виявляється гірше старого. Я ж вважаю, що це відноситься тільки до тих правителям, які не вміють змінювати уряду аж до тієї пори, поки хороше не попадеться. Правда, при цьому не треба забувати, що згідно нашої чинної Конституції уряд - це корабель конкретної політичної партії, мандрівний по хвилях історії. І не нам вирішувати, який із цих кораблів допливе.