У політиці програє той, хто втрачає голову!

Завдяки свободі слова від заїжджого, але ще не заїждженого Савіка Шустера, і зробленому в його ток-шоу за допомогою КРУ і Шкіля лінчування МІНІСТРІВ (Рудьковського - за Автодор, Павленко - "за зайве чарівність" і кілька кримінальних справ по його міністерству, а Гриценко - і зовсім НІ ЗА ЩО, як свідчить рішення господарського суду), ми, нарешті, можемо осягнути мудрість Плутарха, який написав майже дві тисячі років тому: "Я порівняю піклування про державні справи з колодязем. На частку тих, хто кинеться туди обкресливши голову і наосліп, дістануться страх і біль падіння; але ті, хто увійдуть з розумом, приготувати себе, будуть у всіх обставинах знати міру, ні від чого не втрачаючи мужності. Не повинно приступати до суспільних справ в надії на збагачення і наживу: є святилища , при вході в які золото треба залишати за порогом; того, хто здатний витягувати користь з громадських справ, почитай готовим на святотатство, на окрадиваніе могил, на розкрадання у друзів, на зраду. Мужі, наділені довірою, дають відповідь не тільки за свої слова і вчинки, що стосуються справ громадських; їх трапеза, їх ложе, їх шлюб, будь-яка забава і будь-яке заняття - все стає предметом пересудів. Всяка демократія відноситься до державних діячів недовірливо і упереджено. У яку б посаду хто ні вступав, йому доведеться мати в думці: "Ти правиш, але й тобою правлять" ... Бо якщо ти зіб'єшся, тебе чекає не свист, не сміх, чи не потьохкування мовою; багатьох уже осягнув ТОПОР-Головосіка, суддя безжалісний ".

Нехай те, що ми приймаємо у багатьох політиків за доброчесність, нерідко виявляється поєднанням корисливих бажань та вчинків, майстерно підібраних їх хитрістю! Але ж саме тому найперший обов'язок кожного публічного політика хоча б створювати видимість виконання своїх передвиборних обіцянок. Саме тому дуже бажано для "Нашої України", щоб люди Івченко негайно відшкодували за свій рахунок всі бюджетні розтрати на моделей-Снігуроньок, на Сніговиків і чартери для гулянок а ля жет-сет. І чому б у зв'язку з цим депутатам Київської міськради від Соціалістичної партії не виступити 7 грудня на сесії проти безмежного і нічим невмотивованого підняття комунальних тарифів у столиці? Ну, хоча б, щоб не підвести товариша Мороза, який звик тримати слово?! І невже, думаючи про майбутні вибори, Луценко не розгубиться і таки почне садити бандитів у тюрми, а не тільки Курочкіна-інвесторів в СІЗО? Ну, хоча б для того, щоб після багаторічного перебування в стані лівих політиків очолити пропрезидентський ПРАВИЙ політичний проект?!

У всякому разі, шансів у міністра-термінатора виконати свої клятви, дані на Майдані, набагато більше, ніж у київського мера - свої передвиборчі обіцянки (шаланди, повні фекалій, з Києва - разом з сміттям - так ніхто вивозити і не навчився). Я вже не кажу про пробки на роздовбаних автошляхах; про смердючі стихійні паркінги на тротуарах, де автолюбителі рятуються від евакуаторів: бо, як каже Іван Миколайович Салій, автомобілі в Києві НЕ МОЖНА паркуватися "ближче шести метрів від будівлі" (ха-ха-ха); про подачки незаможним киянам та тему "експропріації експропріаторів", яку полюбляють рекламувати в прямому ефірі Кільчицька із золотою ручкою "Монблан" в руках і Голубченко, який як перший заступник столичного мера курирує "Київенерго", знову заборгував сотню мільйончиків за газ (саме таку суму столичні популісти роздали у вигляді одноразових виплат: недарма кажуть, що "занапастив народ той, хто першим його підкупив; а той, хто першим так сказав, добре розумів, що натовп втрачає свою силу, коли ставить себе в залежність від подачок. Але зачаровували варто поміркувати над тим, що себе вони теж гублять, коли тщатся ціною великих витрат придбати продажну славу і цим роблять натовп впевненою і зухвалої, бо їй здається, що в її владі що завгодно дати і що завгодно взяти ").

Взагалі, некомпетентність більшості помаранчевих діячів поки що конкурувала тільки з їх же корумпованістю (на радість біло-блакитним, яким країна дісталася на блюдечку з блакитною облямівкою ЯК ТРОФЕЙ, і чия хвалена компетентність у багатьох випадках теж нітрохи не заважає корумпованість).

Незважаючи ні на що, помаранчеві, схоже, залишаються оптимістами, які заповнюють політичний кросворд відразу чорнилом, іноді, правда, симпатичними (досить згадати, по-перше, передбачення Луценко на з'їзді "Нашої України", мовляв, навесні візьмемо в руки барабани, - і гайда на новий Майдан, по-друге, прогнози Тимошенко, що прозвучали в Брюсселі, про дострокові парламентські вибори в Україні вже найближчим літом).

Жоден підлесник лестить так майстерно, як себелюбство. Помаранчевому табору, як і біло-блакитному у 2004 році, не вистачає кваліфікованих політологів, - тобто ЛЮДЕЙ, які, наприклад, ПУБЛІЧНО передбачили б безумовну перемогу американських демократів над республіканцями на проміжних виборах в Сенат і Конгрес. А в ідеалі такі політологи передбачили б ще й відродження з попелу двох Феніксів: американського губернатора Шварценеггера, з величезним скрипом - з новою командою - переобраний на другий термін, видно, за прикладом Рейгана-губернатора; а також перемогу когось із оранжистів на президентських виборах 2009 року (я вважаю, що пора відібрати у наших президентів ті зайві півроку правління, які їм якось "з нагоди" подарував нев'янучий Діма ТАБАЧНИК: дарував він, звичайно, своєму тодішньому шефу Кучмі, який перший раз став президентом влітку, а переобиратися волів ближче до зими).

Як ви, напевно, пам'ятаєте, між нашим другим і третім туром президентських виборів 2004 року в світі відбулися колосальні події: свій другий термін виграв Буш-молодший, тут же призначив держсекретарем непохитну Кондолізу Райз. Думаю, в історичній перспективі не всі громадяни України поставляться до цього збіг позитивно. Взагалі, монополярний - проамериканський - світ набрид навіть французам. І беззаперечний вже той факт, що бушекратія призведе скоро до того, що американці будуть побоюватися признаватися в наявності у них в кишені паспорта громадянина США (був навіть випадок в Женеві під час міжнародної конференції, коли в один службовий мікроавтобус з тихим американцем НЕ СІЛ ЖОДЕН ЕВРОПЕЕЦ).

Але одна справа - міжнародна оцінка "другого В'єтнаму", а зовсім інша - американська "внутрішня цензура" за допомогою виборів! Тим більше така дорога ЦЕНЗУРА: проміжні вибори в США потягнули з партійних кас аж 25 мільярдів доларів (порівняйте з Державним бюджетом України!). Ну, а про нескінченний чорний піар на цих проміжних виборах у США можна сказати одне: схоже, що, крім сифілісу, привезеного моряками Колумба, Європа отримала від Америки ще й чорний піар (свідчення тому - останні президентські перегони у Франції та Україні; парламентські вибори в Італії - і знову ж таки в Україні).

Проміжні то вони проміжні, АЛЕ ЧОМУ ТОДІ Після дозаправлення в Москві Буша-молодшого вічний конкурент нашого помаранчевого МЗС - Росія - раптом отримала всі шанси вступити до хвалена СОТ раніше України? Причому Росія по ходу цієї п'єси відмовляється - тепер зі свого боку - від хулимо Києвом "синхронізації" такого вступу! Чому Саакашвілі після цієї дозаправки раптом закопав сокиру війни і заговорив з Москвою з пальмовою гілкою в руках, на бігу відмовляючись надалі "бути чиїмось бастіоном"? Видно, в нерозвинених суспільствах найбільші пристрасті викликають влада, гроші і жінки; а в розвинених - гроші, влада і методи впливу на нерозвинені суспільства?!

Віктор Чайка, шеф редактор сайту http://www.scandalissimo.kiev.ua