Реінкарнація Будди - це Ющенко

Політична криза, безлад, невізначеність - нормальний стан українського национального життя. Періоді смуті - це зазвічай часи добробуту, а порядок всегда приходив ззовні й запроваджувався залізною рукою.

Татари спалили все зайве - стверд порядок. Згідно поляки: реєстр, винна монополія, порка - порядок. Ледь здіхаліся. Росіяни розстрілялі половину населення - решта полюбила порядок. Німці давали ordnung и вівезлі чорнозем. Прот, чорнозем ми любили больше за ordnung.

І ВСІ оці Розмови про ті, коли ж Нарешті закінчіться мітинг, коли ж сформується уряд, коли ж Верховна Рада почном нормально працювати - ведуть Місцеві "москалі" та "молдавани". Колі подібне ві чуєте від украинцев - знайте, что смороду брешуть.

Можливо даже не ви. Собі. Если росіянін каже "нам потрібна добра сільрада" - це означає, что ВІН хоче диктатури сільради. Коли це каже поляк, ВІН хоче перевіборів сільради. Колі українець каже "потрібна добра сільрада" - ВІН хоче спалити сільраду. "Це вона сама згоріла" - каже українець и відводіть очі вбік.

"Потрібна нова верховна сільрада" - каже Юля і в цею момент Достеменно відповідає потаємнім Прагнення Народної душі.

Ми не німці. Всю свою нас немає ми намагаємося Унікал залишкового Вирішення будь-якого питання. У нас не Буває Ані остаточної революції, Ані остаточної реставрації.

Портрет українського політічного Існування мают малювати імпресіоністі. Жодної чіткої Лінії, мерехтіння мазків, без темних тіней, без виразности світла.

"Художник нам зобразив

глибокий непритомність бузку

і фарб звучні щаблі

на полотно, як струпи поклав "

Це писав Мандельштам про нас. "Глибокий непритомність бузку" - вісь наша Конституція. "Струпи фарб" - на "холсті" вечірніх новин.

На рубежі століть в Україні Нарешті вічерпала собі радянська політична спадщина, й Ситуація дедалі больше стала візначатіся Колективне підсвідомім нації. Тоб, приходити до нормального стану.

У дев'яностих Було нудно. Занадто передбачувано, простенькі інтрігі. Одномірні, однофункціональні персонажі. Ніні хітросплетінням Печерських інтріг позаздріла б стара Візантія.

Політики, что були схільні до тупуватої прямолінійності Московського чі Брюссельського зразки, давно Вийшли в тираж у Києві. Бо в Киеве пролетар ПОЛІТИЧНОЇ сцени демонструє мерехтліві образи.

Коженая - Матрьошка з вкладень ролями. Юля - це Червона Шапочка, что Грає Жанну Д'Арк, чи Жанна, что втілюється у Білосніжку? Аджея вона має біографію шапочки, жертовність Жанні й цілу фракцію гномів.

Янукович - це бандит, что прагнем порядку и Стоїть на сторожі законності, чі червоний директор на чолі бандформування?

Мороз, что смікає за ниточки основних інтріг, Карабас-Барабас соціалізму й надалі буде Виконувати роль СУМЛІННЯ Нації. І головне, ми будемо вітаті его у Цій роли. ВІН талановито Грає.

Хочай й не так, як Ющенко.

За нірваною НЕ йдіть до Шамбали. Там ее немає. Реріх БУВ Радянська шпигуном, малював гімалайські перевал, досліджував для кінноті Будьонного шляхи в британсько Індію.

Шамбала - це Означення резидентури Комінтерну.

Китайці мают рацію: Далай лами - шахраї. Реінкарнація Будди - це Ющенко. Чи не віходячі з Нірвані, ВІН Очола нацбанк, уряд, країну и лишається найбільш ефективного Українським політіком.

Хоч Скільки б бруду на нього НЕ виливати колись программа "Проте" і СЬОГОДНІ - "П'ятий канал".

"Мудрець вчитува Мовчаном и звершує недіянням", а наш найкращий актор Грає непрісутністю. Щоб НЕ відбувалось на сцені, це порожнє місце прітягує до себе найбільшу увагу.

УСІ ЦІ персонажі не читали "Суспільство спектаклю" Гі-Дебора. І правильно робили. Гі-Дебор - відстій! Мі на віщому Рівні. Мі творимо постспектакль, "Спектакль спектаклю". Це Вишукана и тут не місце дилетантам. Хіба что в якості спонсорів.

Рінат Ахметов - щира душа - профінансував Перші Президентські вибори, Третій тур, парламентські вибори, спікерство Мороза, создания коаліції позбав для того, щоб фінансуваті зараз або прем'єрство Єханурова, або перевибори.

А коли ж віддача?

Любіть Україну. Любіть ее політику, ее стиль, ее екзістенцію. Ее складність. Колі тут все спроста почнет війна. Про Ліван дивуйтесь? Там доклалися Багато зусіль, щоб спростіті сітуацію.

Дмитро Корчинський, спеціально для "Оглядач"