Перемога і відповідальність біло-синіх

Як я і припускав в попередній статті, 2 серпня виявилося для Ющенка днем ??"Ч". Насправді у нього було два вибори: здатися біло-синьому табору або спробувати відстояти ті принципи, в які вірив якщо вже не він, то його команда і мільйони людей, які, нехай і помиляючись, все-таки довіряли своїм помаранчевим вождям.

Ющенко не зважився на розпуск парламенту. Після призначення Віктора Федоровича прем'єр-міністром України, він, як політик, якщо не перестав існувати, то його позиції сильно ослабли. Слідуючи логіці подій, наступним актом для Ющенка має бути подача заяви про добровільну відставку. Чому я так думаю? У сьогоднішній ситуації ми бачимо, що Ющенко контролює приблизно 30-40 депутатів у парламенті. Однозначно, що Тимошенко, по праву звинуватила Ющенка у зраді ідеалам Майдану, піде приблизно з сотнею голосів. І ця сотня реальних парламентських багнетів вже ніколи не буде орієнтована не те що провладно, а й на Ющенка особисто. Частина "Нашої України" вже пішла до Віктора Януковича, друга частина піде в найближчі кілька місяців. І тільки самі "майданні" нашоукраїнці в силу об'єктивних чи суб'єктивних обставин залишаться вірні своїм принципам, нехай навіть і помилковим. Таким чином, Ющенко не має ніякої підтримки в парламенті. З одного боку він перебуває під божевільним пресом більшості Януковича-Мороза, з іншого боку він явно буде активно і грамотно атакований прихильниками Тимошенко. У разі ініціювання процедури імпічменту, то при таємному голосуванні набір 3/4 голосів, необхідних для імпічменту, Ющенку забезпечений. А от у випадку дострокових виборів сьогоднішні соцдослідження показують, що блок Партії регіонів, СПУ і КПУ, набрали б близько 45%, блок помаранчевих сил набрав би трохи менш. У разі перемоги Партії регіонів голоси б розподілилися приблизно так: 235-255 мандатів було б у біло-синьо-червоного більшості і відповідно 195-215 мандатів у помаранчевої опозиції. Це при чесному підрахунку голосів. Але, враховуючи, що адмінресурс був би сконцентрований таки у влади, результат виборів міг бути й іншим. І для мене залишається не до кінця зрозумілим, чому Ющенко злякався і не пішов на варіант, при якому він як мінімум на 5-6 місяців зберіг би Кабмін Єханурова і мав би в наступному парламенті близько 200 згуртованих, відданих йому депутатів. Теоретично він міг би шляхом різних інсинуацій і виборчих технологій домогтися того, щоб натягнути собі більшість. Але Ющенко цього не зробив. Думаю, що не останню роль в цьому зіграли саме "любі друзі", що переживають, що Тимошенко в боротьбі за чистоту своїх рядів на об'єднавчому з'їзді просто викине їх зі списку. А зараз Ющенко просто зобов'язаний загравати перед Віктором Федоровичем, розуміючи, що Тимошенко йому ніколи не пробачить зради помаранчевих ідеалів.

Те, що Ющенко зробив фатальну для себе помилку, він видно усвідомив, але вже згідно з процедурою було пізно скасовувати рішення по подачі кандидатури Віктора Федоровича. І те, як непристойно і непристойно, використовуючи будь-яку причину, Ющенко затягнув процес урочистого обрання Януковича прем'єр-міністром України, ще раз підкреслює те, як він цього не хотів.

Сталося те, про що я говорив рік тому, і казав, по-моєму, вже тільки я один - що справедливість восторжествує, Віктор Федорович буде прем'єр-міністром України, і ми поставимо жирну крапку на помаранчевому Майдані. Скільки я терпів у відповідь, я сьогодні згадувати не буду. Як би мене не називали рік тому - і божевільним, і ідеалістом - але я виявився правий, а значить, права опинилася і наша команда.

Багатьох може дивувати, а деякі, можливо, будуть критикувати саме такий склад нового Кабінету міністрів - з луценками, Павленко, Балога та інші нашоукраїнцями. Але я думаю, що саме ці кроки продемонстрували не пусте, а реальне прагнення об'єднати українське суспільство, яке сьогодні по праву вважають поділеним на дві частини. У парафії нашоукраїнців у новий Кабмін є і ще один принциповий момент. Гасло, яким переслідувалися наші родичі і друзі, - "Бандитам - тюрми!" - Був нічим іншим як банальним обманом громадської думки, маніпулюванням свідомістю людей, і, як наслідок, їх вибором. Якби це було не так, то я абсолютно впевнений, представників "Нашої України" у новій коаліції і в новому Кабінеті міністрів б не було. І сьогодні вони не проголосували б так, як вони проголосували, підтримуючи створення нового уряду.

Попереду у нас дуже непростий для країни період. До сьогоднішнього дня я давав оцінку і прогнози політичної ситуації в країні. Я не помилився ні в чому і ні разу. Але сьогодні, коли я об'єктивно можу сказати, що ми перемогли, що наші ідеї виявилися більш правильними, що люди все-таки розібралися, хто є хто в цій країні, я дуже переживаю за подальший розвиток України, за те, як житимуть наші громадяни , яким є і я. Я теж купую хліб, я сам заправляю свою машину, і я бачу, як життя стає дорожче, а, значить, гірше. І з сьогоднішнього дня, а саме з 4 серпня 2006р. на Вікторі Федоровичу і тих людях, яких він привів до влади, лежить відповідальність перед всією країною. І перед тими, хто не сприйняв Майдан і по праву обурювався проти нього, і перед тими, хто стояв на Майдані. Біло-синє більшість у парламенті і Кабмін несуть пряму відповідальність. Решта членів біло-синьої команди, які заспокоювали людей, закликали підтримати саме цю команду з надією на те, що в країні стане жити краще, незалежно від політичних кольорів, кожному громадянину України - моральну. Я сподіваюся, що ми не помилилися у своїх зобов'язаннях перед нашими співгромадянами. Незалежно від того, буду я представлений в команді Януковича як представник виконавчої влади, або буду стороннім спостерігачем дій команди шановного і близького мені Віктора Федоровича, я теж несу відповідальність за дії цього уряду. Представляючи в ЦВК і Верховному Суді інтереси Віктора Януковича, борючись за наші ідеї в 2005р., Закликаючи людей підтримувати Віктора Федоровича, безумовно, я несу відповідальність за те, що станеться далі. Мене насторожує збіг у призначенні уряду Януковича і уряду Тимошенко: призначення його на четвер, 3 лютого, у випадку Тимошенко і на четвер, 3 серпня, у випадку Януковича; більш ніж Напівденна очікування призначення Кабінету міністрів в п'ятницю 4 лютого і те ж саме в п'ятницю 4 серпня. Упевнений, це збіг і нічого більше. Я не забобонний настільки, щоб бачити в цьому якийсь знак. Разом з усіма громадянами України я сподіваюся і хочу вірити в те, що уряд Януковича принесе країні стабільність, спокій і розвиток.

Але необхідно бути обережними. Не можу не згадати становлення помаранчевої влади. Багато хто думав, що вони прийшли на 10-15 років. А виявилося, що їх ледве вистачило на один рік. З сумнівних 54% рейтинг Ющенка впав сьогодні до 8%. Це показує, що громадяни України чітко орієнтуються в реаліях і безжально дають оцінку владі, не даючи їй жодних поблажок. Сьогодні уряд Януковича здає дуже важливий іспит перед суспільством. Очікування від нього хоч і не настільки великі, як були від уряду Ющенка, але все ж є. Будь-яка влада в принципі має тенденцію до втрати рейтингу, а значить і підтримки суспільства. Тому дії нової команди повинні бути відповідальними і продуманими. На помилку ніхто не має права. Як не пробачили помилки Ющенку, так само і навряд чи пробачать її його опонентам.

Але перші серйозні проблеми, з якими доведеться зіткнутися новому уряду, я можу спрогнозувати вже сьогодні. У разі, якщо не буде чогось екстраординарного, можуть виникнути два питання, які доведеться вирішувати в найближчі півроку. Перше - це прийняття бюджету країни. З урахуванням тих соціальних зобов'язань , у тому числі за рівнем мінімальних зарплат, пенсій, тарифів цей бюджет буде дуже непростим. Тут з одного боку я бачу конкуренцію з боку фракції комуністів, які завжди виступають за високі, а іноді і за завищені соціальні гарантії. І, звичайно ж, не можна не взяти до уваги дії вже анонсованого тіньового уряду Тимошенко, який напевно запропонує свій варіант бюджету. І люди будуть мати можливість порівняти два варіанти законопроекту, а значить і пропозиції для українських громадян.

Друга проблема, з якою ми зіткнемося цієї осені, - це виконання взятих на себе попереднім урядом Єханурова зобов'язань про вступ України в НАТО. У рамках цієї програми чітко розписаний календарний план заходів, які мають забезпечити протиприродне для України вступ до НАТО. Сподіваюся і вірю в те, що уряд Януковича не виконає цей план і зможе нейтралізувати активність "Нашої України". Це, безумовно, стане причиною найсерйознішої ломки прагнень і стереотипів особисто Ющенко. Я сподіваюся на концентрацію зусиль і підтримку з боку фракції комуністів. Судячи з усього вже до осені фракція "Наша Україна" повністю асимілюється з Партією регіонів або ж просто припинить опір у цьому питанні. Але конфлікт виникне особисто з Ющенком і його зобов'язаннями перед майданними інвесторами. Чим він закінчиться, сьогодні спрогнозувати складно, сподіваюся, що Партія регіонів та її союзники з честю вийдуть з цієї непростої для них ситуації.

Шановні читачі Обозревателя! Враховуючи, що я маю пряме відношення до Віктора Федоровича Януковича, і що я сьогодні не просто переживаю за те, що буде з нашою країною в майбутньому, але і розумію, що несу відповідальність, нехай навіть моральну, за майбутні дії уряду Януковича. Тому, маючи на даному етапі певні етичні рамки при визначенні своїх оцінок поточних подій, я повинен буду утриматися від політичних коментарів. Давати оцінку діям опозиції, Тимошенко і тим, хто до них примкне, як мінімум було б не коректно. Про Ющенка годі говорити, так як від нього вже майже нічого не залежить. Давати оцінки влади я хочу лише об'єктивні, а для цього потрібен час. Я прошу з розумінням поставитися до паузи в публікації моїх авторських колонок. Як мінімум традиційних 100 днів, що надаються кожному уряду, ми повинні почекати. Я вам обіцяю, що якщо шановне мною видання дасть мені можливість через цих 100 днів викласти свою думку про дії уряду Януковича, я об'єктивно, з почуттям максимальної відповідальності дам оцінку діям команди, до якої я сьогодні ще маю пряме відношення. Сподіваюся, що з мого боку, як і з боку суспільства, ця оцінка буде позитивною. Спасибі і до зустрічі через 100 днів!