По кому дзвонить цінової дзвін?

По кому дзвонить цінової дзвін?

Всім нам дуже хотілося б вірити, що прогнозована урядом на цей рік інфляція на рівні 9,6-9,8% "збудеться" і не вийде за зазначені рамки. Але мимоволі пригадуються скромні минулорічні "ліміти", які уряд героїчно обстоював до останніх місяців року, і фактичне збільшення цін на 16,6%.

Судячи з цінових змін січня-2008, річні урядові показники інфляції можуть бути досягнуті достроково - якщо не в березні, то, у всякому разі, у квітні-травні. Бо реальних можливостей зупинити стрімке зростання цін по більшості продуктів, які формують основний ціновий приріст, практично немає. Це в основному овочі, фрукти, дещо меншою мірою - продукти тваринництва. Вони переважно виробляються в господарствах населення, а не сільгосппідприємствами, і можливостей активної протидії, навіть чисто адміністративними заходами, зростання цін по них не проглядається.

Трохи про індекс споживчих цін

Нагадаємо, що основним показником, який характеризує інфляцію, є індекс споживчих цін (ІСЦ). Він покликаний відображати щомісячні та річні зміни цін і тарифів на товари і послуги, придбані населенням для невиробничого споживання. ІСЦ щомісяця визначається за ціновими змінами "споживчого кошика", яка включає 296 найбільш значущих у грошових споживчих витратах населення товарів (250) і послуг (46).

В Україні, як і у всіх інших країнах, цей індекс розраховується шляхом вибіркової реєстрації цін і тарифів в 141 місті країни. Орієнтовно можна вважати, що 46-мільйонне населення України протягом місяця робить 1,0-1,2 млрд. придбань товарів і послуг. ІСЦ будується на вибірці приблизно по 300 тис. покупок.

Напевно, у багатьох читачів не може не скластися враження, що вибірка у нас дуже маленька, і в ній вже наперед закладені ймовірні істотні неточності. Але приблизно на таких же і навіть менших вибіркових пропорціях розраховуються ІСЦ і в інших країнах. А західні експерти, у тому числі з МВФ, які проводять "аудит" нашого індексу споживчих цін, вважають за можливе навіть деяке скорочення вибірки без погіршення якості об'єктивності ІСЦ. Тут можна нагадати, що результати майже всіх соціологічних опитувань в Україні базуються на відповідях порядку 2 тис., а не мільйонів респондентів і вважаються цілком об'єктивними.

Взагалі збір, реєстрація та узагальнення даних для побудови ІСЦ є досить дорогим задоволенням - в плані як матеріальних і фінансових, так і трудових витрат. В Україні в цій програмі зайняті 450 співробітників місцевих, регіональних статистичних органів і Держкомстату. В цілому наш ІСЦ цілком відповідає вимогам міжнародних рекомендацій. Одним з його безсумнівних переваг є вкрай стислі терміни його розробки. Він публікується вже на п'ятий-шостий день наступного місяця (а в США, наприклад, лише на 15 -

18-й день).

Розробка ІСЦ пов'язана з вирішенням багатьох, найчастіше вкрай складних методологічних і практичних аспектів. Не можна випускати з уваги, що досвід розрахунків індексу в Україні набагато менше, ніж в інших країнах. Вважалося, що в СРСР інфляції (втім, як і сексу) просто немає і бути не може.

Необхідність певного вдосконалення розрахунків ІСЦ усвідомлюється. Але, крім Держкомстату, в цих роботах необхідна активніша участь Мінекономіки, Мінпраці, НБУ, профспілок, підприємців і, звичайно, науки, а по ряду напрямків - і міжнародних експертів.

Цінові результати останніх місяців

У попередньому номері "ДТ" було опубліковано яскраву статтю Вадима Башти про те, що "день прийдешній нам готує", - в сенсі підвищення цін на багато продуктів харчування промислового виробництва в найближчі місяці. Якщо узагальнити анонсоване в цій статті збільшення цін за наведеними 15 групам харчових продуктів та їх ваг в ІСЦ і привести їх до спільного знаменника, то отримаємо, що на них припадає 17,9% ваг загального ІСЦ і 32,6% - продуктів харчування. За ним слід очікувати підвищення цін у середньому на 13,7%. Стосовно всіх продовольчих товарах це потягне на 4,5%, а за всім ІСЦ - на 2,45%. Це так, щоб зорієнтуватися і допомогти Мінекономіки в складанні прогнозу ІСЦ.

Але навряд чи варто розраховувати, що зростання цін обмежиться лише цими продовольчими групами. Серед них немає, наприклад, хліба, м'яса, риби, молочних продуктів, овочів і фруктів.

Зухвалий тривогу торішнє зростання цін в Україні почався у вересні. На останні чотири місяці минулого року припало 60% річного приросту ІСЦ.

Торік при загальному збільшенні індексу на 16,6% три четвертих цього приросту - на "совісті" цін на продукти харчування. За рік вони зросли на 24,7%. З продуктів найбільше подорожчали яйця - на 54,4%, рослинна олія і маргарин - 70,4, капуста - 79,3, пшеничне борошно - 39,6, молоко - 44,7, сир - 41,9, цитрусові - 50 , 4, яблука - 52,6, ягоди - 115,8, баштанні - 133,7, огірки - 38,8, помідори - 98,4, перець солодкий - 172,9%. Зі 119 включених в індекс продовольчих продуктів подешевшав лише картопля - на 4,6%.

Окрім продуктів харчування, різко зросли ціни і тарифи на деякі послуги. Без будь-яких видимих ??об'єктивних причин на 35,3% подорожчали фінансові послуги населенню. І навіть ритуальні послуги - на 34,0%.

Січневий індекс

Січнева інфляція цього року в розмірі 2,9% виявилася найвищою за цей місяць в останні роки. Новим для січневої презентації ІСЦ стало визначення з ініціативи НБУ так званого базового індексу споживчих цін (БІСЦ). Він охоплює товари та послуги, відповідальність за цінові зміни за якими прямо чи опосередковано може бути покладена на НБУ. У січні БІСЦ дав приріст всього в 1,6%, або майже в два рази нижче, ніж по всьому ІСЦ. Неважко визначити, що "небазовий" ІСЦ у січні підвищився на 4,6%, або майже в три рази більше, ніж БІСЦ. Так що вплив НБУ на цінові зміни можна оцінити позитивно.

Якщо придивитися уважніше, ціни на які види продовольства в січні виросли найбільшою мірою, і обмежитися лише тими з них, за якими це зростання виражається двозначними цифрами, то в цей набір потрапляють сім продуктів (всі вони відносяться до "небазовими"): капуста білокачанна - приріст за місяць 50,7%, огірки - 15,7, помідори - 17,0, цибуля - 23,7, буряк - 27,2, морква - 19,0, картопля - 11,7%, а в сумі - 19,2%.

Звичайно, шокує подорожчання капусти: за місяць - в півтора рази. Багато хто, напевно, ще пам'ятають докірливе зауваження на початку листопада минулого року тодішнього першого віце-прем'єра М.Азарова, що країна належним чином не оцінила тодішнє зниження цін на капусту в жовтні проти вересневих цін на 20,1%. Цікаво було б дізнатися думку Миколи Яновича з приводу січневого зростання "капустяних" цін.

Звичайно, до нового врожаю не варто розраховувати на зниження цін на овочі та фрукти. Але торік загальне збільшення цін на них у січні склало 4,6% і було більш ніж в чотири рази нижче, ніж у січні 2008-го. Причому в січні минулого року ціни на картоплю знизилися на 1,5, на цибулю - на 0,5%.

Можливості приборкання зростання цін на овочі та фрукти у нас вкрай обмежені. Справа в тому, що 95% картоплі і 88% овочів вирощуються в господарствах населення. Якихось дієвих адміністративних механізмів щодо стримування зростання цін на них немає, хоч щодня видавай укази про їхнє обмеження. На стадії виробництва цих продуктів в сільському господарстві, на відміну, скажімо, від рослинного масла, навіть "не пахне" монопольним або картельною змовою. Частина вирощених у господарствах населення картоплі та овочів реалізується на ринках самими виробниками, інша частина купується і потім перепродується оптовиками. Мабуть, істотне збільшення цін на них значною мірою ініціюється в сфері обігу і реалізації оптовиками. Зростання цін на них підстьобується і тим, що, на відміну від найманих працівників, зарплату яким все ж підвищують, самозайняті можуть збільшувати свої доходи лише за рахунок підвищення цін на продавану ними продукцію.

Якщо звернутися до продуктів харчування, виробленим на підприємствах харчової промисловості, то там, безумовно, існують деякі адміністративні можливості для стримування необгрунтованого зростання цін. Так, минулого року одним з рекордсменів стало соняшникова олія. За рік ціни на нього виросли "всього" на 70,4%. І пояснювалося це зростанням світових цін. А от згідно безумовно авторитетним даними, наведеними в січневому випуску International Financial Statistics МВФ, ціна соняшникової олії в європейських портах становила в 2005 році 301,7 дол за тонну, в 2006-му - 188,0, в 2007-м за період з січня по жовтень вона не змінювалася і становила 177,4 дол за тонну!

В Україні ж і в січні ціни на рослинну олію продовжували зростати: вони збільшилися на 5,1%. Схоже, що подібна тенденція збережеться і в лютому. Відвідавши в понеділок один із київських супермаркетів "Фуршет", автор вирішив купити літр найдешевшого рослинного масла за ціною 9,77 грн. Але при оплаті в касі на екрані висвітилася ціна трохи вища - 11,84 грн. Касирка привітно пояснила, що не завжди встигають оновлювати цінники в торговому залі. Так що не тільки по рослинному маслу, а й щодо ряду інших товарів і послуг є над чим потрудитися нашому Антимонопольному комітету.

Хто в програші?

Очевидно, що цінові зміни неоднаково впливають на різні соціальні групи населення. Найбільш відчутно вони вдаряють по домогосподарствах з низькими доходами і набагато менше позначаються на більш заможних і багатих сім'ях. Це зумовлено випереджальним зростанням цін на продукти харчування в порівнянні з іншими групами споживчих витрат.

Якщо, як це прийнято при аналізі життєвого рівня, розділити всі домогосподарства на десять рівних за чисельністю, так званих децильних, груп, то отримаємо таку картину. За обстеженням витрат домогосподарств України за 2006 рік, в середньому по всіх групах населення на купівлю продуктів харчування витрачалося 54,9% коштів. У першій децильній групі з найменшими доходами на них припадало 62,8% витрат, а в десятій, з найбільшими доходами, набагато менше - 45,1%.

Зрозуміло, що при збільшенні минулорічних цін на продовольство майже на чверть (на 23,7%) це зростання цін в першу чергу вдарила по найбільш бідним групам населення. І якщо взяти до уваги, що у витратах на продовольство випереджальними темпами зростали ціни на продукти сільського господарства й відносно прості і більш доступні продукти харчової промисловості, то сумарне підвищення цін для менш заможних верств виявилося більш відчутним і хворобливим, ніж для багатих.

За нашими розрахунками, по всьому споживчому кошику товарів і послуг ІСЦ у 2007 році для першої та другої децильних груп (з найнижчими доходами) виріс на 18-19%, а для дев'ятої та десятої, тобто з найбільш високими доходами, - приблизно на 13-15% (при зростанні в середньому по всіх групах на 16,6%). Звичайно, соціально справедливіше було б навпаки.

На жаль, у нас поки немає глибокого аналізу та прогнозування впливу цінових змін на окремі демографічні та соціально-економічні групи населення. А без цього складно проводити зважену соціальну політику в країні.

Автор: Андрій Ревенко - доктор економічних наук