Ющенко - кепський голкіпер і невмілий шлюбний партнер
Використання спортивної, переважно - футбольної, термінології в оцінці політичних процесів, сьогодні не тільки не дивно, але і логічно.
З надзвичайним для себе задоволенням констатую: намагаючись створити штучний "офф-сайд" для Юлії Тимошенко та Олександра Мороза, команда "Нашої України" сама вивела свого горе-капітана один на один з "регіоналами".
У світлі останніх подій, Віктор Ющенко може вважати себе вже "в.о." глави держави. Віктор Янукович забив йому вирішальний гол, причому прямо від своїх воріт.
Ющенко, як політика, більше немає. Майдану настав кінець.
Маючи власне, вельми суб'єктивне, думка про доцільність союзництва ПР і НУ, зазначу: довгоочікувану стабільність країні принесе тільки участь у парламентсько-урядової коаліції Партії регіонів.
З боку "НУ" це "одруження", звичайно, вимушене. Намірившись народити дитя, вона прагне хоч якось узаконити його поява на світ, укласти хоч який-небудь брак. Так що Ющенко, в даній ситуації, не просто кепський голкіпер, але і невмілий шлюбний партнер.
Що до ПР, то для них це, особливо, якщо прем'єрство (враховуючи особливості конституційних змін), таки дістанеться Віктору Федоровичу, - гідна сатисфакція за події 2004-2005-го.
У проведенні з ними коаліційних консультації, "НУ" давно вже не таїться, що, в черговий раз, підтверджує: Майдан був суцільним брехнею і піар-технологією, що створювала видимість боротьби Ющенка з якимись вітряними "бандитськими млинами".
Шкода, за попередньою коаліційної демагогією, ми втратили два дуже важливих для економіки країни місяця. Сподіваюся, помаранчевий маразм на цьому, нарешті, закінчиться. Тим більше - "нашоукраїнці" повинні спокутувати численні свої гріхи перед українським народом. А саме - за першою вимогою ПР, надавати свої 80 з невеликим мандатів для прийняття конструктивних рішень, так необхідних сьогодні країні.
Втім, Партії регіонів слід бути з такими "Союзнички" поаккуратнее і усвідомлювати: не виключено, зустрічні руху "НУ" - ні що інше, як спроба шантажу і залякування ними БЮТ і СПУ. Єдине, на що тут доводиться сподіватися - рішучість і наполегливість "регіоналів".
Адже, за умови формалізації широкої коаліції, "НУ" практично втратить можливостей маневру, і Віктор Андрійович це розуміє. За главою держави як і раніше залишається право пропонувати на схвалення ВР кандидатури Міністра оборони, закордонних справ, Генпрокурора, голови СБУ. Здійснюючи дані призначення, він може дозволити собі ігнорувати думку БЮТ і СПУ, але не зможе не рахуватися (як мінімум) з позицією ПР. Так, "регіонали" навряд чи "похвалять" його за висунення на генпрокурорство, не узгодженою з ними фігури.
А примиритися із збереженням Анатолія Гриценка і Бориса Тарасюка, особливо після феодосійських подій - себе не поважати. Якщо Юлія Тимошенко та Олександр Мороз, в порушення Основного Закону, були б змушені делегувати Ющенко повноваження парламенту, в цьому питанні, погоджуючись на будь-які приснилися (або нашептали ззовні) Віктору Андрійовичу кандидатури, то "регіонали", як мінімум, прозоро натякнуть, кого погодиться підтримати Верховна Рада, тобто - самі ж "регіонали".
І це - прояв вищої історичної справедливості. Бог свідок - не ми починали ту майданну вакханалію і не нам за неї перед обличчям історії відповідати.
Вступаючи в зв'язок з ПР, НУ підписується під власною політичною капітуляцією. Вийти з цієї коаліції безболісно для себе, вона вже не зможе. Всі дивіденди від розірвання шлюбного контракту, дістануться Тимошенко і Януковичу. Нову наречену вони підшукають або серед засиділися парламентських дів, або за допомогою електорального конкурсу, тобто через перевибори.